Джеймс Хедлі Чейз - Весь світ у кишені

— Припаркуєте трейлер біля хижки. Ви з Джинні маєте поводитися як пара, у якої медовий місяць. Ви рибалитимете, плаватимете й насолоджуватиметеся життям. Доки ви створюватимете цю ілюзію, Джипо, Ед і я будемо марудитися з броньовиком.

— Заради бога! — роздратовано вигукнув Блек. — Цьому ледарю точно дістанеться найлегша частина справи!

Кітсон підвівся й стиснув кулаки. Його обличчя почервоніло від люті.

Морґан зірвався на Блека:

— Заглохни, зрозумів? — гнів у голосі боса змусив Алекса зупинитися. — Еде, слухай сюди. Ми — одна команда. Кітсону випала частина з медовим місяцем, бо він кермує машиною краще за всіх нас. Або ти припиниш брати його на кпини, або ми з тобою серйозно поговоримо. Мене вже нудить від вашого ниття. Тільки Джинні тримає рот на замку. Якщо ми хочемо впоратися з цією справою, мусимо діяти разом. Запам'ятай це і стули пельку!

Ед знизав плечима:

— Добре, добре. Хіба вже й слова сказати не можна?

Морґан довго дивився на нього, аж доки Блек не відвів погляду, а тоді мовив:

— Коли трейлер припаркується, Джипо починає свою роботу. Буде нелегко. У фургоні гаряче й мало місця, але тобі доведеться з цим змиритися, Джипо. Ми з Едом лишимося в кабіні броньовика, щоб тобі не заважати. Якщо знадобиться допомога, ми зробимо все, що нам до снаги. Звісно, буде непереливки, адже доведеться сидіти у фургоні допізна. Коли стемніє, будемо переходити на ніч до хижки, але повертатимемся у машину на світанку. Не можна ризикувати, щоб нас хтось помітив. Мусимо бути обережними. Можливо, доведеться ще кудись поїхати, якщо, на думку Джипо, знадобиться більше часу. Якщо так, то поїдемо в гори, але я б цього не хотів. Боюся, що «б'юік» не витягне такого вантажу, а якщо застрягнемо, то матимемо ідіотський вигляд, — він поглянув на Джипо. — Запитання є?

— Хочеш сказати, що я маю працювати з броньовиком, коли він перебуватиме у фургоні? — запитав італієць. — Френку, я ж не зможу скористатися автогеном. Його буде видно крізь штори, та й небезпечно це: трейлер може зайнятися.

— Можливо, тобі й не доведеться використовувати автоген, — зауважив Морґан. — До того часу вже спрацює годинниковий механізм. Може, тобі й відразу вдасться підібрати комбінацію.

Джипо кивнув і трішки заспокоївся.

Френк зіскочив із верстата й потягнувся.

— Ось, власне, і весь план. Він хороший, але не бездоганний, як і будь-який інший план. Я впевнений, що нам вдасться заховати броньовик. Ніхто не додумається перевірити фургон серед купи інших таких же машин. Це найкраща частина плану, — він поглянув на Джинні: — Розумно, мала. Справді розумно.

— Усе спрацює, — сказала дівчина, — доки всі робитимуть те, що мусять.

Холодний, рішучий погляд її очей схвилював Кітсона. Йому пригадалося, як Джипо казав, що дівчина з таким тілом створена для кохання. Але тепер, дивлячись на її холодне обличчя й суворі очі, він вирішив, що Джипо просто щось нафантазував.

— Гадаю, це все, — Морґан глянув на годинник. — Еде, завтра разом із Кітсоном візьміть машину Джипо й проїдьтеся автомобільними стоянками. Я хочу, щоб уже ввечері була спортивна машина. Як знайдете таку, приженіть сюди. Джипо її перефарбує. А тепер ідіть, обидва.

Кітсон насупився — йому не хотілося проводити вечір у компанії Блека. Він повільно звівся на ноги й побрів до дверей.

Блек пішов за ним, щось тихо насвистуючи. Він підморгнув Джинні, проходячи повз неї. Дівчина байдуже зиркнула на нього, але Ед продовжував усміхатися й навіть зупинився біля дверей, щоб підморгнути ще раз. За кілька секунд «Лінкольн» завівся й поїхав геть.

— Джинні, я хочу, щоб ти подбала про їжу, — сказав Морґан. — Візьми кілька кошиків для пікніка і купи консервів, — він витягнув з кишені трохи грошей і дав дівчині. — Бери таке, що довго зберігається, і прихопи кілька пляшок скотчу. Більше тобі нічого робити не потрібно. Побачимося тут у п'ятницю зранку, добре?

— Так.

Вона вирвала з блокнота дві сторінки нотаток і віддала їх Морґанові.

— Тебе кудись підкинути? — запитав він, знаючи наперед, якою буде відповідь. — Досі дощить.

Джинні накинула дощовик і похитала головою.

— Ні, дякую. Я поїду на автобусі, — вона поглянула на боса. — Ти впевнений, що все спрацює добре, правда?

— Ага, — відказав Френк. — Ти ж також такої думки?

— Так, — вона трохи повагалася, а тоді сказала: — До зустрічі, — дівчина кивнула Джипо і швидко вийшла в дощ.

Джипо почувався доволі наляканим. Лише думка про двісті тисяч доларів і мовчазна погроза Морґана не давали йому розклеїтися. Тепер він боявся цієї справи. А коли щось піде не так? Якщо копи впіймають його? Санта Марія! Що ж подумає його ненька?

Морґан поплескав італійця по плечу.

— Розслабся, — мовив бос. — Наступного тижня у твоїй кишені буде цілий світ. Заради цього варто ризикнути, правда ж? Я приїду сюди завтра зранку. Ти чудово попрацював над фургоном, Джипо. До зустрічі.

Легенько штовхнувши Джипо в груди, Морґан пішов геть.

II

Під'їжджаючи до великої парковки за кінотеатром «Ґомон», Кітсон почувався дуже збентеженим. Він нітрохи не вірив, що справа завершиться вдало. Просто зараз він накликає на себе звинувачення у вбивстві. Алекс, певно, дуже б злякався, якби не Морґанові слова, що вони із Джинні мають вдавати молодят, плавати, танцювати і проводити разом час. Знаючи, наскільки Джинні старанна у всьому, Кітсон міг не сумніватися: свою роль вона відіграє бездоганно.

Думка про перспективу провести два чи три дні так близько до неї значно переважувала страх поразки й подальшого арешту.

Блек, примостившись у «Лінкольні» біля Алекса, краєм ока спостерігав за водієм.

— Слухай-но, малий, — різко сказав Ед. — Певно, мені слід попередити. Тобі не варто щось вигадувати стосовно Джинні. Ми з нею чудово ладнаємо. Щойно справу буде зроблено, ми чкурнемо звідси разом. Я обіцяв показати їй Париж і Лондон. Тож вирішив тебе повідомити, щоб ти марно собі не фантазував.

Кітсон ледь не в'їхав у вантажівку, що сповільнювалася перед світлофором, щойно загорілося червоне світло. Він почувався так, наче хтось завдав йому болючого удару під дих. Хлопець зумів пригальмувати й зиркнув на Блека.

— Ти брешеш! — розлючено гарикнув юнак. — Вона нікуди з тобою не поїде, покидьку! Це все брехня!

Блеку приємно було спостерігати, як закипав Кітсон, перетворюючись на розлюченого бика.

— Невже? — розсміявся