Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і Напівкровний Принц

- Як ся маєш, Гаррі? - Вони потисли руки. - А що з оком, Герміоно?

- Ваш задерикуватий телескоп, - докірливо зізналася вона.

- Ти ба, я геть про нього забув, - забідкався Фред. - На...

Він вийняв з кишені якусь баночку і дав їй; вона боязко її розкрутила й побачила густу жовту пасту.

- Легенько намасти й за годину синця не буде, - порадив Фред. - Ми мусили винайти пристойний синцеусувач, бо й досі більшість наших виробів випробовуємо на собі.

Герміона нервувалася.

- А це безпечно?

- Аякже, - підбадьорив її Фред. - Ходімо, Гаррі, на екскурсію по крамниці.

Герміона мастила пастою синець під оком, а Гаррі пішов за Фредом у дальній кут крамнички, де побачив стелаж з картярськими і мотузяними фокусами.

- Маґлівські магічні трюки! - весело показав на них Фред. - Для таких диваків, як тато, що люблять маґлівські штучки. На цьому багато не заробиш, але потроху продається. Є вельми цікаві новинки... О, а ось і Джордж...

Фредів брат-близнюк енергійно потис Гаррі руку.

- Проводиш йому екскурсію? Ходімо, Гаррі, далі - туди, де робляться серйозні гроші... спробуй щось поцупити, пацан - заплатиш не тільки ґалеонами! - застеріг він малого хлопця, і той миттю висмикнув руку з барильця з написом: «Їстівні Чорні мітки - від них кого хочеш знудить!».

Джордж відсунув завісу за маґлівськими трюками, і Гаррі побачив темніше й не таке заюрмлене приміщення. Наліпки на коробках з товарами, що стояли тут на полицях, були не такі крикливі.

- Ми щойно розробили серйознішу партію товарів, - пояснив Фред. - Смішно, що з цього вийшло...

- Ти не повіриш, скільки людей, навіть тих, що працюють у міністерстві, не спроможні пристойно виконати закляття «щит», - повідомив Джордж. - Бо, звісно, не вчилися в тебе, Гаррі.

- Це правда... От ми й подумали, що щито-капелюхи - це було б кумедно. Тобто припрошуєш свого колегу тебе зачарувати, коли ти в цьому капелюсі, і стежиш за його обличчям, коли його закляття відскакує рикошетом на нього самого. Міністерство закупило п’ятсот штук для всього свого штату! І ми ще й досі отримуємо численні замовлення!

- То ми поширили асортимент, і випускаємо тепер щито-плащі, щито-рукавиці...

- ...тобто вони не надто поможуть проти непрощенних заклять, але проти дрібних і середніх замовлянь та пристріту...

- А тоді ми подумали, що нам треба зайняти всю нішу захисту від темних мистецтв, бо це ж бездонне джерело бабок, - завзято вів далі Джордж. - Просто кайф. Дивися - порошок «Розчинна темрява», імпортований з Перу. Дуже зручно, якщо треба швидко дати дьору.

- А наші детонатори-приманки просто розлітаються з полиць, ось поглянь, - Фред показав на кілька чудернацьких чорних предметів, схожих на сирени чи гудки, що й справді намагалися кудись зникнути, - кидаєш такий нищечком, а він тікає і видає десь удалині чудові голосні звуки, відвертаючи чиюсь увагу, якщо тобі це треба.

- Зручно, - визнав Гаррі.

- Тримай, - сказав Джордж, ловлячи пару штук і кидаючи Гаррі.

Молоденька білява відьма з короткою стрижкою визирнула з-за завіси; Гаррі побачив, що вона, як і весь персонал крамнички, була вбрана в пурпурову мантію.

- Пане Візлі й пане Візлі, вас чекає клієнт, який цікавиться жартівливим казаном, - сказала вона.

Гаррі дивно було чути, як Фреда й Джорджа назвали «панами Візлі», але вони сприйняли це як належне.

- Дякую, Верітіє, вже біжу, - відповів їй Джордж. - Гаррі, вибирай собі, що хочеш, добре? За наш рахунок.

- Я так не можу! - заперечив Гаррі, витягуючи гаманця, щоб заплатити за детонатори-приманки.

- Ти тут не плататимеш, - твердо заявив Фред, відпихаючи Гарріні гроші.

- Але ж...

- Ти дав нам позику для розкрутки, ми цього не забули, - з серйозним виглядом нагадав Джордж. - Бери, що хочеш, тільки не забувай казати людям, де взяв, якщо питатимуть.

Джордж побіг за завісу допомагати клієнтам, а Фред відвів Гаррі назад у головний відділ крамнички, де Герміона й Джіні й досі розглядали «Патентовані чари для фантазій».

- А ви, дівчата, ще не бачили наші спецпродукти серії «Чудовідьма»? - поцікавився Фред. - Прошу за мною, панночки...

Біля вікна було виставлено цілу купу яскраво-рожевих виробів, довкола яких завзято хихотіла зграйка збуджених дівчат. Герміона й Джіні завагалися, сторожко поглядаючи туди.

- Оце вони і є, - гордо пояснив Фред. - Кращого вибору любовного зілля не знайдете ніде.

Джіні скептично підняла брови.

- І що, вони діють?

- Аякже. Іноді й цілодобово, залежно від ваги обраного хлопця...

- ...і привабливості дівчини, - додав Джордж, вигулькнувши біля них наче з-під землі. - Але сестрі ми їх не продамо, - раптом насупився він, - бо за нею й так уже впадає не менше п’яти хлопців, настільки нам...

- Усе, що ви чули від Рона, - велика тупа брехня, - спокійно заперечила Джіні й нахилилася, щоб узяти з полиці рожевий горщичок. - Це що?

- Гарантоване виведення прищів за десять секунд, - пояснив Фред. - Чудово виводить усе - від фурункулів до вугрів, але не зіскакуй з теми. Ти зустрічаєшся з таким собі Діном Томасом чи ні?

- Зустрічаюся, - визнала Джіні. - І коли я востаннє його бачила, то це явно був один хлопець, а не п’ятеро. А це що?

Вона показувала на кілька пухнастих кульок різних відтінків рожевого й фіолетового, що перекочувалися по дну клітки й тонесенько пищали.

- Карликові пухи, - пояснив Джордж. - Мініатюрні пухканці, ми їх ще не навчилися швидко розводити. А що з Майклом Корнером?

- Я його покинула, бо він страшенний невдаха, - сказала Джіні, просовуючи пальця крізь ґрати клітки й дивлячись, як коло нього збираються карликові пухи. - Вони такі гарнюні!

- Ага, симпатичні, - погодився Фред. - Та чи не надто швидко ти міняєш хлопців?

Джіні обернулася до нього, взявши руки в боки і глянувши таким лютим поглядом у стилі місіс Візлі, що Гаррі аж здивувався, як це Фред устояв на ногах.

- Не твоє собаче діло. І я була б тобі дуже вдячна, - сердито гукнула вона Ронові, який щойно з’явився біля Джорджа, тримаючи в оберемку купу товарів, - якби ти не плів цим двом про мене різні дурниці!

- За все це три ґалеони, дев’ять серпиків і один кнат,