Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Шкільні підручники » Енеїда 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Енеїда" автора Іван Котляревський. Жанр книги: Шкільні підручники / Класика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 26 27 28 ... 67
Перейти на сторінку:
галас підняли, Троянці глумно осміхнулись, В Олимпі ж могорич пили. Турн тяжку боль одоліває, К Енею руки простягає І мову слезную рече: "Не жизни хочу я подарка; Твоя, Анхизович, припарка За Стикс мене поволоче. 168 Но єсть у мене батько рідний, Старий і дуже ветхих сил; Без мене він хоть буде бідний, Та світ мені сей став не мил; Тебе о тім я умоляю, Прошу, як козака, благаю, Коли мені смерть задаси, Одправ до батька труп дублений; Ти будеш за сіє спасений, На викуп же, що хоч, проси". 169 Еней од речі сей змя’гчився І меч пінятий опустив; Трохи-трохи не прослезився І Турна ряст топтать пустив. Аж зирк— Палантова лядунка І золота на ній карунка У Турна висить на плечі. Енея очі запалали, Уста од гніву задрижали, Ввесь зашарівсь, мов жар в печі. 170 І вмиг, вхопивши за чуприну, Шкереберть Турна повернув, Насів коліном злу личину І басом громовим гукнув: "Так ти троянцям нам для сміха Глумиш з Паллантова доспіха І думку маєш буть живим? Паллант тебе тут убиває, Тебе він в пеклі дожидає, Іди к чортам дядькам своїм". 171 3 сим словом меч свій устромляє В роззявлений рутульця рот І тричі в рані повертає, Щоб більше не було хлопот. Душа рутульська полетіла До пекла, хоть і не хотіла, К пану Плутону на бенькет. Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь. КОМЕНТАР ДО "ЕНЕЇДИ" ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО ТА ЙОГО ІСТОРІЯ Настійну потребу в розгорнутому коментарі до першого твору нової української літератури розуміє кожний, хто читав "Енеїду". Ще в столітній ювілей першого видання "Енеїди" (1898) ставилося питання про створення коментаря, без якого уже тоді, коли принаймні в домашньому побуті народу було чимало спільного з добою Івана Котляревського, багато що в "Енеїді" залишалося неясним. Але ні в дні столітнього ювілею великого твору, ні в дні урочистого відкриття пам'ятника на могилі Котляревського в Полтаві (1903), ні пізніше далі добрих намірів справа не пішла. У науковій літературі інколи навіть висловлювалася, а коли не висловлювалася, то мовчки сприймалася думка, що з'ясування побутово-етнографічних реалій в "Енеїді" — діло другорядне. Уже позаду 200-річний ювілей з дня народження Котляревського, не за горами 200-річчя першого видання "Енеїди", а у великій бібліографії праць про поему маємо лише одну статтю, присвячену даній темі, — "Побутова старовина в "Енеїді" І. П. Котляревського" Миколи Сумцова, опубліковану ще у 1905 р. Судячи із змісту, тут іменитий український етнограф по пам'яті, не звертаючись до друкованих джерел, пояснив кілька десятків старожитностей і, ясна річ, далеко не вичерпав визначеної у заголовку теми. Стаття показує, який прекрасний коментар до дивовижного творіння Котляревського міг би укласти Сумцов і якої значної шкоди зазнала культура нашого народу, що ні він, ні хтось інший з учених, ближчих до доби письменника, не взявся до такої праці. Відгукуючись на появу статті Миколи Сумцова, літературознавець Михайло Мочульський писав: "...Наша наукова критика ще не зробила досі нічого, щоб пояснити та зробити приступною для загалу ту цікаву поему. Наша критика обертається лише в хибнім колі утертих фаз, доторкається "Енеїди" зверха, й нікому досі не забаглося пірнути на її дно, щоб як слід з'ясувати її..." Сумцов обібрав собі цікаву й живу тему: він мав подати в своїй статті висліди над побутовим боком "Енеїди"; на жаль, одначе шановний професор не дав нам того, чого слід було сподіватися по нім. Він лише торкнувся своєї теми, але не поглибив її, поставив багато питань, але не дав на них відповіді. Тим-то стаття, хоч не без певних цікавих вказівок — мусить розчарувати". Присуд М. М. Мочульського, якщо сприймати його в історичній перспективі, видається надто суворим. І нині значення праці М. Ф. Сумцова не зменшилося, а навпаки, зросло. Крім того, вже на той час у працях П. Г. Житецького, І. М. Стешенка, І. Я. Франка, інших авторів можна було знайти значний матеріал для коментаря. Коли його додати до словничка чи приміток у кінці книги, без яких не обходилося, за поодинокими винятками, жодне видання "Енеїди", починаючи від першого, то це вже було солідним фундаментом для коментаря. Значний внесок у справу створення коментаря зробили такі радянські літературознавці, як І. Я. Айзеншток, А. П. Шамрай, П. К. Волинський, Є. П. Кирилюк. [1] Одначе коментаря до "Енеїди" в сучасному значенні цього слова ще не маємо. А час не стоїть, стрімко змінюється життя всього народу та окремих його верств. Що ж до села, то в його побуті тільки за період після Великої Вітчизняної війни сталося більше змін, ніж за кілька століть перед тим. Покоління, дитинство і юність якого пройшли в українському селі 30 — 40-х років XX ст., знало і патріархальну хату та дворище з відповідними предметами домашнього й господарського вжитку, і домоткане полотно, і вітряки, і водяні млини. Про коней та волів, які були основною тягловою силою в господарстві, й говорити не доводиться. А для повоєнних поколінь все це — давнина, екзотика. "Енеїда" Івана Котляревського — виняткове художнє явище. Хоч на великій травестії відбився, та й не міг не відбитися, поступ суспільно-літературної думки та поглядів самого автора вподовж трьох десятків років праці над нею, "Енеїда" становить собою напрочуд викінчену, струнку цілість, гармонійну єдність змісту та форми. Травестія не може зовсім відірватися від сюжетної канви першотвору, одначе і в рамках даного жанру блискуче виявилися оригінальність, гнучкість і багатство композиційних засобів Івана Котляревського. По старій канві він сміливо вимальовує нові узори, по-своєму компонує матеріал, коли це зумовлено художньою доцільністю, самим духом відтворюваного життя, світоглядом українського народу тієї доби. Візьмемо хрестоматійне місце — картини пекла у третій частині поеми, в яких Котляревський далеко відступає від Вергілія. Грішники розміщені в пеклі за певною системою, за величиною гріхів. Разом з тим пекло відбиває лад та ієрархію тогочасного суспільства. Перелік гріхів, за які карають людей у пеклі, їх градація залежно від суворості кари — то власне кодекс моралі українського народу в дану історичну епоху. Цей кодекс виражений у поемі так глибоко й точно, поданий у такому сконденсованому й систематизованому вигляді, що у всій нашій літературній спадщині минулого важко знайти подібний твір. Мав рацію сучасник зачинателя нової української літератури етнограф І. Кулжинський, коли писав: "Борг справедливості вимагає, щоб ми склали подяку панові Котляревському за його "Енеїду". Ми певні, що ся прекрасна пародія [тільки не пародія, а травестія — О. С.] дійде до наступних поколінь і нею будуть займатися так, як тепер займаються рунічними написами або стародавніми медалями, які зберіг безпощадний час". "Енеїда" — енциклопедія народного життя. Мало не кожна строфа поеми для тих, хто уміє ту енциклопедію читати, може розгорнутися в цілу наукову розвідку про той чи інший аспект сучасної І. Котляревському дійсності. Письменник завжди дотримувався живої
1 ... 26 27 28 ... 67
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Енеїда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Енеїда"