Влада Клімова - Найдорожчий скарб, Влада Клімова

– Не йди... – прошепотів через простір Гамаюн й Тіна глибоко вдихнула повітря, якого не вистачало. – Вибач, то був крик моєї душі. Я кохаю тебе, мій скарбе, і скоро приїду. Обіцяю.

Як хочеться в це вірити!

Розділ 50. Мама Юля

Тільки наступного дня Тіна вирішила зателефонувати мамі Юлі. Це виглядало так, наче зачарована принцеса проснулася від сну та починає згадувати добре минуле.

Спочатку Юлія Павлівна плакала, потім багато розповідала про страшні муки Гната після від’їзду Тіни, а про себе змовчала. Але ж її маленька дівчинка вже подорослішала та розуміла все чітко і ясно.

– Мамуню, а що тепер з «Квітами Джулії»? Ти закрила агенцію? – згадала названа донька, як дорожила Юлія Павлівна іміджем свого модельного дітища.

– Ні! Офіційно агенцію я поки не закривала, але дівчаток забрала з собою сюди. Ти ж розумієш, що дехто з них навіть мріяти не смів про подіуми Європи. Та в Габріо доволі серйозна агенція і з ним співпрацюють гучні імена високої моди. Дівчатам страшенно подобається та й задніх вони не пасуть! Нещодавно наша Ліля взяла приз за краще дефіле в Мілані. Габріо дипломом нагородили, а мені теж приємно, що дечому квіточок навчила.

– Мамо, а що сталося з Танею? – чомусь різко перемкнуло Тіну з хорошого на тяжке.

– Все добре, Тіночко! Нашій Тані скоро народжувати. Каже, що в неї буде хлопчик і вона абсолютно не шкодує, що кинула подіум. Інколи телефонує мені й плаче від щастя. Вибач, доню! Ти спитала, а я дурниці мелю. Забула, що тобі таке болить, – знітилась Юлія Павлівна.

– Ні, мамо! Вже відболіло. Кажуть, я тепер абсолютно здорова та повністю готова до материнства. Знайшли місцеві лікарі мої проблеми й знищили лазарем. Я тепер, як новенька, мамо. Правда, нікому не потрібна, – ділилася жіночими справами Тіна.

– Я перепрошую, нічого не розумію. Які проблеми? Яким лазарем? – заплуталась в інформації далека від народжуваності жінка.

– Розумієш, мамочко, коли я приїхала сюди, то всі ночі ридала без упину. Батьки - люди ввічливі та якийсь час мовчали. Але потім мама не витримала й присіпалась із запитаннями. Ну, а коли вислухала, то просто взяла мене за руку та й відвела на лікування до спеціального центру. Там мене спочатку запихали ліками, але безрезультатно. Тому запропонували операцію й повідсікали все зайве. Зараз кажуть, що краще швиденько народжувати, але немає від кого. Чіплявся тут днями до мене один гарненький сенбернар у сквері, але ж він не мого виду, – тепер весело жартувала Тіна про страшні раніше речі.

– Господи, бідна ти моя дитино. Стільки всього вже пережила за своє крихітне жіноче життя. А що ти вирішила з Гнатом? Бо коли я йому твою обручку повертала, думала, що бачу востаннє. Наче життя з чоловіка пішло. Та він відповідальний, роботою тримається. Поздоровляв нас з Габріо по відеозв’язку. Я навіть не впізнала тих шалених очей. Сивина і погляд порожній та сумний, – доповіла Джулія.

– А ми вже кілька разів розмовляли з ним, мамо. В мене тут телефон вкрали, ну й звісно контакти всі геть. Я йому з нового набирала аж доки не відповів. Уявляєш, він не сердиться, я запросила його сюди. Обіцяв, що зі звітами розбереться й прилетить. Я хочу все повернути. Не можу я без нього, мамочко, – навзаєм зізнавалась Тіна, що в неї на душі.

– Габріо! Йди швидше сюди, – весело скрикнула Юлія Павлівна. – Тіночка наша телефонує. Дитина знову з’явилася для нас на світ! Ну от: пляшку з вином на радощах розбив. Та не переймайся, коханий, то на щастя! Уяви, доню, ніс бутель з вином, а як про тебе почув - так з рук і випустив!

– Мамуню, не свари сеньйора Габріо! Він же наш порятунок. Гнату з фондом допоміг, тебе від мене врятував. Я ж чую, що ти щаслива! – посміхнулась Тіна.

– Та як мені його сварити? Доню, він дійсно наче той бальзам. Весь час всім допомагає. І трудиться день і ніч. Я лише тепер розумію, що давно треба було відповісти на його пропозицію. Скільки всього обійшлося б у житті! Хоча з іншого боку, якби ми сюди раніше переїхали, де б ти Гната зустріла? Та від долі не втечеш і все йде, як повинно.

– Кохане наше дитятко! Buenos dias! Як ти? – почула Тіна з трубки хрипкий голос маминого сеньйора. – Я так зрадів, що помив терасу улюбленим червоним. Скажи, наша квіточко, в тебе все добре? То я від радості зараз оближу всі сходи, а потім ще й мою Джулію заодно!

Тепер Тіна весело розсміялась і згадала минулі роки. Коли вона росла у нього на руках і цей чоловік, не знаючи майбутніх намірів її названої мами, все одно відносився до абсолютно чужої дитини, наче до своєї рідної. Таким був і залишається цей чарівний іспанський сеньйор.

Тіна розпрощалася з рідними людьми й тепер відчувала себе неймовірно багатою. Тут, у Сполучених Штатах, вона народилася й повернулась до рідних батьків, що в ній душі не чують.

А ще в неї є кохана батьківщина - Україна, що виростила та вивчила її. В Іспанії щасливо живе названа мама. Та найголовніший у її житті - чарівний український бізнесмен Гнат Гамаюн. Тіна на диво міцно поєднана з ним долею й Божим провидінням. І тепер вона настирливо сподівається, в майбутньому, побачити красиві карі оченята їхніх синів...

Розділ 51. Чекаю!

Тіна вже збиралася спати, як почула виклик. Вона схопила трубку й побачила, що телефонує Гнат. Звісно вона чекала саме Його!

– Привіт, маленька американська принцесо! Я хотів побажати тобі солодких снів, – почувся з трубки його чарівний голос.

– Вітаю, Гнатку! Звідки ти знаєш, що я збираюся спати? – майже проспівала вона.

– Але ж в тебе десята година вечора. А я хочу отримати вранішній позитив, – здалеку шалів Гамаюн.

– Ти все працюєш, а коли збираєшся прилетіти? – не відставала Тіна. – Навіть тато з мамою чекають на нову зустріч з тобою.

– Тато з мамою? А ти? – ось і повернулись до чоловіка жартівливий тон та впевненість.

– Але ж я вже казала, та можу повторювати без упину: хочу-хочу-хочу бачити Тебе й не тільки... Коли будеш поруч, я доведу! – дуріли такими думками, на відстані обоє, що легко втратити розум.

– Тіночко, не муч мене. Мені ж цілий день людьми керувати, а я лише хочу дивитись у твої очі й більше нікого не бачити. Прости грішника, хотів позагравати! Я буду в тебе 18-го, напередодні вилітаю. В мене вже є квиток і віза, – з посмішкою розсекретив щасливу дату Гнат.

– Господи, за це я тебе й кохаю! Бо ти неймовірний і вреднючий, як я. Тому ми нероздільні, Гнатку. Я дуже щаслива, але треба якось прожити ці три дні нарізно, – проковтнула повітря Тіна й відчувала на очах сльози.

– Тіно, я вже й на роботу не хочу, відразу в аеропорт. А в мене прохання. Пришли мені себе в ліжечку, будь ласка. Я раніше хотів попросити, але не наважувався, – Тіна миттю клацнула камерою та відправила. Пройшла якась хвилька й дорослий чоловік, захлинаючись від дитячої насолоди, відповів:

– Дякую, моя маленька німфо! Ти стала ще прекраснішою. Яке блаженство знати, що ці смарагдові вогники - МОЇ.

– Гнатку, а тепер я чекаю на твоє личко, – з посмішкою вимагала схвильована дівчина.

– Тіно, вибач, НІ! Кажуть, я постарішав і боюся не сподобатися тобі. Ось прилечу, тоді й побачиш, – обережно натякав чоловік на те, що вона з ним зробила.

– Точно постарішав, бо таким дурним я тебе не пам’ятаю. Як ти можеш не сподобатися мені? Хіба власну душу питають: як вона виглядає? Гнаточку, ми ж домовилися кохати навіть через сто років. Прошу тебе, пришли!

– Добре, тримай! – згодився Гамаюн і вона побачила на екрані дійсно худого й посивілого, але до болю дорогого чоловіка.

– Красунчику мій! Ти навіть рідніший і неймовірно чарівний. Прилітай, твої щічки ми тут швиденько підправимо. У батьків дуже смачні бургери, люди інколи в черзі стоять. Я й так і сяк собі відмовляю, але це майже неможливо. Тато найкращі продукти замовляє. Він у мене дуже сумлінний та відповідальний. Тепер я розумію, чому забрала до свого серця саме тебе. Через гени батьків, які підказували шукати щирого й доброзичливого чоловіка. А ти в мене саме такий! Який іще, я тобі розповім після зустрічі, – завелась не на жарт Тіна, а Гнат слухав і дійсно хотів вже лише одного: бути з нею поруч.

– Дякую, тобі Кохана! Сьогодні я, мабуть, здивую колектив. Таким вони не бачили мене з часу... Вибач, я не хотів! – зазвучали гіркі нотки в його голосі.

– Нічого. Не ти винен, що я здуріла та наробила стільки біди. Гнаточку, я виправлюсь, обіцяю! Ти тільки сюди нічого теплого не бери. У нас вже корту добу стоїть неймовірна спека. Люди познімали з себе все, що могли. А кондиціонери садять енергію по всьому регіону. Ти головне СЕБЕ привези. Сьогодні я бачитиму щасливі сни про НАС, коханий!

– Солодких тобі снів, моя чарівна дитинко. Я кожного разу не можу відключити зв’язок. Прошу: допоможи мені, – зовсім розтанув Гамаюн.

– Добре, піду дивитися сни про наше майбутнє. Дякую, що ти МІЙ! – Тіна відключила зв’язок і відчувала, як божевільно хоче кохатися з Ним. Але треба трішечки почекати.

Розділ 52. Приємний жарт

В районі аеропорту О’Гара існує великий вибір готелів. Дівчина ще й досі пам’ятала, як зустрічали її батьки. Тому вирішила, що до міста вони з Гнатом точно не дотягнуть, бо їм терміново знадобиться затишний куточок для «першої розмови». Вона забронювала невеличкий гарний номер та з нетерпінням чекала 18 липня.

Але кляті дні тягнулись наче гума на сонці! Вона вже кілька разів зчепилась у сварці з Діланом та якось почула від нього доволі дивне припущення:

– Слухай Тіночко-україночко, ти що закохалася в мене? Чого ти чіпляєшся з будь-якого приводу? Взагалі-то я не проти, хоча в мене є дівчина. Але до тебе їй звісно дуже далеко...

Після всього, що тепер вирувало в щасливій душі закоханої красуні, вона лише дзвінко розсміялася, так що просто зупинитись не могла. Тіна вже й води попила, але її продовжував розбирати сміх.

– Дуже дякую Вам, містере Гант! Ділане, я давно так не сміялася. Ти мене просто до сліз насмішив. Господи, якби ж ти тільки знав: як далеко твої дивні думки від істини, – відповіла вона татовому підлеглому та ще й досі трималася за живіт. Добре, що лікували її у медичному центрі за допомогою малоінвазивної хірургії, бо звичайні шви, від сміху, наразі точно б розійшлися.

– Не розумію, що тут смішного? Ми добре працюємо разом. І твій тато завжди наказує мені оберігати тебе, – образився на її реакцію трішки марнославний хлопець.

– Ділане, прошу тебе, зупинись! Бо мене знову сміх розбирає. Тато каже, щоб оберігав, а не кохав. Ти різницю між цими поняттями хіба не знаходиш? Ні? Що ж, скоро сам усе зрозумієш, – таємниче посміхнулася Тіна та відчувала вогонь всередині лише від однієї думки про свого прекрасного Гната.

– І що ж такого станеться «скоро»? – не здавався управитель справами.

– Я тебе обов'язково де з ким познайомлю, тоді не будеш ставити дурних запитань. А поки сходив би та приніс нам чогось прохолодного. Мене ця спека просто доконає! – обурювалась Тіна.

– Дивна ти! У нас кондиціонер стоїть на +18. Я навіть замерз, а їй бачите, спекотно, – знизав плечима Ділан.

Та звідки ж йому-бідоласі було знати: як горить все всередині Тіни лише від однієї думки про ті гарячі оксамитові очі Гната? Час до зустрічі дійсно тягнувся страшенно довго, але 18-го вранці, містер і місіс Росс розцілували чарівну донечку, сіли до свого надійного Форда та й поїхали на кілька днів до брата, у Вісконсин. Так вони хотіли створити для Тіни й Гната неповторну інтимну атмосферу в домі. А рада-радісінька красуня вхопила таксі та й помчала в бік аеропорту.

Вона перевірила номер і він дівчині справді сподобався. Ліжко відповідало тому, що було на фото, гарне й велике. Приємна прохолода, м’які килими, все готове для повернення неймовірного Кохання...

Розділ 53. Безсмертя

Тіна прийшла до термінала очікування завчасно та настирливо поглядала на електронне табло. В О’Гарі все було продумано до дрібниць, але через величезну завантаженість аеропорту, літаки частенько кружляли в повітрі й чекали, доки звільниться необхідна смуга. Ну й звісно всі, хто чатував на прилітаючих, теж нудились та згорали від нетерпіння. А вже ті, хто страшенно довго знаходився в небі, тим паче молились на посадку.

Та ось все-таки київський рейс приземлився й Тіна почала очима шукати Гната в натовпі. Бідолашній здавалося, що люди спеціально не квапляться. Аж раптом вона побачила того, на зустріч з ким все її єство чекало кілька довгих місяців.

Дівчина радісно підстрибнула й помахала йому, але Гнат чомусь не відповів. Тоді вона почала стрімко пробиратись поміж людей і тепер чоловік кинув на неї розгубленим поглядом.

Зараз Тіна згадала грудневий корпоратив та першу зустріч очима. І не дивлячись на багато подій, які встигли промайнути в їхньому житті за ці пів року - казка знову відбулася. Гнат заворожено потонув в зелені очей своєї красуні, а збентежена дівчина майже перестала дихати, бо одночасно читала там: цікавість і жагу, ніжність і пристрасть, а ще шалене бажання дивитись на Неї вічно...

Але, Господи, чому він так схуд? Куди поділись накачані біцепси її коханого боксера і той шалений рум’янець, що завжди з’являвся при погляді на неї? Та головне, що її половинка знову поруч! Тіна схопила його за обидві руки й тільки тепер почула довгоочікуваний голос:

– Тіночко! Вибач, я не відразу впізнав. Ти ще прекрасніша, ніж на фото.

– Привіт, Гнатку! Та я звичайна. Це ти навіщось страшенно схуд. Прости, я винна... – прикипіла на очах у сотень людей до його грудей дівчина і знову відчула шалений стук найріднішого у світі серця та ніжний аромат його парфумів.

Гнат оповив її своїми затишними обіймами, заплющив очі й ніхто не звертав уваги на те, як у здорового дядька з очей течуть сльози... Адже це аеропорт - місце зустрічей і прощання. А для цих двох: нова сторінка їх тяжкого та неповторного Кохання.

Тіна важко зітхнула й трохи прийшла до тями.

– Що це я роблю дурна? Ходімо, Гнаточку. Ти такий зморений, а я вчепилася. Пішли, я тут нам куточок зняла, щоб відпочити. А потім поїдемо додому. Тато з мамою вже на півдорозі до ферми дядька в Вісконсині. Вони в мене особливі, – обхопила Тіна пальцями міцну долоню й не відпустила б навіть якби її вбили. А він тихо посміхався й спопеляв кохану жінку тим своїм неймовірним оксамитовим поглядом, єдиним на всій землі.

Як тільки вони опинилися в номері, Гнат оглянув приміщення й здивовано кивнув:

– Ти мене наче офіційну особу зустрічаєш. Навіщо все це? Мені потрібна лише ти.

– А мені ти. Але ж до самого дому ми б не дотягнули, – сказала й знову припала до рідних грудей.

Гнат обіймав тепер сміливіше, а Тіна згадувала його божественну жагу. Вона заплющила очі, щоб нічого не заважало вбирати кожен його подих і тут почула:

– Може життя знову зробить з нами щось страшне, але я більше не випущу тебе зі своїх рук. Тіночко, краще відразу вбий, щоб мені не мучитись без тебе. Ти ж не знаєш: як страшно не бачити цих очей, не чути твого серденька й голосу. Я помер без тебе, хоч і виглядав наче живий. Але я обіцяв чекати й дочекався.

– Гнаточку мій, не треба помирати. В нашу першу ніч ти обіцяв, що ми будемо жити вічно. Прости мене... Я дуже завинила перед тобою... Я буду покірно слухатися і вже ніколи не відірвусь від твого серденька, – прошепотіла Тіна й поповзла перед ним на коліна.

– Та що ти робиш, зупинись! Тіночко, я вже простив. Тепер не боляче. Ти в моїх руках і біля серця. Більшого мені не треба, – підняв її Гнат і полонив вуста божевільним поцілунком, якого болісно чекав довгі місяці та боявся не дочекатися ніколи.

Він хотів так багато сказати їй, але просто підхопив на руки й дихав щастям, утопаючи лицем в її тілі. Тепер йому здавалося, що не було всіх тих страшних подій. Адже вона знову в його обіймах, пестить рученятами наболілу голову. Змучений нестерпною розлукою, він розчинявся своїм гарячим поглядом в ній і вкрив собою. Вони так довго чекали на цю мить, що непотрібні були ні слова, ні пестощі, лише з’єднатись в одне-ціле назавжди...

Гнат з гучним стогоном мученика увірвався до її вогню, а Тіна скрикнула від насолоди й далі було знову щось схоже на останню мить двох одержимих полум’яних створінь. І не було на світі такої сили, щоб розділити ці два тіла і душі. Гнат поглядом благав її про щось, а Тіна виконувала все, чого він хотів. Що завгодно, тільки б кохав, тільки б не покидав більше й на мить... В красивих очах обох блаженних стояли сльози. Ось божевільний від щастя чоловік розгублено заглянув у її очі й почув:

– Більше ніколи не питай мене про це. Так, я твоя навіки й понад усе хочу, щоб був у мені завжди. Я хочу народжувати тобі дитятко кожні дев’ять місяців і не зупинюсь, доки сам не попросиш.

Далі вона відчула його нестримний вогонь у собі й скорилась неймовірно солодкому оргазму, а Гнат вбирав її прекрасні муки, молився Богу й дякував, що повернув йому небесну мрію та красу.

– О, Тіночко моя! Скажи, що це не сон і все, що ти сказала так і буде... – продовжував палко цілувати її Гнат і не міг зупинитись.

– Ні, мій єдиний це не сон. Так буде. Хочу стати мамою твоїх красивих діточок. Мене тут лікували та сказали, що я вже зможу. Знаєш, тепер я вірю в наше безсмертя серед крихіток, що виростуть у мені. Мій Гнаточку, я так тебе кохаю! – і знову плакала й тремтіла в його обіймах, наче вже перейшла межу безсмертя.

Гнат милувався своїм скарбом і зовсім не стидався власних сліз. Він щедро наповнював свою прекрасну німфу життєдайною вологою, а потім бажав повторити все знову.

До напівсмерті зморені Коханням, вони переливались поглядами й посміхались. Схрещені пальці рук не могли роз’єднатись, а вуста шепотіли:

– Кохаю більше за життя...

– Я подарую все тобі...

– Скажи, що більше не покинеш?

– Ніколи, ні в одному із життів.

– Навіки одне ціле...

– Господи! Іди до мене...

Розділ 54. Буду твоєю

Наче пташку розпластану на ліжку, Гнат залишив Тіну відпочивати, а сам пішов та прийняв на гостинній американській землі, перший приємний душ. Він блаженствував під потоками води й навіть зараз, у кабінці, таємниче посміхався. Кудись поділась бліда зовнішність одинака, яку замінив впевнений і гордий та безмежно щасливий чоловік.

Гамаюн повернувся до своєї знесиленої красуні й обережно познімав пасма золотавого волосся, що розсипались по личку й подушках. Потім нахилився та ніжно доторкнувся вустами до її гарячої щічки.

– Я безмежно кохаю тебе, мій найдорожчий скарбе! Господи, навіщо ти така неймовірна в усьому? І все це дароване мені! Тіночко моя, ти дещо вдома забула. Можна повернути? – знову інтригував ледь живу дівчину Гнат.

– Хіба це ще не все? Я більше не можу, але якщо хочеш... Все, що в мені - воно твоє, – змахнула слізки Тіна та перевернулась. Вона милувалась його бездонними карими очима й не могла відірватись.

А він взяв її долоньку й одягнув на пальчика обручку. Ту, що тікаючи від свого щастя й біди, вона залишила Юлії Павлівні. Тепер, переповнена задоволенням і блаженством красуня, зойкнула й поцілувала перстень.

– Дякую, що повернув її, Гнатку! Я кохаю тебе більше за життя і вже ніколи ця обручка не покине мого пальця і мого серця! Прошу: прости мене, єдиний, – прошепотіла Тіна. А Гнат спочатку міцно зажмурив очі, а потім глянув їй в саму душу й пояснив:

– Я казав, що не болить і вже простив. Не вмію я тримати зла на ту, що відібрала в мене душу. Так само як і ти. Не перепрошуй більше - просто кохай.

– Довіку кохатиму! Гнаточку, давай трішки відпочинемо та поїдемо додому. Я від щастя ледве дихаю, але мені треба погодувати тебе і вкласти спатки. Щоб відпочив, щоб був гарнюній, як завжди. Я зовсім замучила тебе! – торкалась Тіна його рідного личка, а її рученята ще тремтіли від любовної втоми...

– Як скажеш, зоренько моя! У мене залишилось лише одне запитання, – став чомусь дуже серйозним Гнат і тихенько попестив її животик.

– Так! На всі твої запитання і бажання, все життя, буду відповідати лише ТАК! – вкрила його руку своєю долонькою Тіна.

– Це добре! Бо я хотів спитати: чи ти вийдеш за мене, Тіно Лагода? Але якщо ТАК, я дуже радий! – замерехтіли божевільними вогнями його прекрасні очі й щаслива посмішка осяяла весь номер.

– Так! Так! Так! Скільки хочеш запитуй. Все одно скажу, що згодна. Не можу я без тебе жити, Гнате Гамаюн! – зовсім не здивувалась його пропозиції вона й лише ніжніше пригорнулась до рідних збуджених грудей.

– Тобто додому ми полетимо чоловіком і дружиною? Давай одружимося у вашому Лас-Вегасі. Ти не проти? – абсолютно серйозно запитав Гнат.

– Та хоч у племені майя! Гнаточку, я й так твоя дружина. Бог цього захотів. А де нам дадуть папірець, не має ніякого значення. Якщо хочеш - нехай це буде у Вегасі. Ти ж розповідав, що вже був там свідком, – згадала Тіна, як Гнат казав про весілля одного з заступників, саме у Вегасі.

– Було таке. Тільки тоді мені здавалося, що все якось швидко й не по-справжньому. А тепер я дуже хочу з тобою пройти через це дійство серед фонтанів і шалених вогнів та перетнути український кордон зі своєю законною дружиною. Зараз кажу, а всередині наче хвилі гуляють, – зізнався чарівний Гамаюн і поглинав Тіну поглядом звабника.

– Гнаточку, молю, НІ! Почекаймо хоч до мого дому. Я боюся, що від твоїх дарунків мене просто розірве. Прости, – похитала вона голівкою.

Блаженний від усього, що відбувається, чоловік міцно стиснув свою жінку в обіймах і згодився:

– Добре, я почекаю. Але тільки до твого дому, а потім все повторимо знову!

– Господи, ти раніше не був таким божевільним. Що з тобою, мій прекрасний повелителю? – намагалася вибратись з ліжка знесилена коханням дівчина, але її хитало й усе тіло здавалося побитим.

– Я тебе дуже довго чекав і неймовірно кохаю... А може просто старію! – розсміявся Гнат. – Тобі допомогти?

– Ні, дякую. Я постараюся звикнути до твоєї «старості». Можливо це й правда. Бо мама інколи натякає, що сеньйор Тесоро з роками як чоловік, стає дедалі божевільнішим. О, Господи! Мене наче автобус переїхав, – притримуючись за стіну, щасливо посміхалася Тіна.

– Так, того автобуса звати Гнатом! Тільки прошу тебе маленька: не виганяй з себе всіх діточок. Залиш нам трішки, будь ласка, – попередив її досвідчений чоловік, щоб Тіна не вимивала себе занадто прискіпливо.

– Не переймайся, Гнаточку. Вони всі залишаться в мені! – пообіцяла вона й, наче зомбі, побрела до ванної кімнати.

Розділ 55. Заручини

Добре, що передбачливі батьки Тіни вибралися в гості до родича. Адже шалена парочка в особняку Россів всюди робила лише дві речі: їла й кохалась, кохалась і їла. Інколи вони разом забирались до джакузі, але й там займались нестримним бурхливим сексом, як дві юні стурбовані мавпочки, що зовсім не мають розуму. Та коли містер і місіс Росс ввічливо попередили, що завтра повертаються додому - Гнат з Тіною слухняно поприбирали в домі всі сексуальні гріхи, дещо одяглися та приготувалися до зустрічі.

– Пане Гнате! – наче давно не бачила рідного сина, кинулась в його обійми місіс Росс і чоловік з гордістю розумів, що ця теща йому точно рада. Важко було не відчути, що вона точна копія його неймовірно коханої дівчинки, тільки дещо старша. Світле й добре серце Тіни дісталось їй від пані Емілі й це викликало у Гната захоплене піднесення.

– Вітаю Вас в нашому домі, містере Гамаюн! – щиро простягнув йому долоню батько Тіни.

– Прошу Вас: віднині й навіки - просто Гнат! Колись я вперше попрохав Вашу доньку кликати мене на ім’я і з того часу ходжу по світу блаженним, бо вона погодилась. Саме тому, мамо й тату, кличте мене як сина. Я просто не знаю, як віддячити Вам за цю святу дитину, що Ви подарували мені. Вона все моє життя й доля! – виголосив Гнат таке, чого навіть не планував і тепер подумав, що може час спитати дозволу про одруження, але пригальмував до застілля.

А воно планувалось веселе й пишне! З ферми дядька Біллі батьки привезли стиглих домашніх овочів та неймовірно пахучих м’ясних копченостей, що дурманили розум і викликали спазми в животі.

Наразі здавалося, що ця родина не перший рік живе разом, бо до вечері всі прикладали свій хист, дружно та злагоджено. Підсвідомо Гнат порівнював урочисті й трохи офіційні застілля, в Києві у пані Джулії, але тут блаженно насолоджувався невимушеністю звичаїв. Знову й знову він бачив: на кого схожа його зеленоока половинка й шалів від щастя.

Та й батьки Тіни відчували особливий вечір, тому схвильовано поглядали одне на одного. Коли всі розсілися, містер Мартін підвівся та якось урочисто сказав:

– Діточки мої, Еммі! Колись давно я вже кілька разів був щасливим. Звісно, коли вона відповіла мені ТАК. Потім, коли сказала, що ми чекаємо на оце диво. Коли донечка народилась і почала радувати нас кожен день... Але потім прийшла біда та ми весь час жили надією, що настане саме цей вечір. Ще в Києві ми зрозуміли, що ви доля одне одного. Але життя весь час підкидає зміни й ми радісно прийняли донечку, не питаючи причин, адже це її дім. Трішки допомогли й ось тепер я бачу не просто пару, а одне сонце, що з’єдналось з двох половинок і сяятиме завжди разом. Ми страшенно раді вашому щастю й самі дуже щасливі. Будьмо здорові!

Тіна лагідно горнулась до своєї Долі, а її мама скидала слізки й блаженно посміхалася. Родина підняла келихи, але Гнат не сів на місце. Він став, серйознішим ніж тоді, коли збирав підсумкову раду інвесторів. Бо то був лише бізнес, а тут вирішувався подальший шлях його Кохання й отим своїм неймовірно красивим голосом заговорив:

– Містере й місіс Росс! Мартіне й Емілі! Мамо і тату! Ви згадали трішки історії, тому я теж відповім. Колись у мене була щаслива родина, мама й тато. Але доля рано відібрала їх у мене, та я навчився виживати й працювати, як зміг. А потім побачив ЇЇ. Коли б мені запропонували золоті гори, повернення батьків, найкращу та найбагатшу родину, я б грішний не погодився. Клянуся, що більше ніж ЇЇ - мені нікого й нічого не треба. Вона відповіла взаємністю. Такої доброї й ніжної дівчинки я ніколи не бачив та не уявляв, що зустріну в житті. А потім познайомився з вами й зрозумів, що Тіна ваше творіння. Так, її виховувала смілива й самотня жінка. Вона трохи інша, але ж на прекрасну Тіночку не подіяли її складні правила. Я покохав вашого янгола за божественну душу, за неповторність і красу, за благородство її ніжного серця. Тепер я щиро прошу вас: віддати мені її руку, бо серце я їй вже не поверну. Не зможу, хіба лишень разом зі своїм. Емілі та Мартіне, будь ласка, дайте згоду на наш шлюб і ви зробите нас найщасливішими у світі...

Коли Гнат закінчував свою промову - Росси тихенько підвелись і дослухали стоячи. Сиділа лише Тіна. Їй було тяжко стояти з двох причин: по-перше, через наслідки шаленого кохання, яким вони вже кілька днів займалися тут скрізь, окрім стелі. А по-друге, через хвилювання в неї так тремтіли ноги, що дівчина боялася втратити свідомість. Вона лише переводила погляд з Гната на батьків, а потім назад і розуміла, що таких хвилин в їхньому житті більше ніколи не буде. Звісно фотографувати подібне дійство - то блюзнірство, тому вона просто намагалась запам’ятати все, як найсвітліші миті.

Прекрасні карі очі майбутнього зятя мерехтіли щастям. Він ніжно посміхався й розумів, що наразі хтось таки втратить свідомість. Але, слава Богу, добро непереможне й тому Мартін взяв дружину за руку та відповів:

– Дорогий наш сину! Звісно ми не зможемо замінити тобі рідних батьків, але віднині й навіки в тебе є нові батьки та наша згода на ваше весілля. Будьте щасливі, а ми будемо щасливі разом з вами. Ми вже зрозуміли, що кращого чоловіка наша донечка не могла знайти в цілому світі. Благословляємо!

– Благословляємо! – перехрестила парочку щасливців Емілі та знову витирала сльози. – Господи, який сьогодні величний день. Сідайте, будь ласка. Будемо частуватися й святкувати...

Далі розповідати про застілля Россів-Гамаюн немає ніякого сенсу. Адже кожна людина хоч раз у житті бачила, як сходить сонце, чи сяють зорі. Як народжується нове життя чи розпускаються весняні квіти. Можна наводити ще багато прикладів краси, але цей неймовірно щасливий вечір закарбується в пам’яті майбутніх молодят і щасливих батьків, як найчарівніше і неповторне дійство.

В підсумку треба сказати, що родина домовилася разом поїхати до Вегасу й дійсно відсвяткувати невеличку урочистість, що пов’яже долі Тіни й Гната навіки.

Розділ 56. Я розбуджу тебе коханням

Молодята одружились у веселому та повному розваг місті, посеред пустелі Мохаве в штаті Невада, де кожного дня одружується купа людей. Але ця парочка була особливою. Вони познайомились випадково й шалено закохались та зовсім не мріяли про всі ті страждання, якими нагородила їх Доля. Палке щастя в одну мить перетворилося на пекельний сум, а відстань могла розділити навіки. Але він вирішив чекати, а вона - боротись. І в них все склалося.

Тепер, коли батьки Тіни радісно привітали молодят та ввічливо полетіли додому, містер і місіс Гамаюн залишились у весільному номері святкувати народження своєї вистражданої й неймовірно красивої родини. Звісно Росси розуміли, що Тіна повернеться з Гнатом на його батьківщину, а до них діти будуть прилітати тоді, коли зможуть. Це навіювало сум та за час, що вони провели з чарівною донькою, стали мудрішими. Тіна наповнила їх життя довічним сенсом і блаженством.

Наразі Гамаюни зачинилися в номері для молодят та намагались обережно зняти з Тіни весільну сукню, яку подарували їй батьки. Дівчина взагалі хотіла піти до РАЦСу й під вінець у тоненькому сарафані, адже пустельний вітер гнав до міста нещадну спеку. Та щоб задовольнити бажання батьків, молоді згодились на легкий костюм з льону для Гната, а на Тіну начепили повну амуніцію нареченої.

Після урочистості Тіна вирішила дати в мережу оголошення та подарувати сукню дівчині, яка не може собі дозволити подібну розкіш. Гнат від благородства своєї крихітки був просто в захваті! Коли білосніжна краса вже висіла на плічках, парочка ще збиралася переглянути селфі. Але галерея була величезною, а терпіння закоханих - на межі.

Милуючись скарбом, Гнат неквапливо зняв з дружини залишки одягу та традиційно заколисав її у своїх обіймах. Після його появи на американському континенті й нескінченного поїдання фірмових багатошарових бургерів тестя, зять швидко роздобрів. А під нещадними променями місцевого сонця його гарне личко вкрилося бронзовою засмагою й тепер гендиректор «Кращих інвестицій» знову виглядав, як звабливий респектабельний пан, що геть забув усе погане.

Спочатку Гамаюни весело плескались серед приємної пінки в джакузі. Вони натхненно цілувались, перевіряючи одне одного на витривалість. Після чергового безсоромного поцілунку Гнат не витримав і обережно посадив дружину собі на руки, а вона лише блаженно зойкнула та, вхопившись руками за обідок ємності, почала втамовувати накопичену за день спрагу. Тіну переповнювали солодкі бажання й вони ставали все гострішими. До нестями збуджені розпусники потопали в очах одне одного й милувались взаємними стражданнями. Щоразу коли Тіна припадала вустами до гарячих губ Коханого, їх могутніше накривало божевільне відчуття єднання.

Звісно у воді такі заняття були трішки небезпечними, але саме це й доводило до піка насолоди. Приємне ковзання тіл та запаморочливо глибоке проникнення надавало їх близькості ще розкішнішого задоволення. Руки Гната залишалися вільними й тому він робив дбайливий масаж грудей прекрасної дружини та розумів, що вони підходять до взаємного бурхливого оргазму. Тіна не витримала й затріпотіла першою, а він ввічливо пропустив даму вперед і вибухнув у ній струменем вогняної сперми. Тихими цілунками чоловік підтримував легенький рівень напруги аж доки обоє не заспокоїлись.

– Навіть за хвилинку після виверження я вже знову хочу тебе... Так буде завжди, адже ти частина мене, найкраща моя частина, – вимовив блаженним голосом Гамаюн, тримаючи в обіймах ослаблу дружину.

– А ще тому, що я безмежно кохаю Вас, містере. Чим я думала, коли їхала від тебе? Ми ж не можемо жити нарізно. Лише одне в одному! Інакше помремо, – відповіла йому Тіна й тихенько доторкнулась до чарівних губ чоловіка. А він посміхнувся тією неповторною посмішкою, яку побачила вона при першій зустрічі та відповів:

– Ходімо, мій скарбе, перевіримо шлюбне ліжко. Я хочу тебе безперестанку й не бажаю зупиняти цього божевілля.

Він обережно витер її тіло пухким духмяним рушником, а в голові весь час паморочилось, адже це нестерпно збуджувало.

– Знаєш, Гнаточку, я ще й досі не вірю, що все сталося з нами за один рік і в грудні буде лише річниця з моменту, коли ти вперше заглянув в мої очі та скорив назавжди. А ще мені чомусь здається, що ми полетимо додому не самі...

– Так, моя царівно! Ще навіть неповний рік, а ми вже стільки всього пережили та поганого й хорошого... Що ти сказала в кінці? – недовірливо завмер Гнат. А вона посміхнулася, знизала плечиками й пояснила:

– За чотири дні після твоєї появи тут, до мене повинна була прийти традиційна болячка, але не встигла. Бо як тільки зійшов з трапу, я накинулася на тебе наче божевільна й тепер виходить, що в мене вже три тижні затримка...

На долю секунди Гамаюн прикрив блаженні очі, а потім притис до себе Тіну так обережно, наче їй вже скоро народжувати й прошепотів:

– Значить Бог на світі все-таки існує? Як думаєш: цього разу нам поталанить?

– Я не знаю, Гнаточку. Лише сказала те, що відбувається. Але ж я нічого нового в собі не відчуваю. Тільки хочу тебе, як одержима, а більше ніяких симптомів немає.

– Яких симптомів, дурненька? Ти найчарівніша жінка на землі, яка настирливо чекала й боролась. Ти, не роздумуючи пішла на ризиковані дії, тільки щоб втілити нашу мрію. Господь зглянувся й подарує нам бажане. Все буде добре. Ось тільки мені треба було сказати раніше. Я ж катую тебе коханням, наче старий гібон. Можливо не треба аж так мучити? – зачаровано пестив він рідне личко.

– Ну, чому ж відразу й не треба? Я не згодна. Я тебе й зараз хочу... Може пізніше нам прийдеться згадати: як ти робив це вперше. Господи, ти так тихенько тоді рухався, що я втрачала розум від насолоди. А потім, з кожним прожитим з тобою днем, я все нестримніше бажала нашого єднання. Так, це і є дві половинки цілого. Адже нам неймовірно добре разом, мій старий гібоне. Гнатку, навіщо ти кажеш про себе таке? Ти найніжніший та найчарівніший коханець на землі, а ще МІЙ законний чоловік.

– Маленька, перестань заохочувати. Я тепер боюся мучити тебе, бо страшенно хочу колисати на руках дві зеленоокі квіточки. А потім ще...і ще...

– А коли рук не вистачить, що будеш робити? – розсміялася Тіна.

– Замовлю собі запасні. Крихітко, мене на все вистачить. Я так довго чекав, що зможу все на світі. Давай, лягай до мене в обійми та поспи, я буду тебе охороняти.

– Як, тепер лише охороняти? Краще б я нічого не казала! – вмостилась на рідних грудях щаслива жінка та почула відповідь:

– Все моє життя, до останньої краплинки, належить одній Тобі. Відпочинь, я розбуджу тебе Коханням.

Розділ 57. Блаженні очі

Через кілька днів молодята Гамаюни залишили місто розваг, посеред пустелі, та прилетіли до Чікаго. Весільна відпустка гендиректора «Кращих інвестицій» закінчувалася й Гнату необхідно було повертатися до Києва. Звісно тепер він спуститься з трапу в супроводі прекрасної дружини, й це його п’янило день і ніч. Перед вильотом до Штатів Гнат вагався й не уявляв, що за неповний місяць стане найщасливішим чоловіком на землі, а його зеленоока кохана повернеться в якості його законної половинки.

Та зеленоокій феї конче потрібно було, до повернення в Україну, побувати на плановому обстеженні в медичному центрі Cal-Devon, там де її прооперували. Вона знала, що треба й страшенно хотіла отримати підтвердження або спростування своєї підозри на вагітність, але панічно боялася цього.

Вона навіть не хотіла купувати тест. Що як він покаже негативний результат і всі старання та ризики були марними? Адже після таких шалених занять коханням, якими весь час грішили молодята, завагітніти міг би навіть бетонний стовп. Саме тому Тіна знову не знаходила собі місця.

А щасливі та веселі - містер і місіс Росс не залишили без уваги ідею про гучну вечірку й тепер готувалися до неї з подвоєною енергією. Якщо раніше вони просто хотіли познайомити широкий загал друзів з красунею донькою, то зараз все стрімко змінилося. Їх кровиночка встигла одружитись з чорнобривим українським красенем, спорідненістю з яким вони відверто пишалися. Тому без багатолюдного зібрання та феєрверків точно не обійтись; і Росси працювали над урочистістю відповідально та невтомно.

– Тіночко, щось не так? Ти переживаєш, що покидаєш маму й тата? – спитав Гнат її в ліжку, напередодні гулянки-прощання.

– Зовсім трішки, Гнатку. Адже я їду додому, з коханим, в наше затишне щасливе гніздечко. Ні, не це мене хвилює, – чесно відповіла йому дружина.

– Тоді чому ти така знервована? Я ще чогось не знаю, скажи, – обіймав свій скарб дбайливий чоловік.

– Розумієш, поки я ще тут, обов’язково треба відвідати медичний центр. Так вони рекомендували, а я боюся, – не вміла нічогісінько приховувати від нього Тіна.

– І все? То поїдемо зранку. Чого ти боїшся? Особисто я більше боюся вечірнього феєрверка, бо тато замовив стільки коробок, що від вашого кварталу можуть залишитися лише друзки, – спеціально жартував, щоб розрадити її, Гнат.

– Не смійся, любий! А що як лікарі знову скажуть якусь гидоту? Я цього не переживу, бо хочу, щоб в мені вже сидів маленький Гамаюн. Але я й досі нічого не відчуваю, тільки затримка продовжується і все, – знову затремтіла Тіна.

– Крихітко, але ж «напевно», «очевидно», «можливо» тільки псують людське життя. Особисто я схильний до простих дій. Тому тримай телефон та запишись на завтра, якщо у лікаря ще є вільний час, – лагідно наказав їй законний чоловік і вона покірно виконала.

В роботизованій системі онлайн, місце для візиту знайшлося на 14.30 і тепер юна жінка поїхала до центру Cal-Devon вже не з мамою, а з Гнатом. Лікарка пам’ятала Тіну й прийняла її з ввічливою посмішкою. Та наразі пацієнтка чомусь тремтіла більше, ніж перед операцією. Звісно тоді їй не було чого втрачати, але тепер молода дружина сподівалась на красиве майбутнє й не могла підвести найріднішого на землі.

– Ви чомусь дуже схвильовані, міс Росс, – констатувала дама, коли водила камерою всередині Тіни, й уважно роздивлялася нутрощі пацієнтки на моніторі.

– Перепрошую, пані докторе, але я вже не міс Росс, а місіс Гамаюн, – гордо показала Тіна їй золоту обручку на пальці та намагалася прочитати хоч щось на незворушному обличчі гінеколога. Від такої новини сувора жінка стала поступливішою й навіть посміхнулася.

– Зрозуміло. Що ж, вітаю Вас двічі, місіс Гамаюн. З законним шлюбом та з першою вагітністю. Спочатку я не хотіла Вас спантеличувати, але якщо все саме так, то щиро вітаю! Ви рішуча жінка й миттю виконали наші рекомендації на двісті процентів.

– Дякую, лікарю! Про кращий весільний подарунок я навіть мріяти не сміла! Ні, я не виконувала Ваші рекомендації, так вже вийшло. Я кохаю свого чоловіка давно, можливо ще з минулого життя, та днями ми побралися. Тобто я з упевненістю можу сказати моєму єдиному, що ми будемо батьками? – ще не вірила бідолашна.

– Звісно, можете. Але якщо не довіряєте мені - тоді сходіть до сусіднього кабінету, але й там вам скажуть те ж саме. Можу показати, хоча Ви ще нічого не побачите. Я зроблю знімок та напишу рекомендації й чекатиму на Вас один раз на місяць.

– На жаль, не вийде, докторе! З чоловіком я відлітаю на свою другу батьківщину, до Києва. Там теж мій дім. Тому це, наша остання зустріч, але поверненню до України я щиро радію, – посміхнулася Тіна й протерла серветкою поміж ніжок.

– А, навіть так? Ну, нічого страшного. В столиці України прекрасна репродуктивна медицина й гінекологія. Я особисто знайома з кількома професіоналами в нашій сфері. Можу дати Вам контакти, – вже писала щось лікарка на клавіатурі та скоро дістала з принтера текст і перший знімок УЗД, на пам’ять.

– Дякую Вам, докторе! Ви врятували мене від суму й самотності та подарували нашій родині мрії про прекрасне майбутнє. Я пам’ятатиму про Вас уже життя й розкажу колись нащадкам, – привела себе до ладу щаслива Тіна та вже знову витирала слізки.

– Будь ласка, місіс Гамаюн. Але ж дарувати майбутнє - це моя професія й життєвий вибір. Я рада, що Ви залишаєте нашу країну з позитивними емоціями та нащадком у собі. От тільки зі сльозами та хвилюванням закінчуйте. У Вас все добре, але жартувати з крихітним створінням не варто. Ще раз вітаю й щасливого польоту! – знову посміхнулась сувора жінка й на цьому Тіна залишила її кабінет.

В коридорі тихенько сидів Гнат. Коли Тіна вийшла, він підвівся й уважно заглянув у смарагди її очей. А вона гордо подала йому тепер свою сіреньку теку й тихо сказала:

– Гнатку, це тобі! Перше фото нашої першої дитинки. Тільки, дуже прошу, не дурій!

Та Гнат Гамаюн почув лише початок фрази. Він не слухав про пристойну поведінку в публічному місці. Це було здійснення мрій усього його життя! А тим більше з Нею – жінкою своєї мрії. Від збудження та неймовірного щастя він підхопив дружину на руки й заколисав так, як завжди робив це вдома.

Декілька працівників медичної установи лише тихо посміхнулись, адже знаходились у відділенні, де інколи констатують недобре. Та частіше буває саме так, як зараз. Напевно стрункий кароокий красень зрадів звістці, що стане батьком. Щоб зрозуміти це непотрібно бути провидцем, достатньо просто глянути в його блаженні очі та порадіти за людей.

Розділ 58. Гірко!

Святкова вечірка, з нагоди одруження єдиної доньки Россів, розпочалася на зеленій галявині жваво та вчасно. Зрозуміло, що через професійну діяльність родини - нестачі страв на столах точно не було. Окрім традиційних гарячих бургерів, що підносили з дому, сьогодні знайшлася б гастрономічна втіха на будь-який смак.

Тіна прогулювалася по галявині в красивій легенькій сукні, зі щасливою посмішкою на вустах. Після сьогоднішньої звістки про маленьке диво всередині її тіла, тепер ніщо не могло затьмарити опроміненого смарагдового погляду. На радощах, красуня бажала дарувати нащадку найсмачніше, й тому весь час підхоплювала то канапку з лососем, то сендвіч з маринованими огірочками...

Наразі вона й незчулась, як поруч опинився Гант.

– Господи! Ділане, ти так підкрадаєшся, що я заїкою зроблюсь, – підсвідомо схопилась за талію вона.

– То ось про яку новину ти натякала тоді в офісі. Я й подумати не міг, що ти тут так швидко вискочиш заміж за подібного франта. Він хто: актор чи модель? Дивись, як жваво вашим сусідкам мізки крутить, – ображено сказав керівник справами «Великого бургера».

– Ділане! Я тебе прошу: не сміши мене знову. Як воно в тебе виходить? Що не припущення, то шедевр. Ні, мій коханий чоловік не актор і не модель, хоча запросто міг би бути. Він - моє безмежне щастя та єдина радість на землі. А ти не переймайся, буде свято й на твоїй вулиці. Дякую за все і бувай здоровий! – піднесено сказала Тіна та попрямувала до свого Гната.

Вона щиро милувалася тим, як містер Гамаюн дійсно зібрав навколо себе цікавих жіночок та з легкістю розповідав їм різноманітні байки, а дами уважно слухали, вдячно сміялися й плескали в долоні. Сьогодні Гнат сяяв не менше Тіни, адже і в його житті настав найщасливіший день, а звабливі карі очі чоловіка мерехтіли шаленими блискавками.

Ось містер Росс, під ручку з Емілі, вийшли на середину галявини та попросили тиші.

– Шановні друзі! Сусіди! Ми з родиною наразі дуже раді бачити Вас усіх. Давно не виходило зібратись докупи такою чарівною компанією. Але сьогодні ми покликали дорогих гостей не просто так. Довгі роки ви підтримували нас в пошуках кровинки й ми звісно в боргу перед вами. Але тепер прекрасна донечка з нами, та нещодавно вона зробила батькам ще один царський дарунок - привела в дім цього благородного красеня, який напередодні став її законним чоловіком. Ми з Еммі живемо тепер, наче в блаженному сні, та дуже просимо всіх вас поринути в нього разом з нами. А тепер давайте дружно скажемо молодятам: «Гірко!»

Усміхнені люди ще мить переварювали урочисту промову господаря садиби, а потім повітря просто вибухнуло дружним та багатоголосим:

– Гірко! Гірко! Гірко!..

Тіні з Гнатом нічого не залишалось, як обережно обійняти одне одного та доторкнутись вустами, давно з’єднаними Долею і Богом.

Потім почалися веселі танці й друзі родини, час від часу, підходили до молодят, щоб привітати. Багато хто, до промови Мартіна, навіть уявити не міг справжніх причин зібрання у Россів. Тому тепер перепрошували за відсутність весільних подарунків. Але хіба Тіні з Гнатом вони були потрібні? Вдень закохані отримали головний подарунок на ціле життя й, ніжно пригорнувшись, вони тихенько рухалися в танці.

Зараз, під чиказьким зоряним небом молодята згадували все, що встигло трапитись з тієї миті, коли Юлія Павлівна покликала Тіну на корпоратив Гната. Саме вона, того не підозрюючи, стала доленосною ланкою в перебігу подій, що започаткували величне Кохання двох прекрасних земних створінь. Потім жінка спочатку жалкувала про свій вчинок, пізніше допомагала та радила щось мудре. А життя невпинно, разом з неймовірним щастям, дарувало цим двом багато болю та страждань. Але ж як прекрасно сяють зараз їх блаженно закохані очі!

Скоро буде повернення до України, а потім вже політ на Мінорку й там щиросердний сеньйор Габріо Тесоро, законний та щасливий чоловік Юлії Павлівни Лагоди - теж влаштує для молодят фантастичну вечірку й подарує обіцяну весільну подорож на яхті.

Виходить, що життя спеціально тримало подружжя Гамаюнів у великій напрузі, щоб пізніше перетворити його на нескінченне свято? Але так не буває! Та можна сміливо припустити, що після всіх випробувань, вони точно подолають будь-які труднощі та залишиться навіки щасливими й нерозлучними!

Їх безмежне Кохання не згасне, а безсмертя про яке мріяли - їм принесуть троє синів та маленька донечка, на появу котрої з нетерпінням чекають: Тіна з Гнатом, Емілі й Мартін Росси та звісно Юлія й Габріо Тесоро, кожен у своєму затишному гніздечку, серед наших шалених та непростих світів.