Ешлі Венс - Ілон Маск

мене був рок-зіркою. Я дуже голосно заявляв про те, що, на мою думку, відбулася повна дурня. Але я знав, що, у ґрунті речей, компанія розвивалася успішно. Це був космічний корабель, і я не збирався його покидати». Стоппелмен, якому було тоді двадцять три роки, зайшов до конференц-залу і напосівся на Тіла та Левчина. «Вони дали мені випустити пару, і їхня реакція була однією з причин, чому я залишився». Обурення інших так і не розвіялося. «Це було підло та боягузливо, — каже Бренден Спайкс, інженер, який працював у Zip2 та X.com. — Я більше підтримав би це, якби Ілон був присутній у кімнаті».

До червня 2001 року вплив Маска на компанію вже значно послабшав. Того місяця Тіл перейменував X.com на PayPal. Маск рідко залишає образу без відплати. Але через усі ці випробування він демонстрував неймовірну стриманість. Він прийняв той факт, що його роль у компанії стала дорадчою, і продовжував інвестувати у неї, збільшуючи свою частку у капіталі PayPal. «Від людини, яка опинилася у такому становищі, як Ілон, можна було б очікувати затятості та мстивості, але він не був таким, — каже Бота. — Він підтримав Пітера. Він тримався з королівською гідністю».

Наступні декілька місяців виявляться ключовими для Маскового майбутнього. Доткомівська ейфорія стрімко наближалася до кінця, і люди намагалися вхопити хоч якийсь куш. Коли менеджери еВау почали розмови з PayPal про те, щоб викупити компанію, більшість схилялася до того, щоб продавати, причому швидко. Однак Маск і Моріц закликали наглядову раду відкинути низку пропозицій і вичекати, доки мова не зайде про більші суми. PayPal мала виручку у близько 240 мільйонів доларів на рік, і виглядало так, що вона виживе як незалежна компанія і зможе вийти на біржу. Опір Маска та Моріца окупився — значно більшою мірою, ніж вони очікували. У липні 2002 року еВау запропонувала за PayPal півтора мільярда доларів, і Маск разом із рештою наглядової ради погодилися. Маск заробив від цього продажу приблизно 250 мільйонів доларів, або 180 мільйонів після сплати податків — достатньо, щоб уможливити реалізацію його найсміливіших мрій.

Історія з PayPal мала і позитивний, і негативний вплив на життя Маска. Його репутація як лідера зазнала удару після угоди з продажу, і медії вперше атакували його по-справжньому. Ерик Джексон, ранній працівник Confinity, 2004 року написав книжку «Війни PayPal: Битви з еВау, медіями, мафією та рештою планети Земля», в якій оповів буремний шлях компанії. У книжці Маска зображено як маніакально самозакоханого, упертого придурка, який приймає неправильні рішення на кожному кроці, а Тіла та Левчина змальовано як героїв та геніїв. «Valleywag», вебсайт, який публікує плітки технологічної галузі, ще навалив зверху, перетворивши шпетіння Маска на один зі своїх улюблених проектів. Критика досягла межі, на якій люди почали вголос ставити питання, чи Маска справді варто зараховувати до справжніх співзасновників PayPal, чи він просто зайцем проїхався на Тіловому трамваї до того магічного дня, коли випав грошовий дощ. Тон книжки разом із публікаціями у блозі змусили Маска 2007 року написати до сайту «Valleywag» доволі довгий (на 2200 слів) імейл, метою якого було поставити все на свої місця, подавши свою версію подій.

у цьому імейлі Маск дав волю своєму літературному хисту і відкрито продемонстрував публіці змагальницький бік своєї особистості. Він описав Джексона як «дебіла-підлабузника», «на щабель вище від практиканта», який мало що знав про події, що відбувалися на найвищих рівнях компанії. «Оскільки Ерик плазує перед Пітером, результат був очевидним — Пітер скидається на Мела Гібсона у "Хороброму серці", а мою роль зображено як щось середнє між порожнім місцем і поганою кров'ю», — написав Маск. Відтак Маск перелічив сім причин, з яких він заслуговує на статус співзасновника PayPal, включно з його роллю найбільшого акціонера, прийняттям на роботу значної частини найталановитіших працівників, створенням низки найуспішніших бізнес-ідей компанії та перебуванням на посаді генерального директора у час, коли кількість працівників компанії зросла від шістдесяти до декількох сотень.

Майже всі з тих, кого я інтерв'ював з тих часів у PayPal, були схильні погодитися з Масковою загальною оцінкою. Вони сказали, що версія Джексона у тій частині, яка підносить роль команди Confinity над роллю Маска та команди X.com, була майже фантазією. «Багато людей з PayPal страждають від деформації пам'яті», — сказав Бота.

Але ті самі люди дійшли й іншого консенсусу, стверджуючи, що Маск неадекватно впорався з ситуаціями навколо брендингу, технологічної інфраструктури та боротьби з шахрайством. «Я думаю, компанія загинула б, якби Ілон залишився генеральним директором ще на півроку, — каже Бота. — Помилки, яких припускався Маск, збільшували бізнес-ризики». (Більше про погляд Маска на роки з PayPal дивіться у ДОДАТОК 2.)

Закиди, що Маска не можна вважати «справжнім» співзасновником PayPal, у ретроспективі здаються безглуздими. Тіл, Левчин та інші менеджери PayPal неодноразово казали це за роки, що минули з часу угоди з еВау. Єдиною корисною річчю, що виникла завдяки цій критиці, стали пафосні контратаки з боку Маска, які демонструють наліт невпевненості у собі та ту серйозність, з якою Маск наполягає на тому, щоб історичні хроніки відбивали його погляд на події. «Він походить з тієї школи у світі шару, яка стверджує, що жодну неточність не можна залишати невиправленою, — каже Вінс Соллітто, колишній директор з комунікацій у PayPal. — Це створює прецедент, і проти кожної коми, яка стоїть не на своєму місці, треба боротися зубами і кігтями. Він усе сприймає дуже особисто і зазвичай іде війною».

Сильнішою критикою на адресу Маска протягом цього періоду його життя було те, що він досяг успіху великою мірою попри себе самого. Риси характеру Маска як конфронтаційного всезнайки, а також його величезне еґо створили глибокі, довготривалі розколи всередині його компаній. Хоча Маск свідомо намагався вгамувати свою поведінку, цих зусиль було недостатньо, щоб перетягнути на свій бік інвесторів та досвідченіших управлінців. І у Zip2, і у PayPal наглядові ради цих компаній дійшли висновку, що Маск ще не годиться на роль генерального директора. Можна також стверджувати, що Маск став таким собі гендлярем зі схильністю до гіпербол, який надмірно перебільшував можливості технологій, що їх пропонували його компанії, рекламуючи їх. Найбільші лихослівники Маска заявляли про все це або публічно, або приватно, і десь із півдесятка їх казали мені значно гірші речі про його характер та дії, описуючи Маска як неетичного у бізнесі та злостивого в особистих нападах. Ці люди також