Жозе Сарамаго - Прозріння

грудях і яку ви там плекаєте. Приходьте до мене й послухайте мене в той день, коли заслужите прощення, яке, попри все, ми схильні вам дарувати, я, ваш президент, уряд, який ви обрали за кращих часів, і здорова й чиста частина нашого народу, якої ви тепер не гідні. До того дня прощавайте, і нехай вас береже Господь. Зосереджений і серйозний образ керівника держави зник з екрана, а на його місці знову замайорів прапор. Вітер розгойдував його, наче п’яну жінку, що йде, хитаючись, вулицею, і знову залунав гімн, який повторював войовничі акорди та маршові ритми, створені в давноминулі часи незрівнянною патріотичною екзальтацією, але які тепер лунали якось надтріснуто. Добре говорив цей чоловік, підсумував найстарший член родини, й треба визнати, він мав цілковиту рацію у всьому, що говорив, дітям не можна дозволяти гратися із сірниками, бо після цього, як усім відомо, вони пісяють у постіль.

Вулиці, досі практично цілком безлюдні, із зачиненими дверима майже всіх закладів, із порожніми автобусами, які котилися невідомо куди, буквально за кілька хвилин заповнилися людьми. А ті, котрі залишилися вдома, повихилялися з вікон, щоб подивитися на збіговисько, це слово не означало, що натовп плив в одному напрямку, він радше нагадував дві річки, одна з яких текла в один бік, а друга у протилежний, і люди кивали одне одному головами, наче місто щось святкувало, якесь муніципальне торжество, й ніде не було видно ані злодіїв, ані ґвалтівників, ані душогубів, усупереч похмурим прогнозам утеклого президента. У кількох під’їздах будинків віконниці були зачинені, а вікна завішені шторами або жалюзі, так ніби родини, які там жили, були опановані гіркою жалобою. У цих помешканнях не засвічували тривожних вогнів на світанку, їхні мешканці ховалися за шторами зі стиснутим серцем, тут жили люди з твердими політичними ідеями, особи, які, проголосувавши як на перших виборах, так і на других згідно зі своїми преференціями, яких вони дотримувалися протягом усього свого життя, за партію правих або за партію центру, не мали тепер жодної причини святкувати, а навпаки, боялися стати жертвами неодукованої маси, яка співала й кричала на вулицях і могла вдертися до священних осель, пограбувавши сімейні реліквії та сімейні дорогоцінності, Співайте, співайте, потім доведеться плакати, казали вони одне одному, щоб додати собі сміливості. Щодо тих, котрі голосували за партію лівих, то вони не визирали з вікон, а повиходили на вулицю, що й відбулося в тій квартирі, в якій ми нині перебуваємо, і можна зробити висновок, побачивши прапор, який майорить над бурхливою річкою голів. Ніхто не пішов на роботу чи службу. Газети розхапували в кіосках, усі публікували на першій сторінці промову президента разом із фотографією, яку, певно, зняли під час його виступу, судячи з гіркого виразу його обличчя, у ту саму мить, коли він сказав, що промовляє, тримаючи у руках своє серце. Мало хто гаяв час, аби прочитати те, що вже знав, усіх насамперед цікавило довідатися, що думають головні редактори газет, автори передових статей, коментатори, що в інтерв’ю, узятих в останню годину. Заголовки, опубліковані на титульній сторінці, приваблювали увагу цікавих, надруковані величезним шрифтом, ті, які друкувалися на внутрішніх сторінках, були звичайного розміру, але всі вони, здавалося, народилися в голові одного генія заголовних повідомлень, чиє мистецтво передавати весь зміст у заголовках дозволяє не читати саму статтю. Заголовки були сентиментальними, як, наприклад, СТОЛИЦЯ ПРОКИНУЛАСЯ СИРОТОЮ, іронічними, як ПРОВОКАТОРАМ ДОВЕЛОСЯ ПРОКОВТНУТИ КАШТАН або БІЛИЙ БЮЛЕТЕНЬ ДЛЯ ДЕКОГО ПЕРЕТВОРИВСЯ НА ЧОРНИЙ, педагогічно-напучувальними ДЕРЖАВА ДАЄ УРОК БУНТІВНІЙ СТОЛИЦІ, мстивими НАСТАВ ЧАС ПІДБИТИ РАХУНКИ, профетичними УСЕ СТАНЕ ВІДНИНІ ІНШИМ або ВІДНИНІ НІЩО НЕ БУДЕ ТАКИМ, ЯК РАНІШЕ, тривожними АНАРХІЯ ПРОБУДИЛАСЯ або ПІДОЗРІЛІ ПЕРЕСУВАННЯ НА КОРДОНІ, риторичними ІСТОРИЧНА ЛЕКЦІЯ В ІСТОРИЧНИЙ МОМЕНТ, схвальними ГІДНІСТЬ ПРЕЗИДЕНТА КИДАЄ ВИКЛИК БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІЙ СТОЛИЦІ, войовничими ВІЙСЬКО ОТОЧИЛО МІСТО, об’єктивними ВІД’ЇЗД ОРГАНІВ ВЛАДИ ВІДБУВСЯ БЕЗ ІНЦИДЕНТІВ, радикальними МУНІЦИПАЛЬНА ПАЛАТА ПОВИННА ВЗЯТИ НА СЕБЕ ВСЮ ВЛАДУ, тактичними РІШЕННЯ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД МУНІЦИПАЛЬНОЇ ТРАДИЦІЇ. Про чудесну стрілу, про двадцять сім променів світла згадували рідко, проте й ці безладні згадки, розкидані між повідомленнями, позбавлені привабливості заголовка, іноді були іронічними, іноді саркастичними типу А ЩЕ НАРІКАЮТЬ, ЩО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ КОШТУЄ ДОРОГО. Деякі з передових статей хоч і схвалювали політику уряду, проте набиралися зухвалості висловлювати певні сумніви в доцільності заборони жителям столиці виїздити за межі міста. І знову на підтвердження давньої істини праведники платили за грішників, люди порядні за злочинців і правопорушників, знову ми бачили, як достойні громадяни й громадянки, які з бездоганною порядністю, виконавши свій громадянський обов’язок виборців, тобто проголосувавши за одну із законно конституйованих партій, які утворюють картину політичного та ідеологічного вибору, з яким погоджується суспільство, тепер були обмежені у свободі свого руху та свого вибору з вини незвичайної більшості заколотників, єдиною характеристикою яких є те, що вони не знають, чого вони хочуть, але насправді ми чудово розуміємо, чого їм треба — у такий спосіб вони готуються до останнього штурму для того, щоб захопити владу. Передовиці інших газет вимагали більшого, вони закликали до рішучого й цілковитого скасування таємних виборів, щоб у майбутньому, коли ситуація нормалізується, а одного дня вона нормалізується неодмінно або під тиском традиції, або внаслідок застосування сили, оголосити про створення записника виборця, в якому голова виборчої комісії, з’ясувавши до того, як бюлетень буде вкинуто в урну, наявність на ньому помітки про поданий голос, запише для всіх легальних наслідків, як офіційних, так і особистих, що власник даного виборчого записника проголосував за таку-то й таку партію, й голова виборчої комісії підтверджує цей факт своїм чесним словом або своїм підписом. Якби такий записник уже існував, якби розумний законодавець, що запровадив правила вільного голосування, наважився зробити такий крок, надавши виборам змісту та форми цілком прозорого демократичного функціонування, то всі особи, які проголосували за партію правих або партію центру, тепер би пакували валізи, щоб виїхати на свою справжню батьківщину, яка завжди розкриває обійми, щоб прийняти тих, кого вона може палко пригорнути до свого серця. Каравани автомобілів та автобусів, фургонів та вантажівок, під прапорами партій і лунко сигналячи, не забарилися б наслідувати приклад уряду й рушити в напрямку військових постів, розташованих на кордоні міста, виставивши у вікна голі попи хлопчиків і дівчаток, і кричали б на адресу бунтівників, Ми вам ще скрутимо в’язи, нікчемні зрадники, відлупцюємо вас, коли повернемося, гидкі бандити, Діти хвойди, що вас народила, або кидали їм найобразливіші звинувачення, що існують у демократичному жаргоні, Бездокументні, бездокументні, бездокументні, хоч це