Enni an - Скасуйте рух часу, Enni an

Минуло три роки. Рома продовжував свій шлях. Він часто згадував Катю, згадував той момент біля могили, коли все здавалося таким невизначеним. За цей час він сильно змінився — подорослішав, став трохи мудрішим. Але все одно залишалася ця порожнеча, яку вона залишила після себе.

Одного разу, проїжджаючи повз, він вирішив зайти на могилу Каті. І коли підійшов, його погляд одразу впав на землю.

Біля могили знову росла ромашка. Але цього разу вона була не одна — навколо неї почали розпускатися нові маленькі квіти. Це було неймовірно. Рома застиг на місці. Він підійшов ближче й опустився на коліна, щоб розглянути квітку.

— Ти все ще поруч, Катю, — прошепотів він, дивлячись на ромашки. — Ти, мабуть, знала, що я повернуся. Дякую, що завжди була поруч, навіть якщо не могла бути тут.

Він підвівся й, поглянувши на квіти, усміхнувся. Легкий вітерець погойдував ромашки, і Рома відчував, як це нагадувало ті часи, коли Катя просто сиділа поруч і тихо казала, що все буде добре.

На мармуровій плиті могили Каті, неподалік її імені, була вигравірувана думка:
"Цінуй кожну мить, бо вона не повториться."

Рома задумався, вдивляючись у ці слова. Він розумів — час не повернути, і кожна мить є унікальною, безцінною. Це було нагадуванням: усе, що ми маємо, важливе, і варто цінувати навіть ті секунди, які здаються незначними.

Кінець