Льюїс Бенте - перехрестя брехні, Льюїс Бенте

Софія закінчила розмову, але відчуття, що її життя потроху виходить з-під її контролю, не полишало її. Дмитро був добрим другом, і вона все більше відчувала, що це саме та людина, яка може стати важливою частиною її нового життя. Але вона ще не була готова відкрито прийняти це.

Кілька наступних днів Софія працювала над новим етапом проекту. Залучення нових інвесторів вимагало від неї багато зусиль, але вона не відчувала втоми. Вона була сповнена енергії, її мета була чіткою, і кожен крок наближав її до бажаного результату.

Одного вечора, коли Софія закінчила роботу і вирушила на пробіжку в парк, вона побачила знайомі силуети — це були Олег і Дана. Вони стояли поруч, і, здавалось, їхня розмова була дуже інтимною, навіть теплішою, ніж звичайно. Софія не могла пояснити, чому це викликало в її серці таку бурю емоцій. Вона відчула, як по тілу пробігли ознаки ревнощів, хоча й прекрасно розуміла, що вона не має права на них. Її стосунки з Олегом були вже в минулому, і він давно не був її чоловіком.

Вона швидко повернулася додому, намагаючись не давати волю своїм почуттям. Вона знову звелася на ноги і переконала себе, що це все не має значення. Вона була сильною, вона йшла своїм шляхом.

Але через кілька днів Олег подзвонив їй. І, на цей раз, його голос був сповнений розпачу.

— Софі, я… я зробив велику помилку. Я не міг знайти іншого способу сказати це. Дана… вона… ми разом. Я хочу, щоб ти зрозуміла, це не сталося через тебе, і я не хочу, щоб ти була зла. Просто… я зрозумів, що все це було моєю помилкою.

Софія відчула, як її груди стискаються від неочікуваної болі. Їй було важко дихати, але вона стрималася. Вона знала, що не може дозволити собі піддатися емоціям. Олег зробив свій вибір. Тепер вона мала знайти свій шлях.

— Я рада, що ти знайшов те, що шукав, — відповіла вона, намагаючись тримати голос спокійним. — Бажаю вам щастя.

Вона відклала телефон і глибоко вдихнула. Вона відчула, як втрачає ще одну частину свого минулого, але одночасно з цим відчувала, що звільняється. Вона більше не була його дружиною, більше не була частиною цієї історії. І тепер, коли її минуле залишалося позаду, вона могла сміливо йти вперед.

Софія не мала часу на біль, не мала часу на жалість. Вона мала свій проект, своє життя і свою мету. Але те, що сталося, не покидало її. Вона знала, що це не кінець, а тільки новий етап. Вона була готова до нього.

Розділ 85

Наступні дні стали для Софії справжнім випробуванням. Вона поринула в роботу, намагаючись забути все, що відбулося з Олегом і Даною. Вона активно займалася проектами, зустрічалася з новими партнерами і навіть почала планувати нові напрямки для своєї діяльності. Її життя на мить знову стало організованим і передбачуваним, але під поверхнею все ще кипіли емоції, які вона намагалася приховати.

Одного вечора, сидячи в своєму кабінеті з документами, Софія отримала черговий дзвінок від Дмитра. Він був стійким і надійним другом, який не лише підтримував її в моменти слабкості, але й вмів налаштувати на потрібний лад. І хоч він ще не став чимось більшим, ніж просто другом, Софія відчувала, що їй легко з ним бути поруч.

— Софі, я знаю, що ти зайнята, але як ти? Все в порядку? — запитав він, коли вона відповіла на дзвінок.

— Все нормально. Просто багато роботи, — відповіла вона, намагаючись звучати природно, але відчуваючи, як напруга наростає в її грудях.

— Ти завжди так говориш, — сміявся Дмитро. — Але я знаю, що з тобою не все так просто. Якщо хочеш, я приїду. Може, хоч трохи допоможу розслабитися?

Софія розмірковувала кілька секунд, розуміючи, що йому дійсно важливо, щоб вона почала відпочивати. Вона більше не могла тримати себе в такому постійному напруженні.

— Добре, приїжджай. Я буду рада бачити тебе.

Через кілька годин Дмитро був у неї вдома. Він приніс із собою каву і трохи випічки, хоча Софія була впевнена, що він лише хотів знайти привід, щоб розговорити її. Він ставив чашку на стіл і подивився на неї з турботою, як завжди, коли відчував, що вона не в своїй тарілці.

— Отже, як справи насправді? — запитав він, сідаючи на диван поруч із нею.

Софія мовчала кілька секунд, просто вдивляючись у чашку з кавою, перш ніж підняти очі і подивитися на нього.

— Ніколи не думала, що вийду з цієї ситуації. Я завжди була впевнена, що маю контроль, що все піддається плану. Але з Олегом і Даною все змінилося. Я почала сумніватися в собі, в наших відносинах, навіть у тому, що я роблю в житті, — її голос був тихим, майже зломаним, і це змусило Дмитра знову притягнути її до себе, не фізично, а словесно.

— Софі, ти не одна. Я поруч, і я буду тут, поки ти не знайдеш відповіді на всі свої питання. Ти маєш право відчувати себе зламана, але це не означає, що ти повинна залишатися в цьому стані. Я знаю, що ти сильна, і тобі не потрібно битися з усім самій, — його слова були теплими, але твердість у них не дозволяла їй залишити сумніви.

Він взяв її за руку, і Софія відчула, як її серце починає битися швидше. Щось змінилося. Це не було просто дружньою підтримкою. Вона відчувала, як між ними з’являється певна напруга, яка була давно відкладена.

— Ти маєш рацію, — прошепотіла вона, відчуваючи, як із серця поступово виходить важка маса сумнівів і болю. — Але я не знаю, що робити далі. Я повинна відпустити це все, і зрозуміти, чи готова я почати все заново.

Дмитро нахилився до неї ближче.

— Ти вже почала. Ти зробила крок до змін, навіть не усвідомлюючи цього, — сказав він, ніжно торкаючись її руки. — Ти розумієш, що ти маєш право на власне щастя, і навіть якщо це означає зрадити старі переконання і прийняти нове.