Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–Вона має рацію.– зауважив Айріал.– Ти звучиш інакше, ніби...
–Роздвоюєшся.– сказали вони зі Старлою в унісон.
Ельга й Ейдан втупилися одне на одного. "Але ж це неможливо." – пронеслися думки Ейдана в голові Ельги.
Через кілька місяців, палац був нарешті добудований. Ебіґейл відчувала неймовірне передчуття. Навіть на нервах пошила всім по вбранню. Усі були готові у своєму бордовому, синьому, фіолетовому і пурпурному вбранні. Тільки Ельги не було видно, Ебіґейл поспішила нагору, перевірити, що там у неї. Вона постукала, Ельга стояла біля дзеркала, де дівчинка холодного народця щось уміло переробляла в сукні, пошитій Ебіґейл. Вона була строго по фігурі, призібрана на правому коліні, по підлозі спадаючи асиметричним хвостом. Дівчина шила її за мірками Ельги, які зняла кілька місяців тому.
–Що трапилося? – насторожилася вона.
–Я трохи... Погладшала.– зніяковіла Ельга.
Ебіґейл насупилася. На столі лежав аркуш із мірками, який написала маленька дівчинка з холодного народця. Вона додала у вазі за всіма параметрами всього трохи. Але тканина не тягнулася, тому моторні блакитні пальчики швидко підганяли сукню.
–Ти не могла погладшати тільки в талії.– зауважила вона, дивлячись, що в зоні талії різниця значніша за решту вимірів.
–Схоже, що могла.– Ельга подякувала швачці й та залишила кімнату, вона зробила крок до виходу, уже в дверях Ебіґейл гукнула її.
–Ельго!
Верховна Королева повернулася до неї.
–Ти вагітна? – осінило Ебіґейл.
Ельга заплющила очі й зітхнула.
–Боже милий! Усі казали, що це неможливо! Ти – елементаль, Ейдан – елементаль, в одного такого мага в парі зі звичайним рідко діти з'являються, а тут... О, цей малюк буде особливим. Дуже особливим! Я впевнена в цьому!
–Тихіше! – шипіла вона.
–Чур, я хрещена?! – просяяла Ебіґейл.
–Мовчи. Нікому ні слова.– в очах Ельги блиснув небезпечний вогник. Ебіґейл виставила руки в захисному жесті.
–Без проблем.
Вони перенеслися до палацу й ахнули, він увесь був білим. Звісно, Ельгорт перенісся сюди, щоб засипати все снігом, але сам палац був виконаний із білого каменю. З високими вежами, ажурними склепіннями і навіть мостом, що нависав над урвищем. Під ним протікала вузенька, злегка замерзла річка, в оточенні засніжених дерев. Замок був багаторівневим і від того, ніби виростав у скелі. Він був більшим за попередній, і поза всякими сумнівами, мав приголомшливий вигляд. Вхід до палацу захищали високі широкі ковані ворота. На них завитками зображувалися портрети всього Ґотлінського клану. Увійшовши до палацу, сподіваєшся побачити крижані статуї та холодні блакитні стіни, але не золото, якого тут було, до речі, багато. Шикарні позолочені завитками коридори з високими вікнами відразу ж привертали погляд. Коридори прикрашали розписи на стінах і стелі, золоті фігурки в куточках, а завитки на стінах імітували мороз. Тепла гама і наявність золота в інтер'єрі одразу відсилали до того, що цей коридор розробили піддані Джії. Довгі кришталеві навісні люстри, не інакше, як примха Старли. Трохи далі розташовувалася тронна зала з величезними вікнами на всю стіну. Підлога з теплого дерева радувала око і дарувала затишок. А пишне оздоблення залу, захоплювало. Усі стіни тут прикрашали портрети клану, написані в стилі раннього ренесансу. Ебіґейл була вражена деталізацією живописця, люди на картинах виглядали, як на фото. Шикарні роботи, вони вселяли шалений захват. Покої мали дорогий вигляд і звісно, там так само не обійшлося без пишного оздоблення королівства Левів. У палаці було багато поверхів, але найбільше дівчину вразила оранжерея. Під великим скляним куполом, на найвищому поверсі палацу, де поруч височіли вежі, знаходилася квіткова оранжерея. Тут була сотня різних прекрасних квітів. Вони виділяли запаморочливий аромат, і вона просто не могла на все надивитися. Палац був чудовим. А тому, Ебіґейл була щаслива, що Ельга й Ейдан тепер житимуть тут. Вони знали, що пара заручена, але пишного весілля вони не хотіли, тому просто прийняли привітання сімейства вдома. Довго утримувати кота в мішку не вдалося, і коли животик Ельги став помітним, довелося розповісти родині благу звістку. Оматей і Аделайн насолоджувалися життям удвох, діти провідували їх і переносили до нового палацу, де Пітер і Ельгорт із сім'ями, так і залишилися жити. А Ебіґейл тепер могла перенестися до них, коли завгодно, річкою, що текла біля підніжжя замку. Там спеціально для неї побудували невеличкий будиночок, де хладний народець залишав сухі рушники та чистий одяг. Річку завжди тримали не скутою кригою, чекаючи прибуття Королеви Підводного Королівства. А, що до Ебіґейл, вона повернулася додому і зайнялася новою колекцією, повертаючись раз на кілька днів у Підводне Королівство. Підводним світом не було потреби правити, а тому, вона просто допомагала їм робити те, про що вони мріяли – бачити світ.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.