Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Хто служить мені, того вшанує Батько.

27 Стривожена зараз душа моя. І що я скажу? Захисти мене, Батьку, від цієї години! Та на те я й прийшов на годину оцю...

28 Прослав, Батьку, ім'я своє! Пролунав тоді голос з неба: І прославив, і ще прославлю!

29 А народ, що стояв і почув, казав: Загриміло! Інші казали: Це ангел йому промовляв!

30 Ісус відповів: Не для мене цей голос лунав, а для вас.

31 Настав суд цьому світові. Тепер князь світу цього буде вигнаний звідси.

32 І, як буду піднесений із землі, то до себе я всіх притягну.

33 А він це сказав, щоб зазначити, якою то смертю він має померти.

34 А народ відповів йому: Ми чули з закону, що Христос перебуває повік, то чого ж ти кажеш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий цей Син Людський?

35 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не огорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде...

36 Аж доки ви маєте світло, то вірите в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов і сховався від них.

37 І хоч він стільки чуд перед ними вчинив був, та в нього вони не вірили,

38 щоб справдилося слово пророка Ісаї, який звіщав: Хто повірив тому, що ми, Господе, чули, і Господня рука кому об'явилася?

39 Тому не могли вони вірити, що також Ісая сказав:

40 Засліпив їхні очі і черствими зробив серця їхні, щоб очима не бачили, і серцем щоб не розуміли, і не навернулися, щоб я зцілив їх!

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу його, і про нього звіщав.

42 Проте багато навіть із очільників у нього повірили, та не признавалися через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус голосно промовляв: Хто вірить у мене, не в мене він вірить, а в того, хто послав мене.

45 А хто бачить мене, той бачить того, хто послав мене.

46 Я світлом на світ прийшов, щоб кожен, хто вірить у мене, у темряві не залишався.

47 Коли б же хто слів моїх слухав та не вірив, я того не суджу, бо я не прийшов світ судити, а щоб врятувати світ.

48 Хто цурається мене і моїх слів не приймає, той має для себе суддю, те слово, що я промовляв, останнього дня воно буде судити його!

49 Бо від себе я не казав, а Батько, що послав мене, то він мені заповідь дав, що я маю казати.

50 І знаю я, що його ота заповідь то вічне життя. Тож що я кажу, то так кажу, як батько мені сказав.

Вiд Iвана 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знаючи, що настала година йому перейти до Батька з цього світу, полюбивши тих, що на світі були, до кінця любив їх.

2 Під час же вечері, як Диявол вже поклав у серце синові Симона Юді Іскаріоту, щоб він видав його,

3 то Ісус, знаючи те, що Батько віддав все йому в руки, і що від Бога прийшов він, і до Бога відходить,

4 встає від вечері, знімає одяг, бере рушника й підперізується.

5 Потому налив він води до вмивальниці і почав обмивати ноги учням та витирати рушником, що ним був підперезаний.

6 І підходить до Симона Петра, а той запитав його: Ти, Пане, митимеш ноги мені?

7 Ісус відповів йому: Зараз ти не розумієш, що я роблю, але опісля зрозумієш.

8 А Петро сказав до нього: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли я не вмию тебе, ти не матимеш частки зі мною.

9 На це Симон Петро сказав йому: Пане, не самі мої ноги, а й руки та голову!

10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий весь. І ви чисті, та не всі.

11 Бо він знав свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.

12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одяг свій він одягнув, сів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що я зробив вам?

13 Ви мене кличете Паном і Вчителем, і добре ви кажете, бо так і є.

14 А коли обмив ноги вам я, Пан і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги обмивати.

15 Бо то я вам приклада дав, щоб і ви те робили, як я вам зробив.

16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто послав його.

17 Коли знаєте це, то щасливі ви, що таке робите!

18 Не про всіх вас кажу. Знаю я, кого обрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зі мною, підняв той на мене п'яту свою!

19 Уже тепер вам кажу, до того як те настане, ви повірили, що то я.

20 Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає мого посланця, той приймає мене, хто ж приймає мене, той приймає того, хто послав мене!

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і сказав: Поправді, поправді кажу вам, що один з вас видасть мене!...

22 І озиралися учні один на одного, непевними будучи, про кого він каже.

23 При столі, поруч з Ісусом, був улюблений його учень.

24 От йому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього він каже?

25 І нахилившись до Ісуса, той запитав у нього: Хто це, Пане?

26 Ісус же відповів: Це той, кому вмочивши хліб, подам я. І вмочив шматок хліба та й подав синові Симона, Юді Іскаріоту!...

27 За тим же шматком тоді в нього ввійшов Сатана. А Ісус йому каже: Що ти маєш зробити, роби швидше...

28 Але жоден з тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав він йому.

29 А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.

30 А той, узявши хліб, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовив Ісус: Тепер ось прославився Син Людський і в ньому прославився Бог.

32 Коли в ньому прославився Бог, то і його Бог прославить в собі, і прославить зараз його!

33 Діти мої, не довго вже бути мені з вами! Ви шукати мене будете, але як сказав я юдеям: Куди я йду, туди ви прибути не можете, те й вам кажу я тепер.

34 Нову заповідь я вам даю: Любіть один одного! Як я вас полюбив, так любіть один одного й ви!

35 По тому знатимуть усі, що ви учні мої, як будете мати любов між собою.

36 А Симон Петро йому каже: Куди, Пане, йдеш ти? Ісус відповів: Куди я йду, туди ти тепер іти за мною не можеш, але потім ти підеш.

37 І сказав до нього Петро: Чому, Пане, іти за тобою тепер я не можу? За тебе я душу свою покладу!

38 Ісус відповів: За мене покладеш ти душу свою? По правді, по правді кажу я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся мене...

Вiд Iвана 14

1 Хай серце вам не тривожиться! Вірте в Бога і в мене вірте!

2 Багато осель у помешканні мого Батька, а коли б то не так, то сказав би я вам, що йду приготувати місце для вас?

3 А як приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до себе, щоб там де я, були й ви.

4 А куди я йду, дорогу ви знаєте.

5 Сказав до нього Хома: Ми не знаємо, Пане, куди йдеш, як же можемо знати дорогу?

6 Відповів йому Ісус: Я — дорога і правда, і життя. До Батька не приходить ніхто, якщо не через мене.

7 Коли б то були ви знали мене, ви знали б і мого Батька. Відтепер його знаєте ви і його бачили.

8 Сказав до нього Пилип: Пане, покажи нам Батька, і вистачить нам!

9 Відповів йому Ісус: Стільки часу я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, мене? Хто бачив мене, той бачив Батька, то як же ти кажеш: Покажи нам Батька?

10 Чи не віриш ти, що я в Батькові, а Батько в мені? Слова, що я вам кажу, кажу не від себе, а Батько, що в мені перебуває, той робить справи ті.

11 Повірте мені, що я в Батькові, а Батько в мені! Коли ж ні, то повірте вчинкам моїм.

12 Поправді, поправді кажу вам: Хто вірить в мене, той робить те, що роблю я, і ще більше він зробить, бо я йду до Батька.

13 І коли що просити ви будете в ім'я моє, те зроблю, щоб Сином прославився Батько.

14 Коли будете в мене просити чого в моє ім'я, то зроблю.

15 Якщо ви мене любите, мої заповіді зберігайте!

16 І вблагаю Батька я, і втішника іншого дасть вам, щоб з вами повік перебував,

17 Духа правди, що його світ прийняти не може, бо не бачить його та не знає його. Його знаєте ви, бо він при вас перебуває і в вас.

18 Я не кину вас сиротами, я прибуду до вас!

19 Ще недовго, і вже світ мене не побачить, але ви мене бачити будете, бо живу я і ви жити будете!

20 Того дня дізнаєтесь ви, що в своєму Батькові я, а ви в мені і я в вас.

21 Хто заповіді мої має та їх береже, той любить мене. А хто любить мене, то полюбить його мій Батько і я полюблю його та об'явлюся йому сам.

22 А Юда, не Іскаріот, запитав його: Що то, Пане, що ти нам об'явитися маєш, а не світові?

23 Ісус відповів йому: Як хто любить мене, той слово моє берегтиме, і Батько мій полюбить його, і ми прийдемо до нього, і оселю свою закладемо в нього.

24 Хто не любить мене, той не береже моїх слів. А слово, що чуєте ви, не моє, а Батькове, що послав мене.

25 Кажу це я вам, бувши з вами.

26 Втішник же, дух святий, що його Батько пошле в ім'я моє, той навчить вас усього і пригадає вам усе, що я вам казав.

27 Залишаю вам мир, мир свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше хай не тривожиться і не лякається!

28 Чули ви, що я вам сказав: Я відходжу і повернуся до вас. Якби ви любили мене, то ви б тішилися, що я йду до Батька, бо більший за мене Батько.

29 І я сказав вам це наперед, щоб ви повірили, коли це станеться.

30 Небагато вже я розмовлятиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в мені він нічого не має,

31 та щоб світ зрозумів, що люблю я Батька і як Батько наказав мені, так роблю. Вставайте, ходімо звідси!

Вiд Iвана 15

1 Я правдива виноградна лоза, а Батько мій виноградар.

2 Всяку гілку в мене, що плоду не приносить, він відтинає, а ту, що плід приносить, обрізає її, щоб рясніше родила.

3 Через слово, що я вам казав, ви вже чисті.

4 Перебувайте в мені, а я в вас! Як та гілка не може вродити плоду сама з себе, коли не залишиться на лозі, так і ви, як в мені перебувати не будете.

5 Я виноградна лоза, ви гілки! Хто в мені перебуває, а я в ньому, той рясно вродить, бо без мене нічого робити не можете ви.

6 Коли хто перебувати не буде в мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне. І збирають їх, і кладуть на вогонь, і палять.

7 Коли ж у мені перебувати ви будете, а слова мої залишаться в вас, то просіть, чого бажаєте, і станеться вам!

8 Батько мій прославиться в тому, якщо рясно вродите й будете учні мої.

9 Як Батько полюбив мене, так і я полюбив вас. Перебувайте в любові моїй!

10 Якщо будете ви зберігати мої заповіді, то в любові моїй перебуватимете, як і я зберіг заповіді свого Батька, і перебуваю в любові його.

11 Це я вам сказав, щоб радість моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!

12 Оце моя заповідь, щоб любили один одного ви, як я вас полюбив!

13 Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.

14 Ви друзі мої, якщо робите все, що я вам заповідаю.

15 Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не знає раб, що пан його робить.