Олександр Бабич - Промені надії, Олександр Бабич

“Я знаю, що робити”, - прошепотів він, і його голос був сповнений впевненості. - “Це лише початок”.

Він озирнувся на Анастасію, яка лежала на підлозі - тепер він знав, що вона жива, подивився на решту своїх друзів. Він мав врятувати їх, мав врятувати себе, мав врятувати весь світ. Для цього потрібна всього одна мить - трохи перепочити, зосередитися, і просто завершити те, що почав.