Лю Цисінь - Проблема трьох тіл

— Перестань верзти нісенітниці! Ми ж філософи!

Після того як вогонь згас, троє мандрівників продовжили свій шлях. Позаяк вони практично не перемовлялися між собою, система пришвидшила перебіг часу у грі. Чжоу Вень-ван шість разів у рапіді перевертав хронометр на спині, відмірявши закінчення двох діб. Сонце більше не з'являлося, навіть проблисків зорі на горизонті не було видно.

— Сонце, схоже, більше не зійде, — сказав Ван Мяо. Він скосив очі в куток екрана, викликаючи інтерфейс гри, щоб перевірити рівень індикатора здоров'я. Через крижану холоднечу навколо рівень швидко падав.

— І знову ваші заяви претендують на статус пророчих, — забубонів Послідовник. Але фразу закінчували вони вже в один голос з Ван Мяо: — Це епоха хаосу!

Однак незабаром після цих слів схід знову забарвив обрій у світлі тони. Небо світлішало дуже швидко — і Сонце не змусило себе довго чекати, з'явившись швидше, ніж звичайно. Ван Мяо зазначив, що цього разу розміри світила були просто гігантські: з'явившись тільки до половини, воно вже закривало собою п'яту частину поля зору. Ван Мяо ніжився в теплих променях, що йшли з усіх боків, відчуваючи, як сили знову наповнюють виснажене тіло. Озирнувшись на супутників, він несподівано побачив застиглий жах на обличчях Чжоу Вень-вана і Послідовника, немов їм явився сам диявол.

— Швидше! Знайдіть хоч маленький клаптик тіні! — крикнув Послідовник. Ван Мяо побіг за ними, шукаючи укриття за приземкуватим валуном. Тінь, що відкидав камінь, ставала дедалі коротшою та коротшою. Земля навколо них світилася, як розпечена. Вічна мерзлота під ногами незабаром розтанула: міцна, немов сталь високої марки, поверхня перетворилася на брудне місиво. Ван Мяо у хвилях спеки, що напливали, увесь покрився липким потом.

Коли Сонце досягло зеніту, трійця накрилася з головою звіриними шкурами, але сонячні промені все одно проникали, немов блискучі стріли, крізь дірки у шкурах. Вони переміщалися навколо валуна, намагаючись сховатися від пекучого Сонця, поки не з'явилася нова тінь з проти-лежного боку каменю, де можна було зняти шкури, не боячись згоріти живцем.

Після заходу Сонця повітря все ще залишалося гарячим. Стікаючи потом, три мандрівники присіли на камінь перевести дух.

— Подорож в епоху хаосу на кшталт переходу через пекло, — сказав у відчаї Послідовник, — я більше не можу цього витримувати. Ви не даєте мені в'яленої риби і не дозволяєте харчуватися зневодненими тілами, що...

— Єдиний вихід — зневоднити тебе, — сказав Чжоу Вень-ван, обмахуючись краєм шкури.

— Але ви ж не кинете моє тіло після зневоднення?

— Звичайно ні, я обіцяю донести твоє тіло до Чжаоге.

Послідовник скинув просочений потом одяг і голий ліг прямо в болото. В останніх променях призахідного Сонця Ван Мяо побачив, як волога почала випаровуватися з тіла Послідовника. Він розумів, що це випаровується не піт. Уся волога покидала тіло, зливаючись на піску в кілька тонких струмочків. Тіло втрачало форму і ставало схожим на оплавлену тонку свічку.

За 10 хвилин вологи в тілі вже не залишилося. Послідовник тепер був сплющеним шматком м'якої шкіри з контурами людини і розпливчастими рисами обличчя.

— Він мертвий? — запитав Ван Мяо, згадавши, що вже бачив такі фігури з людськими контурами, розкидані уздовж дороги. Деякі з них були розірвані. Ван Мяо вважав, що це саме ті тіла, які Послідовник останнім часом пропонував використовувати як сировину для розпалювання.

— Ні, — відповів Чжоу Вень-ван. Підняв зневоднене тіло Послідовника з землі, обтрусив і вибив від бруду, поклав на камінь і почав скачувати в рулон, немов здуту повітряну кулю. — Він швидко повернеться до нормального стану, якщо покласти його у воду. Приблизно, як замочують сушені гриби.

— Його скелет теж висох?

— Так. Він став, неначе сушені волокна. Тепер його можна легко нести.

— У цьому світі все може бути зневоднено і повторно повернуто до життя?

— Звичайно. Ти теж можеш вибрати цей шлях, щоб пережити епоху хаосу. — Чжоу Вень-ван простягнув Ван Мяо щільний шкіряний згорток — усе, що залишилося від Послідовника. — Понеси його, інакше доля його буде сумна: його можуть з'їсти або спалити.

Ван Мяо прийняв згорток, який виявився практично невагомим, і засунув під пахву. Неприємних відчуттів при цьому, на подив, не виникло.

Удвох — Ван Мяо зі згорнутим Послідовником у руках і Чжоу Вень-ван із пісковим хронометром на спині — вони продовжували свій шлях, повний труднощів і поневірянь. Як і в попередні кілька днів, рух Сонця не підкорявся жодним законам і принципам: після довгої холодної ночі тривалістю в кілька днів, наставав короткий, але дуже спекотний день, або навпаки. Двоє подорожніх допомагали один одному виживати: разом палили багаття, намагаючись зігрітися, разом ховалися в озерах від спеки. На щастя, час у грі міг бути пришвидшений стосовно реального: місяць у грі легко стискався до півгодини, що давало змогу легше переносити тяготи подорожі.

Одного дня, коли довга ніч тривала вже більше ніж два тижні відповідно до вимірів хронометра, Чжоу Вень-ван раптом із полегшенням указав на небо:

— Летюча зірка! Летюча зірка! Дві зірки одночасно!

Насправді, Ван Мяо і раніше помічав такі дивні небесні тіла. Вони були більшими, ніж інші зірки (розміром з м'ячик для пінг-понгу) і рухалися настільки швидко, що їхні рухи були помітні навіть неозброєним оком. Але це був перший випадок появи двох таких об'єктів одночасно.

— Поява двох зірок одночасно віщує настання епохи стабільності, — пояснив Чжоу Вень-ван.

— Але ми й раніше їх бачили.

— Однак тільки поодинці.

— Дві — максимальна кількість одночасно?

— Буває і три, але не більше.

— Поява трьох віщує епоху ще більшого благоденства?

Чжоу Вень-ван переляканими очима дивився на Ван Мяо:

— Що ти таке кажеш? Три летючі зірки одночасно... молися, щоб ми ніколи не були свідками цього.

Чжоу Вень-ван мав рацію. Незабаром з'явилися ознаки настання довгоочікуваної епохи стабільності: Сонце стало сходити за розкладом, зміна дня-ночі відбувалася приблизно кожні 18 годин. Стабільний добовий цикл зробив атмосферу трохи теплішою.

— Епоха стабільності скільки зазвичай триває? — запитав Ван Мяо.

— Один день або століття, кожен раз по-різному. Ніхто не може сказати точно, — Чжоу Вень-ван сидів на піску і дивився на полуденне Сонце. — Відповідно до літописів династії Західна Чжоу описана епоха стабільності тривала понад два століття. Благословенні були ті, кому пощастило народитися в той час.

— А епоха хаосу, що приходить на зміну тривалої епохи