Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–А куди далі плануєте? – запитала королева, провівши пальцем під лівим оком.

–Я думаю навідатися до Старли, впевнена, що Місто Сердець вразить Кінана. – підштовхнула його ліктем Ебіґейл.

–О, неодмінно передавайте їй привіт.– усміхалася Джіа.

–Неодмінно. Що ж, дякую, Джіа, Фару. Ми чудово провели час.

–Спасибі.– додав Кінан, потискаючи руку Фару.

Вони стрибнули у фонтан і виринули в море перед фортецею Міста Сердець. Попереду виднілися тільки круті урвища, по яких піднятися було неможливо.

–Як же ми виберемося? – запитав Кінан.

–Тримайся міцніше. – Ебіґейл вхопилася за невеликі відступи в скелі й почала підійматися. Кінан поспішив за нею. Він перестрибував каміння спритніше за Ебіґейл, а тому першим дістався до верху урвища і, подавши їй руку, витягнув дівчину за собою. Розвідний міст був відкритий. Після того, як Старла і Айріал стали королівською сім'єю і уклали перемир'я з Верховним Кланом, ставши найближчими друзями королеви, вони більше не закривають вхід до міста і приймають усіх гостей. Кінан озирнувся, чорна фортеця яскраво контрастувала з червоною плиткою, якою була вимощена дорога, і червоними дахами будинків. Ринок був досить компактним, хоча й займав усю площу. Люди тут надавали перевагу білому одягу з червоним або золотим кантом. Проходячи повз гостей, сирени вітали їх і посміхалися. Кінан і собі широко посміхнувся. Його вражала така привітність чужинців. Ебіґейл повела хлопця прямо, де вулиці розширювалися, відкриваючи більше торгових точок і маленьких будиночків.

–Дивись, це ж Ебіґейл!– шепотілися люди в королівстві.

Кінан з цікавістю вдивлявся в будинки, зведені з білої цегли з червоними дахами, і втупився на величезний палац у центрі. Він був із чорного мармуру, поблискуючи золотими й червоними прожилками. Двері відчинилися, з палацу зробила крок висока дівчина з червоним волоссям і короною у вигляді серця, з криваво–червоними рубінами, хаотично розкиданими по короні. Вона широко посміхнулася і розвела руки, порівнявшись із ними.

–Ебіґейл!

Міцно обійнявши її, Королева Сердець глянула на Кінана.

–Що за красень?

–Я – Кінан.– представився він.

–Рада знайомству, Кінане, я – Старла–Кассіопея.

–Ваша Величність.– він нахилив голову.

–Який милашка.– протягнула Старла.– Що ж, проходьте!

Усередині палац був ще красивішим, він здавався темним проти золотого палацу Джії та Фару, але був по–своєму прекрасним. Тут були довгі навісні люстри, високі фігурні склепіння, чорні стіни з позолотою, червоний оксамит на портьєрах і меблях. Палац був неперевершеним, Кінан затамував подих від подиву.

–Ебіґейл, що за сюрприз!

Високий хлопець із копицею чорного волосся, закинутого назад, спустився вниз.

–Привіт, Айріале. Це – король Міста Сердець.– представила його Ебіґейл.– А це – Кінан.

Айріал потиснув йому руку. Молодий хлопець здавався йому загадковим, але досить привітним. Король і Королева Сердець запропонували мандрівникам вина, розташувавшись із ними у вітальні, але Кінан відмовився, а Ебіґейл заявила, що не п'є під час мандрів. Пройшовшись палацом із королівською родиною, вони залишили фортецю.

–Ще в нас є Сонцедім і Верхнесфера, але я сама там не була ще. – реготнула дівчина.

–Я думаю, на сьогодні досить. Це було приголомшливо.

Ебіґейл посміхнулася.

–Тебе всі навколо знають. – посміхався Кінан. – Ти – знаменитість!

–Я просто народилася в родині Верховного Клану. – знизала плечима вона.– Їх усіх пов'язує довга історія.

Кінан усміхнувся. Йому хотілося б потрапити в крижаний палац, але йому було страшно зустрітися з Верховною Королевою. Від Галеона він чув, що вона надто прозорлива і може миттю здогадатися, що Кінан не з самого Ґотліна. Він не думав, що Ельга може завдати шкоди острову, але факт того, що про нього можуть дізнатися Королі Ґотліна, лякав хлопця.

–Ти виглядаєш схвильованим. – зауважила Ебіґейл.

Кінан зустрівся з її очима і зам'явся.

–Ти можеш... не говорити нікому про Аталаїті?

–Ти думаєш, що моя сім'я може заподіяти шкоду острову? – підняла брови вона.

–Я... не знаю. – зізнався він. – Просто Галеон так намагається приховати його...

–Гаразд. Я не скажу.– Ебіґейл знизала плечима й відвернулася.

Кінану здалося, що він образив її. Вони помовчали. Плаваючи водоймами кожного королівства, Кінан здивувався, як легко Ебіґейл сприймають усюди. У кожному королівстві, її вітали, як свою і це дивувало його. Можливо, чужинці й не такі погані, як йому розповідали?

–Прийдеш завтра? – запитала вона.

Кінан посміхнувся, йому було дуже цікаво, як тут усе влаштовано, і він кивнув, виринувши. Коли він повернувся назад на острів, було вже темно, але велика кількість палаючих смолоскипів у руках одноплемінників створювала заграву на березі. Швидко гребучи, він підплив ближче до рифу і вийшов на берег. Вождь племені Йілоуай був старим темношкірим чоловіком із жовтуватими білками очей і темно–карими очима. На його голові височіла корона з пір'я і листя.