Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

Хіменес відносно непогано розмовляв англійською. Часто жартував, і вічно щось шепотів на вухо Робертсону від чого той заливався сміхом. Впадало в око його награно шанобливе ставлення до капітанів, і зневага до інших матросів. Він кілька разів досить брутально відповів одному з помічників Лоренса. Це був здоровий, але трохи незграбний здоровань. Було помітно, що той ледве стерпів зухвалість на свою адресу. І лише те, що Лоренс його вчасно втримав, завадило назрілому скандалу. Фернандо теж отримав кілька глузливих слів на свою адресу. Коли той почав розпитувати про місцевість, якою їм доведеться пробиратися. Але навіть не це відштовхувало Фернандо у цій людині. Щось жахливе, підле читалося в ньому, навіть без мерзенних жартів.

Було помітно, що Робертсон та інші капітани вже прив'язалися до цієї людини і дуже йому вірили.

  — Скажу чесно, не подобається мені Хіменес, — зізнався він Грінвельду, коли вони поверталися на корабель.

  — Та й мені, цей блазень, щось не до вподоби. Якось просто все в нього виходить, — зненацька підтримав хлопця Домінгес.

  — А до цього тебе в ньому нічого не бентежило, — відповів йому Грінвельд.

  — Я не хотів вам говорити, адже ви... капітан. Вам видніше, — зам'явся Домінгес.

  — Бачу, ви всі від нього не в захваті, — спокійно відповів Грінвельд, — невже цього разу чуття підвело старого. Адже він не одну фортецю брав за своє життя. Хоча й справді дуже охоч до легких грошей став.

 — Якщо цей тип справді тягне нас у пастку? — продовжив Фернандо.

 — Гадаю, що не так все погано, — парирував Грінвельд, — ну все тепер по ліжках! Досить скиглити!

Фернандо довго крутився в ліжку і не міг заснути. Якщо це пастка? І він, разом із братами по зброї, опиниться в полоні. Від батька він чув про життя невільників на копальнях. А ще гірше на галерах. Нещасні люди прикуті до весла. Отримують батогами, якщо наглядачам здається, що вони працюють не так старанно. Коли людина вибивається з сили, її можуть кинути в трюм, а на місце поставити іншого. Але частіше раба, який знесилився і впав непритомний, спочатку намагаються привести до тями. А коли не допомагає, то просто викидають за борт.

        При всій жорстокості та мерзотності Сальєна, бути невільником у нього що відпочинок у порівнянні життям галерного раба. Фернандо лякала не сама можливість опинитися на галерах, як те, що тоді він втратить всі шанси знайти і врятувати кохану. Якщо її ще можна було врятувати.

  Нарешті він заснув. Снилося рідне місто, батько, що вчив поводитися з шаблею. Потім він опинився у величезному таємничому замку. Хтось кликав його до себе. То був жіночий голос, вдалині. Він йшов коридором між високих колон. Хлопець ніби йшов уперед, але став віддалятися від джерела звуку. Потім він несподівано опинився на якійсь високій горі, небаченій раніше.

   Вдалині він побачив жіночий силует, але знову, як не намагався, не зміг до нього підійти.

Прокинувся він, за годину до світанку. Інші пірати ще похропували. Тихо, щоб не розбудити товаришів, він підійшов до сходів і вибрався на палубу.

  — Не спиться? — гукнув його Роб Фішман, що стояв на вахті.

  — Вже виспався! - відповів Фернандо і засеменив до юта де розташовувалась кают-компанія.

  Грінвельд зберігав там різні важливі мапи. Включаючи і, хай й неточну мапу, місцевості, де вони опинилися. Капітан теж вже  прокинувся.

  — Чого в таку рань, восьминога тобі б дупу, — пробурчав той на нього.

  — А чого ви не спите?

  — Я зараз не про себе говорю, — усміхнувся Грінвальд, — кажи чого припхався!

  — Хотів поглянути мапу, якщо дозволите.

 — Чого не дозволити, дивись, — відповів капітан, порився у величезній шафі і витяг звідти пакунок.

— Так, ми тут, — почав Фернандо, — ось наша мета, — вказав він на маненьку крапку на мапі. Так.. Чекайте, адже нас можуть закрити в цій бухті. По-перше, наші кораблі стануть чудовою мішенню, та ще з того пагорба... ось, подивіться ж!

— Знаєш, в твоїх словах є здоровий глузд, — задумливо і нервово відповів капітан.

— Адже можна стати там, — Фернандо показав пальцем на сусідню бухту.

— По-перше, вона на двадцять миль далі від мети, а по-друге, куди менш зручна для стоянки.

— Згоден, але в ній майже неможливо нас затиснути.

— І що ж ти пропонуєш? Гадаєш, наші друзі погодяться перебратися до сусідньої гавані! Адже ми втратимо час, можливо, цілу добу, — з докором відповів капітан.

Тут відчинилися двері, і в кают-компанію зайшов боцман Альфред Магнуссон.

 — Бачу, ви вже готові, якір вам в сраку!

 — Так, ось тут один товариш трохи сумнівається, — мовив капітан, показавши пальцем на Фернандо.

  Фернандо ще раз розповів про свої сумніви, на що Магнуссон, почухавши потилицю, сказав

 — А хлопець правий!— випалив він, — якщо друзяки Робертсона нас зрадять, то складно вести бій тут.

 — І ти туди ж, — гаркнув Грінвальд.

 — Хлопець має рацію, кракен його дери! Ми з тобою вже не перший рік ходимо. Вважаєш що на кораблі хтось ризикне назвати мене боягузом? Пам'ятаєш той випадок у Веракрусі. Якби ми вчасно...