Олена Федорова - Поза законом, Олена Федорова

Розділ 16. Життя чи неминуче?

     Маша намагалася брикатися, але сильного Миколу це тільки розпалило. Якби його спочатку не розлютила Гілка, якби не вибісила ця Маша, все було б нормально. Але Миколі взагалі не можна було пити. У стані сп'яніння він не пам'ятав, що робив, а робив він в такому стані багато нелогічного і неприйнятного.

     І зараз перешкоди, що виникли на шляху його збудження, просто злили. Він, розмахнувшись, дав «ляща» норовливій дівчині. Від несподіваного ляпаса, у Маші задзвеніло і закрутилося в голові. Їй і на думку не спадало, що хтось може так вчинити з нею. Вона на хвилину завмерла і збентежено дивилася перед собою в одну точку, нічого не тямлячи.

    Цього часу вистачило, щоб він встиг метнутися і зачинити двері на ключ, схопити зі столу штопор, що випадково залишився там, і продовжувати оголювати Машу…

     Прийшовши до тями, дівчина відчула, що її колготки були спущеними, а коротка спідниця задерта. Прохолодне повітря холодило сідниці і промежину. Мабуть, білизну він теж встиг спустити з неї.

     Вона спробувала закричати, але замість цього почулося невиразне мукання. У роті у неї був зім'ятий сухий рушник. Зведені разом руки він тісно притискав до ліжка однією рукою, а іншою грубо нишпорив у неї між ніг. Маша знову замукала і спробувала вирватися від його руки, зігнувшись всім тілом.

      - Ах, ти продовжуєш? – погрозливо запитав Микола.

     Він задрав їй голову до себе і показав штопор. Дівчина глянула в його збожеволілі очі, і її охопив жах. Вона відчула, що може взагалі більше не вийти з кімнати живою.

     - Бачиш? Ти мене вибісила! Ще один рух, і я застромлю його тобі у шию, а потім сюди! - і він щосили встромив пальці в  її потаємний прохід.

     Від несподіваного болю Маша зігнулася і на якусь мить втратила орієнтування. Микола швидко озирнувся. Як же змусити її мовчати?

      Він легко, мов пір'їнку, схопив її і переніс на підвіконня. Звісив її обличчям униз і поплескав по сідницях.

     - Ось так то краще. А чи не пограти нам зараз? Час ще є?

    Дівчина знову прийшла до тями і затремтіла від страху. Вона відчула, як дерев'яна ручка штопора ковзала по її статевих губах, як розчепірила їх і почала вперто впроваджуватися вглиб.

    - Агов, то ти боїшся? – Микола помітив, як у Маші дрібно затремтіли сідниці. – Страх посилює відчуття. Це добре.

    Зрозумівши, що цей садист вже не зупиниться, дівчина намагалася вгамувати тремтіння тіла. Звідкись у пам'яті випливла фраза: «Якщо згвалтування неминуче, краще розслабитися і отримати задоволення». «Яке тут задоволення? Але, ліпше залишитися живою», - подумалося їй у продовження застережливої ​​фрази.

    Вона намагалася розслабитись, але це було важко зробити, звисаючи половиною тіла з шостого поверху. Спочатку в неї майнула думка про те, що якщо вона не чинитиме опір, то не стане ж він її вбивати. Але, тут же завмерла від питання про те, що йому тепер зможе перешкодити викинути її з вікна.

    Миколі не сподобалося, коли тіло дівчини обм'якло, це було все одно, що сношатися з мертвою, мабуть. Але тут Маша спробувала підняти голову вгору і її сідниці напружилися.

     - Ну, ось тепер - те, що треба!

   Микола задоволено посміхнувшись, продовжив впроваджувати у її статеву щілину ручку штопора. Це вдавалося йому з певним спротивом. Значить, настав час змінити предмет. Він витяг штопор і почав просовувати свої пальці їй у вагіну. Добре, що його пальці були довгими. Маша почала попискувати крізь кляп і це підбадьорило його ще більше. Він став провертати пальці і так, і так, то розсовуючи їх у ній, то стуляючи. Відчувши, що у неї всередині виділилося трохи вологи, він витяг руку і з подивом помітив на пальцях трохи свіжої крові.

    - То ти що, незаймана? – щиро здивувався він. - Треба ж, як підвезло!

   Він почав ковзати рукою по її промежині, клітору, і нижнім губам, потім почав погладжувати сідниці і розводити їх.

     Маша зіщулилася, як могла.

     - А-а-а, пручаєшся?

     Він знову взяв у руку штопор і присунув його до її ануса. Маша знову затремтіла від жаху.

     - Гаразд, гаразд, - заспокоїв полонянку Микола.

     Він був не фанат аналу.

  Відчувши крайнє збудження, він спочатку повозив членом по оголеним частинам Маші, щоб якось принизити її, показати, що вона стала доступною. Це буде їй уроком.

    - Не пручайся надалі мужикам, тупа дірка. Хоч ти поки і не розроблена, але твоє призначення – дірка! І це назавжди! – переможно проголосив він.

 

   Діючи так інтуїтивно, він навіть не здогадувався, що чинить, як зек, коли той «опускає» потенційного кандидата в педики.

    По щоках дівчини текли сльози гіркоти, приниження та агресії. Рот, заткнутий рушником, розбух. Вона зло застогнала.

     - Зараз я тебе розроблю, постривай.

     Він став тицяти в неї свій член, але Маша зіщулювалася, і йому ніяк не вдавалося увійти у неї.

     - Я тебе придушу. Припини, - погрозливо промовив він.

     Дівчина зрозуміла неминучість майбутнього і залишки здорового сенсу перемогли біль, приниження, лють і почуття ображеної гідності. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍