Аля Алістер - У пошуках втраченої магії, Аля Алістер

— Я не можу й не хочу зараз із тобою говорити, — і з цими словами швидко вийшла на терасу і злетіла в небо. Вона здіймалася все вище й вище... поки вистачало повітря. А потім провал. Порожнеча. Прокинулася вона у себе в кімнаті. Навколо клопотала Пінна, поруч сиділа Тейя. Вона була бліда й нервово смикала простирадло, на якому лежала донька.

— Донечко, як ти нас налякала... Добре, що я встигла повідомити батька...

— Мамо, що сталося?

— Рідна, ти занадто високо піднялася, і тобі не вистачило повітря. Знепритомнівши, ти почала падати. Батько з друзями встигли тебе зловити майже біля землі. Ти мало не розбилася, — і мати розридалася. — Ми так злякалися за тебе...

 Еора згадала, чому вона так високо злетіла... і відвернулася від матері.

— Будь ласка, залиште мене одну. БУДЬ ЛАСКА!

Минуло кілька днів. Дівчина спілкувалася тільки з помічницею. Вона зрозуміла, хто повідомив батькам про її плани вирушити з Кеонолом. Але вона також розуміла й те, що  Пінна не мала вибору. З кімнати принцеса всі ці дні не виходила. Вона чула, що приходили і батько, і мати, що вони шепотілися з Пінною, але їй було байдуже. Еора не хотіла літати... вона не хотіла нічого... без коханого все не мало сенсу. Пінна вмовляла її злітати в сад, поговорити з деревами, поспілкуватися з птахами, але... в Еори не було сил і не було бажання. Сили танули, енергію брати не було звідки. Вона знала, що помирає і була цьому рада. Адже вона вірила, що зустрінеться з коханим... в іншому житті. А в цьому такого шансу вже не буде ніколи.

РОЗДІЛ 10

Рита розплющила очі. Перед нею стояли її дорогі Марія, Лана, Рада і Ясмін. По обличчю текли сльози. В очах і душі була вся скорбота цього світу. Навіть завжди строга Ясмін не стала ставити запитань, а підійшла, обійняла й повела мандрівницю до альтанки. Решта мовчки пішли за ними. Коли всі сіли за стіл, Рита сказала:

— Був чарівний світ, була приголомшлива магія. Можна я посплю, прийду до тями і все-все-все вам розповім.

 Ясмін була на себе не схожа.

— Дитинко, поїж і йди в гостьову кімнату, відпочинь. Завтра ти нам усе розповіси. Але тобі треба поїсти, — і м'яко додала: — Це не обговорюється.

 Рита тільки кивнула й почала вечеряти.

 Вранці вона розплющила очі й озирнулася. Складно було звикнути до того, що вона знову у світі, де в неї немає магії. Найбільше їй не вистачало польотів... вітру у волоссі, швидкості, захоплення від наповнення енергією...

Ближче до обіду приїхали Лана з Марією. Усі зібралися традиційно в альтанці. Ніхто не ставив запитань, але з важко приховуваним нетерпінням чекали, коли Рита збереться з думками й почне розповідати. Рита з усмішкою подивилася на Ясмін.

— Ви перевершили себе. Вам вдалося мене відправити в чарівний світ. Це була інша планета. Алькантор.

 Почулися здивовані й захоплені вигуки.

— Так-так-так! — не перестаючи посміхатися, сказала мандрівниця. — Можу вас запевнити, побувавши там, я абсолютно впевнена, що казки про ангелів із великими крилами, ельфів із гострими вушками, це зовсім не казки. Вочевидь, люди, які це розповідали, пам'ятали свої колишні втілення або бачили своїми очима цих неймовірних людей тут, на Землі. На тій планеті був закон, якщо хтось убивав людину, усю її родину відправляли у вигнання. Я впевнена, що відправляли на Землю. Інакше, звідки стільки казок, переказів, легенд, де описують людей, яких я бачила?

Ясмін була вражена.

— І там була магія? Яка вона? Розповідай, не знущайся. Я в житті нічого подібного не чула! А ти вже повір, мене вкрай складно чимось здивувати.

 Рита у всіх подробицях і фарбах описала всі події, звичаї, устрій того світу. Коли розповідь добігла кінця, у сльозах і шмарклях була вся компанія. Навіть Ясмін не залишилася байдужою. Рита наче знову пережила останні дні Еори. Це було важко. Дуже важко. Вона насилу взяла себе в руки.

— Ось. Тепер ви знаєте, яка приголомшлива магія там була. Як же мені її не вистачає... Почуття польоту неможливо описати... Це неможливо передати! — заплющивши очі, вона розкинула руки, згадуючи ці відчуття. — І, до речі, моєю матір'ю була ти, Лано. І виникає запитання, чому ти, яка мала тоді Силу, практично таку саму, як у мене, зараз тільки вмієш спілкуватися з тваринами і все? Там ти змінювала колір будівель, пір'я, говорила не тільки з тваринами, а й із рослинами, вміла впливати магією на людей і багато ще чого могла. Де твоя Сила?

 Усі подивилися на Лану. Та сиділа в шоці.

— Поняття не маю. Я і з тваринами-то випадково навчилася спілкуватися. Я з простої сім'ї. У мене в роду, наскільки я знаю, жодних родичів з особливими здібностями й не було ніколи. Ти впевнена, що там була я?

— Цілком упевнена, — і, подивившись на Раду та Ясмін, Рита запитала: — І що ви про це думаєте?

 Ні та, ні інша й гадки не мали, як так сталося, що вони не побачили таку важливу інформацію.

— Всесвіт тільки про тебе відкрив правду, — знизавши плечима, сказала Ясмін, — у Юрлиць свої ігри. Нам відкривають лише те, що нам треба знати. Гадаю, що згодом ми отримаємо відповіді й на ці запитання. А зараз нам усім треба відпочити, особливо тобі, Рито. Ми маємо місяць, щоб усе проаналізувати. Але це, якщо ти готова за місяць знову вирушити на пошуки. Можемо зробити перерву.