Хелена Власенко - Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко

 Частина колег вже зібралися і, поділившись на невеличкі групки, розмовляли на вулиці. Дана побачила Марту і впевнено попрямувала до неї, дорогою вітаючись з усіма знайомими та привітно всміхаючись. Вони з новою подругою схвально оцінили "прикид" одна одної і незадовго всіх запросили до бенкетного залу.

 Свято, яке починалося в тихій, навіть інтелігентній атмосфері, поволі (з кожною випитою чаркою) жвавішало і веселішало. Довкола все голосніше звучав сміх і жартівливий гомін. Ведучий почав розважати гостей різноманітними іграми і конкурсами. Дана навіть в двох з них взяла участь, чим в результаті неймовірно розвеселилась. Та це було до моменту, коли в залі з'явились Ян з Поліною. Неймовірно красива пара, вигляд якої одразу стер з обличчя Дани усмішку.

 Ян був вдягнений в чорний костюм класичного крою та чорну сорочку. Єдине, що Дані хотілося, так це зняти з нього краватку того ж кольору. Ні, вона гарно пасувала до загального вигляду, але так і свербіли руки попустити її, зняти і розстібнути два верхніх ґудзика. Колись Дана могла таке собі дозволити... Поліна ж одягла приталену сукню молочного кольору довжиною нижче коліна та трикутним вирізом на спині від якого ішов ряд ґудзиків до самого подолу. Із взуття на ній були бежеві туфлі човники і волосся ідеально - волосина до волосини - вкладене в стрижці боб-каре. Що сказати - ідеальна пара.

 Ян одразу спокійно, впевнено, але недовго сказав кілька надихаючих слів, подякував всім за хорошу роботу, зарядив ментальним ентузіазмом і натхненням, після чого свято вернулося до свого веселого ритму.

 Дана сиділа спиною до стола за яким був Ян, тому змогла дозволити собі видимість розслаблення. Десь під кінець чергового застілля і перед танцями, ведучий запропонував чергову жартівливу забаву.

 - Так от, - надміру веселим голосом звернувся до присутніх, - бачу вас тут приблизно однаково чоловіків і жінок. Тому зараз будемо створювати випадкові пари, а можливо і не випадкові... 

 Останню фразу ведучий проговорив загадково-жартівливо, чим викликав у присутніх загальний смішок. Чоловік вибрав собі в помічники одного із гостей і вручив йому невеликий мішечок, після чого заставив ходити до жіночої половини присутніх. Дівчата повинні були навмання витягувати з мішка, як виявилося, половинки паперових сердець різних кольорів та по-різному розрізаних. Сам же ведучий робив те саме, тільки з чоловічою частиною присутніх. Після того, як все було роздано, Дана почула, як він взявся вмовляти Яна, а заразом і Поліну, взяти участь хоча б в одній грі і ті погодилися. Дана пам'ятала, що він не надто полюбляв такого роду забави.

 Далі ведучий підходив до чоловіків, брав у них половинки сердець та запитував у кого з дівчат інша частина. Після чого джентельмен повинен був встати, підійти до своєї леді, поцілувати в щоку (але тут поспішно попередив - місце поцілунку не принципове) і запросити на танцпол, де вже лунала приємна музика.

 - Отже, дами, продовжуємо, - вів далі чоловік. - В кого половина серця світло-зеленого кольору розрізана хвилею? Дайте знати - підніміть вгору.

 Дана глянула перед собою на стіл - потрібна частина в неї. Вона вже зібралася підняти папірець, але наступні слова ведучого загнали її в ступор.

 - Ян Володимирович, хто ж стане вашою партнеркою в наступному танці?

 Дана поспішно-механічно-перелякано і обережно пересунула свою долоню на клаптик паперу в намаганні закрити його.

 - Дами, придивіться уважніше, - наполягав ведучий. - Невже сталась помилка і танцювальна партнерка для Яна Володимировича десь загубилась.

 - Дана, та воно ж в тебе. Чого ти мовчиш? - вигукнула поряд Марта, на друзки розбиваючи сподівання тої тихо все приховати.

 Марта, бачачи, що подруга не спішить реагувати, сама схопила папірець і помахала ним.

 - Хвала небесам, знайшлося. Отже, ви щаслива власниця заповітного квитка на танець з босом, - резюмував ведучий.

 - Ні, ні, - Марта чемно виправила несправедливість, - це фант моєї колеги. Вона тут задумалась про щось і мало не прогавила такої можливості.

 Присутні добродушно засміялись. Дана важко заплющила очі в бажанні провалитися крізь землю в цей момент. Ну невже імовірність, що так станеться була настільки високою?! Раптом зажевріла надія на те, що Ян відмовиться, але враз розбилася на дрібні шматочки, варто було відчути за спиною його владну, всепоглинаючу ауру. Кожною клітинкою відчувала вона його близьку присутність. Кожна волосина піднялась, реагуючи на табуни знервованих мурашок. Дана інтуїтивно стисла руки в кулаки і побачила поряд його сильну долоню. Вибору не лишилося. Вона вклала свої тремтливі пальчики в його незворушну і міцну руку, мліючи тілом, та підвелася з крісла. Дійсність почала скидатися на сон чи марево, в якому вона діяла "на автоматі" із пам'яті тіла.

 Вона вловила свій улюблений запах, змішаний з приємним, свіжим ароматом парфумів. За тим відчула легкий, ніжно-холодний дотик теплих губ в себе на щоці, від якого підігнулись коліна та розлилась слабкість до кінчиків пальців.

 Далі та сама міцна рука повела її слухняну, покірну волі власника, за собою.