Любава Волошин - Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин

Ворог мого ворога мій друг

Лялька роз'явила рота  явно не очікуючи,що хтось буде сміти їй перечити. На шум і виставу потроху підтігались люди і Аліна зрозуміла,що суперечка стала занадто цікавою для оточуючих.

Привертати зайву увагу в перший же день їй не кортіло,тому вона вирішила згорнути конфлік. Та схоже его ляльки так сильно постраждало,що мозок геть перестав виконувати потрібну функцію і це чудо видало слідуючої слова.

-"Як сміє,щось подібне до тебе порівнювати себе до мене?"- на її обличчі відобразилась де більша зверхність та огида.

 Скептично оглянувши дану особу з ніг до голови повторно Аліна дійшла висновку,що намагатись з нею говорити про рівність людей і народів буде марною тратою часу і тому єдине правильне рішення не змусило себе чекати.

-" Та пішла ти"- кинула їй Аліна підкріплюючи слова відповідним жестом і розвертаючись у потрібному їй напрямку. Більше витрачати свій час на дану особу  вона не збиралась.

По натовпу розносились перешіптуванні і регіт,схоже ситуація змогла багатьом підняти настрій. Аліна  бачила як до ошелешеної відповіді Аліни ляльки підбігла групка дівчат,що наче кури в курнику почали лаяти на Аліну. Та їхні слова її зовсім не цікавили.

Вона  хотіла як можна швидше опинитись у канцелярій крамниці,а також хотіла зайти у лавку і придбати собі сумку для навчання. Вона вже пройшла майже весь коридор коли хтось вчепився їй в руку.

Аліна здригнулась від здивування,вона дуже сильно не любила коли хтось підходив з спини,чи тим паче торкався її.

-" Вибач,- ледве дихаючи вимовила рлзкуйовджена дівчина.- Ти загубила."- вона простягнула Аліні один з двох розкладів.

Дівчина була низеньою і ледве досягала Аліні до грудей. Вона була широкоплечою і володіла пропорційно широкими стегнами,що робило її фігуру неймовірно привабливою. Русяве волосся розсипалось по плечах і лізло в очі красивого блакитно-сірого кольору. Вона була гномко.

Аліна забарал свій розклад з рук незнайомки .

-" Дякую, я  навіть не помітила що загубила."

-" Немає за що. Не засмучуйся через ту зміюку,вона того не варта,посичить і перестане. Вона лиш те і вміє,що говорити. А ти молодець,далеко не кожен так осмілюється з нею говорити."- швидко протаратор да дівчина.

-"А що в ній такого особливого?Чим вона краща за інших?"- дівчина подивилась на неї,наче  на божевільну.

-" Це ж Ліневейн, кузина нашого імператора."- наче дитині пояснила дівчина.

-"Та хоч сам імператор,вона не вправі так поводитись будь з ким."- їй було байдуже на статус ляльки,бо вона чудово ознайомилась з кодексом академії і точно знала,що тут будь які статуси втрачають чинність.

-" Ти божевільна.- невірячи прошепотіла дівчина.- Але мені подобається твоя позиція і я готова допомагати тобі у боротьбі з тим зміїним кодлом. Мене звуть Рія,до речі. А тебе невгамовна воїтелько за справедливість як можна називати?"

-"Зви мене Ліна."- радо представилась дівчина.

-" Яке чудернацьке ім'я, ти здалеку приїхала?"

-" Навіть не уявляєш на скільки. Але знаєш я можу тобі розповісти природній умові."- загадково усміхнулась вона.

-"Що за умова?"

-" Складеш мені компанію на покупках?"- вона вичікувально дивилась на дівчину.

Рія щазмурилась,а потім потиснула від сміху.

-" Ну ти даєш, я вже думала що видала, а тут така гарна пропозиція. Звичайно що складу, я ще також нічого не купила."

Вони покинули територію обмінюючись розповідями. Так Аліна дізналась,що Рія приїхала з Фараорна( королівства гномів). Там вона мешкала у містечку Кобольтом. В своїй сім'ї моя нова знайома була єдиною дитиною і  батьки дуже не хотіли,щоб вона їхала на навчання так далеко. Та вона втекла декілька місяців тому  і вступила в академію.

Розповідь Аліни про себе змусила Рія зупинитись і з роз'явленим ротом ще раз роздивитись Аліну. 

-" Я чула про такі випадки,та вперше вживу бачу людину з іншого світу."- вона була шокована.

За розмовами вони помаленьку дойшли до канцелярної лавки. Тут шляхи дівчат розійшлись у різні сторони, адже  Річ поступила на мага - стихійника і речі які вони повинні були предбати стояли у різник кутках магазину.

Сьогодні лавка була вельми популярною, а полиці майже порожніми. Декілька разів довірившись з списком Аліна згрібала з полиць зошити, чорнильні пера і олівці. Знадобилось їй придбати і казан з великим черпаком і купу чистих скляних пляшечок з кришками. З посмішкою вона відмітила,що чималу кількість трав вона вже має  вдома і їй не потрібно буде їх купляти зараз бо інакше вона уявлення немала як донесла б це все додому.

 Грошей залишилось обмаль і рятувало лише те,що для студентів сьогодні діяли чималі знижки і всі хто володів обмеженим фінансовим ресурсом намагались зробити побільший запас.

За свої покупки Аліна з чималим зубним скреготом віддала продавцю 50 жовтих і 20 зелених листів. Висипавши на долоню залишки коштів вона з сумом подивилась на 40 зелених листів. Схоже,що покупка сумки для навчання накривалась мідним тазом.

Гуляючи рядами лавок декілька днів тому вона придивилась красиву шкіряну сумку з чорної гарно виробленої шкіри. До неї пристібались ремінці і її можна було використовувати і як рюкзак, в головною її перевагою були багатовимірні чари. І хоч сама сумка була не великого розміру в неї можна було покласти чимало речей і при цьому вона не ставала важкою. 

Вона дочекалась Рію на виході з лавки. Нова знайома вийшла з сяючими очима тримаючи в руках чималі пакунки. Щаслива посмішка,що сяяла на її обличчі змусила Аліну  і собі посміхнутись у відповідь.

-" Чудовий день. Я така рада,що зустріла тебе, сподіваюсь,що незважаючи на різні напрямки і спеціалізації ми зможемо бачитись."- сказала Рія.

-" Звичайно. Я буду рада бачити тебе і запрошую у найблищий вихідний до себе в гості. Приходь у останній будиночок на Кленовій."- сказала Аліна. Рія симпатизувала їй і вона не хотіла втрачати можливість обзавестись другом, тим паче якщо деякі спільні теми їх уже об'єднують.

-"Звісно,що я прийду, навіть не сомніваюся. Але на сьогодні мабуть доведеться прощатись, мені пора повертатись в гуртожиток."- з сумом сказала вона.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍