Наталі Лев - Втрачена. Боротьба за щастя, Наталі Лев

- Ти негайно підкоришся і виконаєш все, що тобі скажуть!

Я зухвало посміхнулась йому у відповідь. Гордо задерла підборіддя, схрестила руки на грудях. Зі мною не пройде цей трюк.

- Отже не проста вовчиця... Так навіть буде цікавіше, - хижо посміхнувся, - але тобі всеодно доведеться пройти зі мною. Ти всеодно не зможеш вибратись звідси. Зайшла на нашу територію без запрошення і тепер ми в повному праві розірвати тебе на шматки.

Прокляття! Моя зухвалість трохи притихла, хоч лють від безсилля вирувала в середині, справи кепські. На їхньому боці перевага в чисельності. Мені складно буде битись проти них всіх відразу та ще й цей хлопець теж домінантний вовк. Я оцінювала свої шанси і дійшла невтішних висновків, але так просто здаватись не збиралась.

- Мене змусили певні обставини прибути сюди, - зменшила свій запал. Потрібно спробувати мирно домовитись, - Я не мала жодних лихих намірів. Але не сподівайтеся, що я так легко підкорюсь наказам, після такої поведінки зі мною, - знову вирвалось в мене.

Не можу навіть при бажанні виявити трохи поваги, щоб ще більше не загострити ситуацію, адже все ж таки я порушила їх кордон. 

І звідки тільки в мене таке зухвальство? Я перебуваю в скрутному становищі, але не можу втримати язик за зубами. В цьому винна вовча природа. Раніше б я за таких обставин точно поводилась набагато скромніше.Та зараз не збираюсь підібгати хвоста і смирно прийняти все. 

До нас наблизився ще один чоловік. Він гордо тримав поставу, дивився на всіх зверхно. Відчувала загрозу в кожному його вивіреному рухові. Він на порядок перевершував присутніх. Я відчувала силу, що йшла від нього. От тепер і зовсім все погано, я вскочила у серйозну халепу.

Він запитав щось в хлопця кивнувши на мене. Той йому відповів, став щось пояснювати. В їх розмову втрутився охоронець, але він відразу змовк і опустив голову тільки від погляду, що метнув на нього цей чоловік.

Я вся напружена, як тятива, пильно спостерігала за кожною емоцією на їх обличчях. Хлопець змовк, чоловік оцінююче подивився на мене, підійшов ближче та заговорив.

- Ти пройдеш зі мною. Спочатку хочу поговорити.

Я кивнула у відповідь. Загалом я ж тільки й прагнула розмови приїхавши сюди. Це вони влаштували чорт зна що.