Жозе Сарамаго - Прозріння

й не було правдою, бо всі ті, на кого вони горлали, також мали вдома або у своїх кишенях свої власні записники виборця, де ганебно, наче випалене розжареним залізом, було записано, Проголосував чистим бюлетенем. Лише рішучі заходи спроможні виправити велике лихо, робив висновок автор передовиці.

Святковий настрій тривав недовго. Хоч ніхто не пішов на службу чи на роботу, але усвідомлення серйозності ситуації незабаром понизило тон веселощів, а дехто навіть запитував себе, Чому ми радіємо, адже нас ізолювали тут, наче в карантині, наче хворих на чуму, оточивши озброєним військом, готовим стріляти в кожного, хто спробує вийти з міста, тож поясніть мені, які ви бачите причини для веселощів. А інші казали, Нам слід самоорганізуватися, але ніхто не знав, як це робиться, з ким організуватися і навіщо. Дехто пропонував створити групу для переговорів із головою муніципальної ради, запропонувати йому легальну співпрацю, пояснити, що особи, які голосували чистими бюлетенями, не хотіли повалити систему й захопити владу, бо вони не знали б, що з нею робити, що вони голосували так, як голосували, бо втратили ілюзії і не знали, як інакше показати, до якого рівня впали їхні ілюзії, що вони могли 6 вийти на революцію, але тоді загинуло б надто багато людей, а їм цього не хотілося, що протягом усього свого життя вони терпляче кидали бюлетені в урни, а результати не змінювалися, Це не демократія, це невідомо що, пане голово муніципалітету. Були й такі, котрі закликали краще обміркувати факти, твердили, що ліпше нехай муніципалітет скаже перше слово, якщо ми самі підемо туди з усіма нашими поясненнями та всіма ідеями, вони подумають, що за цим усім існує політична організація, яка смикає за мотузки, й лише нам відомо, що це неправда, вони також потрапили в нелегку ситуацію, адже уряд поклав у їхні руки гарячу картоплину, й нам не слід нагрівати її ще більше, одна з газет написала, що муніципалітет мусить узяти на себе всю владу, яку владу, якими засобами, адже поліція покинула місто, і немає навіть регулювальників вуличного руху, ми не маємо жодних підстав сподіватися, що депутати муніципальної ради вийдуть на вулиці виконувати роботу тих, кому вони раніше віддавали накази, уже ходять чутки, що муніципальні служби прибирання сміття збираються оголосити страйк, якщо це правда, і ми не маємо підстав дивуватися, якщо справді так станеться, хоч і очевидно, що йтиметься про провокацію, влаштовану чи то з ініціативи самого муніципалітету, чи, ймовірніше, за наказом уряду, який має змогу псувати нам життя в тисячу способів, ми повинні підготуватися до всього, навіть до того, що нині здається нам неможливим, бо й колода в їхніх руках, і карта схована за рукавом. Люди боязкі й налаштовані песимістично вважали, що ситуація в нас безвихідна, що ми приречені на крах, усе відбудеться, як і зазвичай, кожен сам за себе, й хоч би скільки ми говорили по недосконалість людського роду, вона виникла не сьогодні, не вчора, вона історична, вона виникла ще за незапам’ятних часів, сьогодні нам здається, що ми солідарні між собою, але завтра ми починаємо сперечатися, а післязавтра доходимо до відкритої війни, до різноголосся, до конфронтації, а що наші супротивники б’ються об заклад, скільки часу ми зможемо витримати, й було б добре, якби ми могли витримати довго, але наша поразка неминуча й гарантована, будьмо розважливі, кому прийде в голову, що особи, які так дружно проголосували чистими бюлетенями, ні від кого не дістали такого наказу, й хоч уряд досі не вийшов зі своєї приголомшеної розгубленості й намагається перевести подих, проте першу перемогу вони вже здобули, повернулися до нас спинами й залишили нас у багні, й ми заслуговуємо на таке ставлення, й треба також не забувати про міжнародний тиск, враховуючи те, що сьогодні уряди й партії в усьому світі не думають ні про що інше, вони не дурні й добре розуміють, що наші події можуть перетворитися на бікфордів шнур, вогонь спалахне тут, а вибух пролунає зовсім в іншому місці, та позаяк для них ми перебуваємо в багні, то мусимо йти до кінця пліч-о-пліч й обляпати їх тим багном, у якому ми опинилися.

Наступного дня підтвердилася перша чутка й вантажівки з вивезення сміття не вийшли на вулиці, бо сміттярі проголосили загальний страйк і публічно повідомили, що вимагають збільшити їм платню, а спікер муніципалітету негайно висловив їм протест, назвавши їхні вимоги неприйнятними, а тим паче в такий час, коли наше місто потрапило в обійми безпрецедентної кризи й невідомо, коли зможе з неї вибратися. Перебуваючи на тій самій передовій лінії тривоги, одна з газет, яка від свого заснування спеціалізувалася на пропаганді стратегії й тактики уряду, незалежно від його партійних кольорів, кольору центру, кольору партії правих чи партій проміжних відтінків, опублікувала передову статтю, підписану головним редактором, у якій визнала дуже ймовірним, що жителі столиці влаштують бунт, який завершиться калюжами крові, якщо вони, а цього слід сподіватися, не відмовляться від своєї впертості. Ніхто, говорилося в газеті, не наважиться заперечувати, що уряд довів своє терпіння до крайньої межі, якої не можна було вимагати від нього під загрозою втратити, і можливо, назавжди, гармонійне поєднання влада — послух, яке сприяло розквіту найщасливіших людських суспільств і без якого, як незаперечно довела історія, жодне з них не змогло б утворитися. Статтю прочитали, по радіо передали найголовніші уривки з неї, телебачення влаштувало інтерв’ю з головним редактором, і ситуація була такою, коли в середині дня 3 усіх будинків міста повиходили жінки, озброєні віниками та мітлами, відрами й лопатами, й без жодного слова почали підмітати хідники перед будинками, в яких вони мешкали, від дверей аж до середини вулиці, де вони зустрічалися з іншими жінками, які повиходили з інших, протилежних будинків, озброєні тими самими знаряддями і з тією самою метою. У словниках стверджується, що хідник це частина вулиці або дороги, яка прилягає до будинку, й це абсолютно точне визначення, але для меншої частини населення словник також засвідчує, що «підмітати хідник» означає звільняти себе від будь-якої відповідальності чи вини. Мушу розчарувати вас, панове філософи та лексикографи, підмітати хідник означає якраз те, що сьогодні роблять ці столичні жінки, як це робили й у давнину в селах їхні матері та бабусі, але вони робили це зовсім не для того, як роблять і сьогоднішні, щоб зняти із себе відповідальність, а для того, щоб узяти її на себе. Можливо, саме з цієї причини на третій день на вулиці