Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля - Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Кіра досі не прийшла повністю до тями. Щось робила, їла, пила ліки — і все механічно, ніби в тумані. Вона постійно прислухалася до себе, до своїх відчуттів — намагалася вловити ще якісь ознаки божевілля. Виглядала такою замисленою, заглибленою в себе, що з боку дійсно здавалося, що дівчина трохи не в собі.
А до всього ще в будинку зник інтернет. Дядько за сніданком бідкався, що десь, певно порвався кабель, треба викликати ремонтників, а мобільний тут не ловить…
Кірі так хотілося написати Олегу, але скільки вона не оновлювала пошту, сподіваючись на диво — що інтернет з’явиться, але це не принесло жодних результатів.
Вона сиділа так за столом, поклавши голову на руки, коли до кімнати увійшла тітка з тацею, на якій стояла чашка чаю і тарілочка з печивом.
— Щось ти сьогодні сумна, Кірочко, — вона поставила тацю на стіл перед дівчиною. — Ось я тобі заварила трав’яний чай, спробуй, дуже смачний. І печиво, твоє улюблене, спекла.
Кіра не любила вівсяне печиво, просто тітка чомусь вбила в голову, що воно їй до смаку. Але сперечатися їй було лінь.
— Дякую, — пробурмотіла вона.
— В тебе нічого не болить? Може, дати таблетку? — допитувалася тітка Оксана.
— Ні, спасибі, нічого не треба, — Кірі хотілося зараз лише одного — щоб тітка пішла і залишила її в спокої.
— От шкода, що ти погано почуваєшся, — тітка похитала головою. — А ми думали повезти тебе до університету на день відчинених дверей…
Кіра одразу стрепенулася і сіла рівно, уважно дивлячись на свою співрозмовницю:
— Правда? Мені дозволять поїхати в місто?
— Хтозна тепер, мені не подобається твій вигляд, — тітка скрушно зітхнула. — Може, й не варто нікуди виїжджати, я не хочу, щоб тобі погіршало. Одразу багато нових вражень, зміна обстановки — це все може стати стресом. А в тебе така вразлива психіка…
— Я чудово почуваюся, — швидко сказала Кіра. — Дуже хочеться подивитися на університет. Я зможу навчатися очно, ходити на пари?
— Ну, якщо тобі дозволить лікар, то зможеш, — тітка усміхнулася. — Але про це ще рано говорити. Зараз тобі треба відновлювати здоров’я і менше нервувати. Якщо ти пообіцяєш пити всі ліки, не відлинювати, як два дні тому, то, цілком можливо, завтра можна буде відвідати університет…
— Дякую! — Кіра встала зі стільця і обняла тітку. Вона не любила її, трималася завжди осторонь, але зараз хотіла переконати, що почувається добре і не нервує більше. — Я дуже рада, я чудово почуваюся!
Тітка теж обійняла її у відповідь. От тільки якби Кіра цієї миті побачила її обличчя, вона б дуже здивувалася тому виразу справжнього торжества, яке з’явилося на ньому…
***
Коли тітка вийшла, Кіра відчинила шафу і почала щось там шукати. Якби тітка Оксана зараз зазирнула до кімнати, вона б подумала, що її племінниця обирає одяг, який хоче вдягнути на день відчинених дверей. Та насправді Кіра робила щось інше. Дівчина взяла свою сумку, радіючи, що вона досить об’ємна, і швидко складала туди найцінніше — фотоальбом зі світлинами її батьків, мамин записник з кулінарними рецептами, маленького плюшевого ведмедика з сердечком у лапках, якого їй на десятий день народження подарував тато…
Кіра твердо вирішила, що сьогодні останній день, який вона проведе у цій лісовій в’язниці. Вже скоро все в її житті кардинально зміниться. Бо вона зробить усе, щоб завтра, в місті, втекти від родичів, котрі стали її тюремниками…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля», після закриття браузера.
