Сніжана Якимчик - Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик

Я змушу його пошкодувати, що колись вирішив, ніби володіє мною.
Я ще раз оглянула кімнату. Чистота, дорогі меблі, витончені деталі — все це створювало ілюзію комфорту. Але я знала правду. Цей будинок був не притулком, а кліткою.

Я повільно повернулася до вікна. Ніч огорнула все навколо темрявою, і вдалині виднілися лише розмиті контури міста. Десь там, за цими стінами, було життя, яке я втратила. Я заплющила очі й зробила глибокий вдих.

— Гаразд, Даміане, подивимося, хто кого.

Я відкрила шафу, шукаючи щось особливе. Якщо я збиралася грати нову роль, то мусила виглядати відповідно. Нарешті знайшла чорну сукню, що ідеально сідала по фігурі, і дістала її.

Я більше не жертва. Я більше не та наївна дівчина, яка вірить, що зможе втекти, просто вибігши у двері.
Настав час навчитися виживати в його світі.
І коли прийде мій момент — я скористаюся ним.