Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і Напівкровний Принц

class="p1">- Та годі вже! - різко кинула мадам Малкін, озираючись у пошуках підтримки. - Мадам... прошу вас...

З-за стояка з одягом вийшла Нарциса Мелфой.

- Сховайте це, - холодно звеліла вона Гаррі й Рону. - Якщо ви ще раз нападете на мого сина, я зроблю все, щоб це був ваш останній вибрик.

- Та невже? - перепитав Гаррі, ступаючи крок уперед і дивлячись у гладеньке зухвале лице, яке, попри блідість, дуже нагадувало обличчя її сестри. Він тепер був такий самий на зріст, як і вона. - Може, ще й пару смертежерів погукаєте собі на поміч, щоб покінчити з нами?

Мадам Малкін зойкнула й ухопилася за груди.

- Ви що, не треба звинувачувати... так говорити небезпечно... прошу сховати чарівні палички!

Але Гаррі паличку не опускав. Нарциса Мелфой зверхньо осміхнулася.

- Я бачу, Гаррі Поттер, ти хибно вбив собі в голову, що Дамблдорів улюбленець скрізь може почуватися безпечно. Але завжди Дамблдора з тобою не буде.

Гаррі, дражнячись, обвів очима крамницю.

- Ого! Ти ба... його й зараз немає! То, може, спробуєте? Може, в Азкабані вам знайдуть подвійну камеру на пару з вашим чоловіком-невдахою!

Мелфой люто кинувся до Гаррі, але перечепився за край довгої мантії. Рон голосно розреготався.

- Не смій так розмовляти з моєю матір’ю, Поттер! - прогарчав Мелфой.

- Усе нормально, Драко, - притримала його тонкими білими пальцями за плече Нарциса. - Вірю, що Поттер долучиться до свого любого Сіріуса раніше, ніж я до Луціуса.

Гаррі ще вище підняв чарівну паличку.

- Гаррі, не треба! - простогнала Герміона, хапаючи його за руку й намагаючись її опустити. - Подумай... не можна... матимеш такі неприємності...

Мадам Малкін якусь мить вагалася, а тоді вирішила діяти так, ніби нічого не сталося, в надії, що так воно й буде. Вона нахилилася до Мелфоя, який і далі люто зиркав на Гаррі.

- Лівий рукав, думаю, треба підкоротити...

- Ой! - заревів Мелфой, відштовхуючи її руку, - женщина, дивись, куди пхаєш свої шпильки! Маман... мені це вже набридло! - Він стягнув через голову мантії й жбурнув під ноги мадам Малкін.

- Твоя правда, Драко, - презирливо глянула на Герміону Нарциса, - тепер я знаю, що за покидьки сюди приходять... краще відвідаймо «Твілфіта й Татінґа».

І з цими словами вони вийшли з крамниці, а Мелфой ще й постарався боляче зіштовхнути з дороги Рона.

- Ну, справді! - буркнула мадам Малкін, піднімаючи мантії, а тоді провела над ними кінчиком чарівної палички, неначе пилососом, чистячи від пороху.

Вона була неуважна, коли припасовувала нові мантії Ронові й Гаррі, намагалася продати Герміоні замість відьомської вечірньої мантії чаклунську, а коли нарешті випровадила їх з крамнички, то аж зраділа.

- Усьо зробили? - бадьоро запитав Геґрід, коли вони до нього підійшли.

- Майже, - відповів Гаррі. - Ти бачив Мелфоїв?

- Еге ж, - безтурботно підтвердив Геґрід. - Але вони не наважаться щось учворити на алеї Діаґон. Можеш не переживати, Гаррі.

Гаррі, Рон і Герміона обмінялися поглядами, та вже не встигли позбавити Геґріда цих заспокійливих ілюзій, бо тут разом з Джіні з’явилося подружжя Візлів. У руках вони несли важкі пакунки з книжками.

- Усе нормально? - запитала місіс Візлі. - Купили мантії? Тоді можна по дорозі до Фреда й Джорджа заскочити в аптеку і в «Айлопс»... Тримайтеся всі разом..

Гаррі з Роном нічого в аптеці не купували, бо знали, що більше не вивчатимуть настійки, зате обидва придбали в «Совиному Торговельному Центрі Айлопс» великі коробки совлодощів для Гедвіґи й Левконії. А тоді, дивлячись, як місіс Візлі щохвилини позирає на годинник, подалися шукати «Відьмацькі витівки Візлів» - крамничку жартів, що належала Фредові й Джорджу.

- У нас мало часу, - нагадала місіс Візлі. - Тому швиденько все оглянемо й назад до машини. Уже близько, ось номер дев’яносто два... дев’яносто чотири...

- Ого, - роззявив рота Рон і став як укопаний.

Супроти сірих, заліплених плакатами сусідніх крамничок вітрини дітища Фреда і Джорджа вражали око, наче феєрверк. Випадкові перехожі озиралися на ці вітрини, а дехто з них навіть приголомшено застигав на місці. Ліва вітрина була забита запаморочливою кількістю всіляких товарів, що оберталися, ляскали, спалахували, підстрибували й верещали; у Гаррі аж засльозилося в очах від такого видовища. Права вітрина була закрита велетенським плакатом, фіолетовим, як і міністерські, але прикрашеним блискучими жовтими літерами:

Ви збуджені Відомо-Ким?

Для всіх схвильованих родин -

Надійний КАКО-ЗАГУСТИН!

Віднині запори - на цілі простори!

Гаррі зареготав. Потім почув біля себе глухий стогін, озирнувся й побачив, що місіс Візлі ошелешено дивиться на цей плакат. Її вуста рухалися, беззвучно вимовляючи назву: «Како-загустин».

- Їх замордують просто в ліжках! - прошепотіла вона.

- Ніколи! - заперечив Рон, що реготав разом з Гаррі. - Це ж класика!

І вони з Гаррі перші забігли в крамничку. Вона була забита покупцями; Гаррі не міг підступитися до полиць. Він роздивлявся коробки, що височіли аж до стелі - там було «Спецхарчування для спецсачкування», вдосконалене близнюками під час їхнього останнього незавершеного навчального року в Гоґвортсі; Гаррі помітив, що найшвидше розхапували пампушечки-зносаюшечки, бо на полиці залишилася тільки одна пошарпана коробка пампушок. Були ще кошики з фальшивими чарівними паличками - найдешевші з них, коли ними змахнути, просто перетворювалися на гумових курей чи на штани, а найдорожчі лупцювали необачного користувача по голові чи по шиї; були коробки з перами кількох різновидів: самонаповнювальні, самозвіряльні й самомудровідповідальні. Юрба трохи розступилася, й Гаррі зміг проштовхнутися до прилавка, перед яким галаслива зграйка захоплених десятирічних дітлахів стежила за крихітним дерев’яним чоловічком, що поволі піднімався по драбині до справжнісінької шибениці, яка стояла на коробці з написом: «Повішеник багаторазового використання - напиши літери або він повіситься!»

- «Патентовані чари для фантазій»...

Герміона спромоглася протиснутися до великого стенда біля прилавка й читала інформацію на звороті коробки з кольоровою фотографією привабливого юнака та розімлілої дівчини, що стояли на палубі піратської шхуни.

- «Одне просте закляття і ви переживете високоякісну, надзвичайно реалістичну півгодинну фантазію, що легко втискається в часові рамки звичайного шкільного уроку і практично не піддається виявленню (побічні ефекти включають відсутній вираз обличчя й незначне слиновиділення). Не продається неповнолітнім.» Знаєш, - Герміона подивилася на Гаррі, - це й справді дивовижні чари!

- За це, Герміоно, - пролунав голос у них за спиною, - можеш отримати один набір безкоштовно.

Перед ними стояв сяючий Фред у пурпуровій мантії,