Аліна Скінтей - Алхімія, Аліна Скінтей

- 13 -

На превеликий жаль цього разу біс не з’явився, як ні інша друга нечисть. Минуло кілька довговічних секунд й обличчя Катрайн стало червоним, мов розрізаний на дві половинки буряк. Аріан відвернувся практично ж відразу, і ця його шляхетність зачепила всю дівочу гордість, гідність, самоповагу. Все.

Шеллі програла у власній же грі, зовсім недооцінив шляхетність відьмака. Вона не хотіла визнавати, що ступила на стежину, тільки хоча б один раз отримати поцілунок Аріана. Їй просто конче потрібно було впевнитися в тому, що її серце зраджує. Що вона не могла закохатися так швидко в незнайомця, так легко віддати своє серце відьмаку, поцілованого пітьмою. Шеллі просто не могла прийняти реальність, де вона не просто горе-наречена-втікачка, а ще й та, хто так легко знову закохалася, коли її справжній наречений був десь за кілька кілометрів від неї.

— Катрайн, — він вперше звернувся до неї на ім’я, і це змусило все всередині затремтіти. Це були ті самі метелики, про які пишуть в любовних романах.  — Ти розумієш, стільки мені коштує зусиль, щоб не накинутись на тебе? — він здавлено говорив.

— Можливо я саме цього і хочу, — її рука обережно лягла йому на правий бік, долонею повністю торкаючись жилетки саме в тому місці, де була його мітка. — Що, якщо я передумала йти до принца.

— Ти мариш.

Аріан не сказав, що по всьому його тілу пройшлося щонайменше два електричних розряди. Повітря навколо стало до гнітючості сухим, а юна відьма вкотре додавала йому клопіт. Катрайн справді була горе-втікачкою-нареченою.

— Ні! — заперечила вона й відразу ж прийняла руку коли він обернувся до неї обличчям.

Серце Шеллі ледь не зупинилося від його темного погляду, в животі звився тяжкий камінець, який стиснув всі нутрощі. Його зелені очі так манили, затягували в пучину. Шеллі не розуміла з якого моменту все почалося, що стало каталізатором, який запустив цей процес.

— Тебе чекає твій наречений буквально в кількох кілометрах.

— Що?

— Я написав листа принцу Деону Ньюману, і він охоче на нього відповів.

Аріан був напружений, навіть його дихання було тяжким.

— Коли ти встиг?

— Поки ми перебували в гільдії «хвоста блакитної Русалки».

— А наш зв’язок?

— Ці чари, лише моя проблема. Я знайду розв'язання своєї проблеми Ти ж маєш зробити те, що хотіла.

— Аріан… — слова губляться, особливо коли його тремтячі руки закутують її щільніше в накидку. — Я…

— Не варто. Це все тимчасове.

— Ні! Я…

Шеллі змовкає й злякано обертається на гучний стукіт конячих копит. Зо два десятки вершників, які прямували до них були не чаклунами королівства Аматаріс. Ці вершники служили принцу Деону Ньюману, тільки от їх очолював зовсім невідомий Катрайн чоловік.

Щільніше натягнув на себе накидку, вона все шукала в натовпі вершників Деона, та його ніде не було. Вона оступилася, і Даар люб’язно схопив її за лікоть не даючи впасти. Від його дотику все ставало гірше.

— Відьмак Даар? — звернувся чоловік, який очолював вершників.

Молодий чоловік років тридцяти зліз з свого коня, махнув рукою своїм підлеглим, щоб ті не втручалися. Він був вродливим, а ще в ньому відчувалася твердість.

— Так. Ви?

Аріан не надто був обізнаний щодо уніформи сусіднього королівства, та золоті нашивки з китицями на плечах точно говорили про приналежність до королівського палацу.

— Деон Ньюман, — представився молодий чоловік.

Деон мав дзеркально-блакитні виразні очі, чіткі вилиці, гостре підборіддя, та коротко стрижене темно-пшеничне волосся. Його постава, ходьба, рівні плечі говорили про його королівську надмірність, яка дуже відчувалася навіть в його енергетиці. Його брови відразу ж насупилися, коли він поглянув на юну відьму, а губи скривилися у сумній посмішці.

Катрайн відчула ніяковість від такого пильного погляду. Чоловік, що стояв перед нею був їй не відомий.

— Це не він! — категорично запротестувала Катрайн.

— Леді, я вас запевняю, я єдиний і істинний Деон Ньюман, як і те, що я ніколи вжитті з вами не зустрічався, — принц дістав із внутрішньої кишені камзола золоту прямокутну табличку із зображенням дракона та його іменем. Підтвердження свого статусу та походження. Шеллі здивовано охнула. — А тим більше ніколи не пропонував вам шлюб!

— Як це розуміти? — Аріан в подиві поглянув на Катрайн.

— Перстень, — дівчина різко пустила свою накидку, дістаючи свою торбину, а з нею коробочку з доказом. — Деон подарував мені перстень, коли зробив пропозицію!

— Я сюди прибув, виключно із ввічливості, щоб це непорозуміння не вилилось в конфлікт. Леді, ви можете мені показати перстень?

Принца Ньюмана зовсім не цікавила юна відьма, навіть коли накидка продемонструвала її одяг, а точніше його брак. Його очі були прикуті до коробочки, яка точно була із їхньої королівської скарбниці. Він тяжко зітхнув, ще навіть не побачивши персня.

— Ось, — Шеллі протягнула коробочку принцу в руки, й відразу ж закуталась знову в накидку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍