Сергій Гальченко - Таємниці морів, Сергій Гальченко

   — Пане Грінвельд, зліва по курсу марсові помітили якийсь корабель. Ймовірно іспанці.

   — Є нагода розжитися добром, — посміхнувся капітан, — миттєво встав зі столу, швидким кроком попрямував на палубу, майже не шкутильгав.

   «Нестримний» був чудово замаскований під торгове судно. І якийсь іспанський корсар вирішив поживитися. За це вони жорстоко поплатився. Вже після того, як їх  корабель підійшов впритул до флейта, пірати перекинули кішки, і стали перестрибувати на борт, вони зрозуміли, з ким зв'язалися. Так було вже надто пізно. Іспанці, які не чекали зустріти відсіч, втратили більше половини своєї команди, і благали про пощаду.

  Під час цієї битви Фернандо проявив себе. Саме він зійшовся в двобої з ватажком ворожого корабля. Це був височенний чолов’яга  з довжелезними руками. Він майстерно розмахував кривою шаблею, а також добро увертався від ударів. Та все ж Фернандо зумів здолати його. Втрата ватажка остаточно зламала супротивника. Нажаль, не обійшлося без втрат і серед команди «Нестримного». П`ять матросів отримали важкі поранення.  Еуреху лікар урятував просто дивом. Іспанці завдали йому трьох глибоких поранень, але на щастя він згодом одужав. Карасолла отримав ще один шрам.

Розжитися на захопленому судні особливо не було чим. Зовсім небагато награбованих товарів, монет. Зате їм дісталася зброя та порох.

Захоплений корабель спочатку думали спалити. Бо в трюмі виявили течію. Проте вирішили залишити. І як виявилося невдовзі, що не дарма. Капітаном нового судна Грінвельд призначив Домінгеса. Фернандо, довірили звільнений після цього пост штурмана.

   Тим часом «Нестримний»  вже підходив до місця, де мали збиратися решта кораблів флотилії.

Через три дні вже став на якір. «Шейла» вже чекала на місті. Наступного дня вранці на небокраї з’явилися вітрила. Це йшла «Глорія» яку трохи пошкодив шторм.

  А ось з «Кракеном» та його командою трапилась біда. Під час жахливого шторму він налетів на скали та розбився. «Глорія» яка дивом не пішла на дно, підібрала вцілілих моряків. Але, на жаль, більшу частину екіпажу та капітана врятувати не вдалося.

  Погода у морі мінлива. Через шторми величезні флотилії, що попрямували до ворожих берегів, можуть недорахуватись і половини суден. Іноді кораблі може просто сильно розкидати один від одного, а іноді наслідки дуже трагічні. Непоодинокі випадки, коли зі ста кораблів, які вирушили у похід до місця приходило не більше двадцяти. Але чи можуть шторми зупинити справжніх морських вовків?

   На «Леді Шейлу» делегація «Нестримного» прибула близько четвертої вечора. Грінвальд одягнув зелений камзол, та крислатий капелюх. На Фернандо був новий колет, та оксамитові штани, які позичив капітан.

  — «Леді Шейла» була трохи більшою за їхній корабель. Була краще озброєна та оснащена. Однак поступалася у швидкості та маневреності.

Кают-компанія, куди привели гостей, була вишукано обставлена. Дощату підлогу покривали перські килими, на стінах веселили фламандські гобелени із зображенням морських баталій.

  Робертсон сидів на стільці витесаному з червоного дерева. Це був високий, сивий чоловік років на десять старший за Грінвельда. Довге обличчя, чорна з сивиною, довга борода, виразні риси обличчя. Дивився на співрозмовників жорстким і трохи гордовитим поглядом. Одягнений був у оксамитовий камзол, штани оперізував ремінь, на який кріпилася шабля із золотим ефесом. На пальцях красувалися персні з дорогоцінним камінням.

  Втім, порівняно з Грінвельдом він був одягнений хоч і дуже багато, але без смаку. Багатство, що кричало, видавало в ньому людину жадібну, і марнославну.

Але навіть його багате вбрання згасало в порівнянні з вбранням чоловіка, який сидів поруч з ним. На ньому був каптан, оздоблений золотими ґудзиками та рубінами. Оксамитові штани та шкіряні чоботи. Він був середнього зросту, з трохи зарослим обличчям. Впадали в очі його глузлива усмішка і хитрий, і гордовитий погляд.

— Дозвольте представити вам, сеньора  Онтаріо Хименеса, — сказав Робертсон.

   Онтаріо чемно вклонився. Його очі оцінювально пробігалися по оточуючих. Коли вони з Фернандо зустрілися поглядами, той одразу відчув щось недобре в цій людині.

Незабаром подали частування. За довгий шлях більшість запасів було з'їдено. Незважаючи на це, кок і його помічники потішили гостей деякими вишуканими стравами. Був і черепаший суп, м'ясо борова, запечене зі східними приправами. Декілька видів риб, яку виловили нещодавно.

Коли тарілки спорожніли, стюарти принесли величезний пиріг, начинений м'ясом куріпок. Весь бенкет супроводжувався відмінним французьким вином і грайливим ямайським ромом. Фернандо був радий поїсти, таку смачну їжу. Але корив себе за те, що інші матроси їдять тверду та червиву солонину, і запивають черстві сухарі та галети, водою та дешевим ромом.

Розбійники обговорювали деталі операції. Їм треба було пограбувати непогано укріплене місто. Але вони дізнались про слабкі місця в обороні, та гадали як цим скористатися. Як уже казав Грінвельд, туди звозили податки. Частина гарнізону, пішла на допомогу армії, яка придушувала повстання індіанців, що спалахнуло в країні. І тому був час для нападу. Пішою ходою, від бухти до міста було кілька днів шляху. Планувалося один корабель відправити у гавань, в якій і стояло місто. Тим часом більшість лиходіїв  мала сушею дістатися міста.