Єва Олесь - Опікун, Єва Олесь

Якби я знала, що рік потому одягатиму відвертий одяг лише заради того, щоб він подивився на мене хоч секунду не як на сестру друга або результат свого виховання... І це продовжиться багато часу, бо я для нього не приваблива дівчина - я недоторканна, наче стою за його власною межею, навіть якщо незабаром ми, хоч і фіктивно, але одружимося.

Пролог

Моя історія почалася зовсім не щасливо. П'ять років тому в двері нашої з батьками квартири постукав той, хто приїхав зі столиці з поганими звістками і конвертом у руці.

Женя, мій брат, з вісімнадцяти років працював в іншому місті, ні мені, ні батькам не розповідав, звідки в нього з'явилася машина і гроші, які він нам висилав щомісяця. Ми наївно слухали його байки, що заробляє "то тут, то там": будівництво, офіціант, підняли на посаді... До того вечора, поки не приїхав Равський з новиною "Вбили". Усе таємне стало явним. За вікном двадцять перше століття, а дев'яності так і ваблять нашу молодь. Мого брата. 

Батьки не пробачили Рому, друга Жені зі шкільної парти. Висказали йому купу недобрих слів, батько вмазав, мати падала на підлогу і слала прокльони. Він навіть не відбивався, не намагався довести свою невинність - просто стояв із сірим обличчям й шепотів "Вибачте мені". 
Батьки не змогли цього зробити, вони лише вішали купу обвинувачень на Рому. Ненавиділи за те, що покривав Женю, що не розповів, де вони разом працюють, що втягнув мого брата в чорні справи.
Вони не взяли ні копійки з грошей, переданих зі столиці. Матір плакала, що хтось дозволив собі скласти життя її сина в папірці, оцінити його в якісь тисячі. 

Самі оплатили похорон, залишившись без крихти хліба, але не взявши ані гривні бандючих грошей. І це був тільки початок надскладних часів. Невдовзі до нас стали приходити підозрілі люди, спілкувалися вони суто з батьком, тому спочатку я навіть не знала, що відбувається. Поки мене не зловили під під'їздом чолов'яги з наміром залякати. Я дізналася від них, що тато програв купу грошей в азартних іграх, на ньому висів дуже великий борг. Також дізналася, що раніше це питання вирішувалося через Женю, а тепер нашу сім'ю не врятує нічого, якщо батько не розрахується.

Рома, не знаючи про проблеми, бився за мене і мою долю, просив забрати мене до нього під його відповідальність, якщо грошей мої батьки не хочуть. Він був в курсі лише про те, що моя сім'я ніколи не була заможною, тому дав батькам обіцянку поставити мене на ноги, дати освіту і забезпечити гарне життя, замінити брата. Сварився з ними на поминках Жені через рік, доводив, що спокутує провину. Але пускати мене не хотіли. Не з бандитом. Не з тим, через кого немає мого брата. 

За другий рік стало зовсім зле. Квартиру в нас відібрали, батька час від часу гамселили на вулиці, була купа погроз. Тато, замість вирішення проблеми, почав заглядати в чарку, а мама віддавала все нажите тим, хто приходив по гроші. Я ж жила в постійному страху, бо погрози перейшли в мій бік. Про це якимось чином дізнався Рома. 
Другі роковини смерті Жені запам'яталися мені жорстким матом з вуст Равського, ляпасами моєму батьку і доріканнями моїй матері. 
Рома лютував, бо вони наразили мене на небезпеку більше, ніж це міг зробити він. 
При мені він віддав товстезний конверт із грошима моїм батькам, а потім сказав мені збирати речі. 

Ось так я поїхала з рідного міста разом із ним у сімнадцять років.

- Тобто я буду твоєю утриманкою? - запитала, повторюючи злі слова матері, коли він віз мене в невідоме майбутнє. Саме мама мені весь час зборів повторювала, що Рома - поганець і з ним треба бути обережною, бо просто так ніхто нічого мені не дасть. 

Його сірі очі подивилися на мене, як на дурепу. 

Якби я знала тоді, що він дійсно дасть мені все просто так, привчить до хорошого, заможного життя, просячи лише слухняності та поваги натомість, - не сказала б такого. Але тоді я боялася, бо мама нацькувала мене, тараторячи, що Рома мене зґвалтує, а коли я йому набридну - продасть у рабство, мов, всі бандити так роблять. 
Якби я знала, що рік потому одягатиму відвертий одяг лише заради того, щоб він подивився на мене хоч секунду не як на сестру друга або результат свого виховання... І це продовжиться багато часу, бо я для нього не приваблива дівчина - я недоторканна, наче стою за його власною межею, навіть якщо незабаром ми, хоч і фіктивно, але одружимося. 

- Я тобі брата замінити хочу, а не повією зробити.

Він говорив зі мною серйозно, але тоді я все одно шукала підступ, якого не шукатиму згодом.

_________________

Перші частини будуть уривками зі спільного життя, які ведуть до головної історії :)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍