Алай - Коли курява спаде

class="book">Коли Янгджома подивилась на свого колишнього управителя, з її гарного ротика пирснув пронизливий крик.

Я вистрелив ще раз. Небіжчик, який зрадив свого господаря, знову помахав до своєї колишньої пані тепер уже лівою рукою. Однак ця жінка, на жаль, затулила руками очі й нічого не побачила.

Батько абсолютно безпідставно реготнув і поплескав мене по голові, після чого сказав до жінки:

— Ха-ха! Якщо навіть мій недоумкуватий син так гарно стріляє, то що вже казати про мого старшого сина?

Таким чином можна було вважати, що він нас представив своїй новій милій. І додав:

— Почекаємо, поки Янгджома народить мені ще одного сина, тоді ви втрьох будете найсильнішими в світі.

Тепер можна було вважати, що він представив нам Янгджому як нового члена сім'ї[51]. У той же час батько відняв у мене пістолет і запхнув його знову братові за пояс. Труп відразу ж обсіли мухи. Туси Мерці сказав:

— Я хотів зробити його старостою поселення Дада. Хто його вбив?

Начальник сторожової охорони впав на коліна:

— Він хотів вистрелити в пана господаря, тож мені довелось із ним покінчити.

— А звідки він узяв пістолет? — спитав батько, почухавши потилицю.

Я дурнувато засміявся, однак зауважив, що старший брат і староста домашньої прислуги мовчать. Батько знову спитав:

— Чого ти смієшся, як дурень? Ти щось знаєш?

У той день я досхочу побув у головній ролі.

Зауваживши, що вони дурнувато дивляться на мене, я не хотів їх розчаровувати. Тож і виказав дружину туси, яка стояла за цією подією. Поки я говорив, мене всього пройняв піт — не тому, що я боявся, а тому, що ця справа дійсно була дуже складна. Для голови дурня пригадати подію, влаштовану розумною людиною, дуже важко. На мою думку, розумні люди подібні до тих бабаків на горі, що постійно всього жахаються і коли наїдяться, то не лягають собі мирно поспати на сонечку, а навмисне риють нору і мітять її, намагаючись численними трюками ошукати мисливця. Однак це завжди виявляється даремно. Поки я говорив, можливо, через те, що сонячне проміння було занадто пекучим, але в батька і Янгджоми на обличчях проступив піт, а по обличчю старости домашньої прислуги він просто потік струмком. Я також зауважив, що в батька і в Янгджоми піт виступав між щільно стиснутими бровами, а потім блискучими прозорими краплями стікав до кінчика носа й падав на землю. А в начальника сторожової охорони піт з'являвся на чолі під самим корінням волосся і стікав мутними струмками до брів, сплутуючи їх.

У моїй історії повинні були померти двоє людей. Один чоловік і одна жінка. Але зараз помер тільки один чоловік. Рот померлого був відкритий, ніби він був украй спантеличений тим, що тут відбувається. Брат закинув йому в рот макову коробочку, відтак його відкритий рот став виглядати трохи привабливіше.

Батько раптом сказав:

— Гаразд! — і, обернувшись до жінки, продовжив: — Якщо так, то мені залишається тільки забрати тебе із собою в замок, інакше ще хтось може замислити вбити тебе.

Таким чином Янгджома, яку мати глибоко ненавиділа, законно потрапила до родини Мерці. Тепер вони відкрито могли спати на одному ліжку. Хтось казав, що це я, дурень, подарував батькові привід привести в дім сторонню жінку. Однак я вже забув про ту справу. Тим більше, що коли туси бажає покликати в своє ліжко якусь жінку, йому для цього не потрібен привід. Тож люди, які так говорили, були ще дурніші від мене. Коли ми з усім почтом ішли до замку, голова небіжчика, якого тягнули за ноги, глухо бумкала по дорозі, викликаючи в людей дуже неприємне відчуття.

Дружина туси на чолі цілої юрми людей — лам, управителів, служниць — з’явилась на майданчику гостинного двору.

Вона в цей день одягнула яскраво-рожеве вбрання, що аж сліпило очі; її довгі білі рукави[52] майоріли на вітрі. З висоти мати дивилась на те, як батько наближається до воріт замку із своєю новою милою. Тут слід нагадати, що мою матір подарував моєму батькові один багач, який купив її в бідної китайської родини. І з точки зору заведеного порядку те, що туси Мерці так довго кохав її, незважаючи на її родовід, уже було надзвичайно рідкісним явищем. Туси Мерці в своєму приватному житті завжди діяв несподівано. Невдовзі після того, як його перша дружина померла, до нього почали засилали сватів з різних місць, однак він усім відмовляв. А коли люди стали вихваляти його за глибоку прив'язаність до колишньої дружини, від нього раптом прийшло запрошення на весілля: він узяв за дружину мою матір — чужинку без будь-якої родословної. Усі казали:

— Ось побачите, ця ханька йому дуже скоро набридне й він шукатиме шлюбу з донькою котрогось із туси.

Дійсно, наші сусіди