Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Краще так, ніж коритися тобі.

Ебіґейл злякалася, адже вона ніколи не бачила Ельгу такою. Здається, вона була готова й справді вбити його, просто тут, при всіх. Ебіґейл розуміла, він поставив під загрозу всю сім'ю, зруйнував будинок, пошкодив джерело, убив Бастіана і частину його армії... Але вбивати? Вона помітила, що Ейдан, який прокинувся, підійшов до Пірса і торкнувся його потилиці рукою.

–Що ти робиш? – не зрозуміла Ельга, опускаючи обм'якле тіло Пірса, його повіки тріпотіли, ніби він бачив сон.

–Змушую його забути, чому він тут.– пояснив Ейдан твердим тоном. Ейдан теж виглядав інакше, завжди жартівливий і галасливий, зараз він здавався холодним і стриманим.

–Він має померти! – протестувала Ельга.

–Це вирішувати не нам.– похитав головою Ейдан.

Старла розправилася із залишком фантомів. Ельга обернулася на пошкоджене джерело. Якщо вона сама не відчувала занепад сил, то Ельгорт і Пайпер відчували сильне запаморочення і одразу ж упали. Вона перевела погляд на інших. Усі, крім неї, Анжели та Ейдана з Еймарком, лежали на землі, потираючи лоб. Скоро магія ослабне. Чи зможуть вони відновлювати цикли? Чи загинуть навічно?

«Джерело магії… Абрахам заточив у нього силу, щоб зібрати докупи і запечатати в палаці. Але що якщо запечатати його у воді? Звісно, це все тільки теорія, але...» – розмірковувала Ебіґейл.

Ельга підійшла до натовпу холодного народця, що висипав із лісу. Вона ледь стримувала сльози. Бастіан завжди був дорогий їй. Його героїчна смерть за палац Ґотліна не буде забута. Ейдан витягнув із Пірса всі спогади про Ґотлін, замінивши їх іншими. Його батьки справді розбилися в автокатастрофі в день його народження, але сталося це в Орегоні. Він не знає про існування такого міста, як Ґотлін. Ніякої магії не існує. Він ніколи не виїжджав далі Тигарда, в якому жив зроду. Таку легенду вклав у його голову Ейдан і переніс хлопця в маленьку квартирку іншого штату. Він обійняв Ельгу за плечі. Ебіґейл залишалася осторонь, коли до неї підійшла мама.

–Ходімо, люба.

Вони перенеслися в будинок Найджела і Джилани. Коли всі ввечері сиділи у величезній вітальні й пили чай на підлозі, ні в кого не було бажання говорити. Вони просто мовчали, дивлячись кудись у порожнечу. Ебіґейл була щаслива, що ніхто не загинув, це зараз було головним. Але втрата палацу і джерела для всіх них була величезним потрясінням.

– Я вдячна королівству Сердець і Лева за вашу допомогу й мужність. – порушила мовчання Ельга. – Корнеліусу, Хелені, вам так само висловлюю величезну вдячність за те, що ви не побоялися з'явитися сюди й допомогли нам звільнитися. Без вас усіх, ми б не вистояли.

Вони кивнули їм.

–Нам дуже шкода. – сказала Хелена. – Якби могли зробити більше...

Айріал підповз до Ельги й обійняв її, чмокнувши в маківку.

–Королівство Сердець допоможе у відбудові палацу Верховного Клану.– твердо сказала Старла.

–Королівство Лева надішле необхідні матеріали і найкращих будівельників.– додала Джіа.

–Я хочу взяти участь в будівництві.– повідомив Фару.

Ебіґейл відчула сльози, що підступали, це так мило з їхнього боку. Так... по–сімейному. Ельга брала участь у житті кожного з них, звісно, вони не змогли стояти осторонь цього.

–Дякую, друзі.– відповіла Ельга.– Але, на жаль, справа не тільки в самому палаці. При руйнуванні джерела... я навіть не впевнена, чи прокинемося ми вранці. У будь–якому разі, знати кожного з вас для мене величезна честь.

Усі сумно опустили голови. Вона була права, і ніхто навіть не мав сил на підбадьорення. Запаморочення охоплювало всіх, крім Ельги, Анжели, Ейдана та Еймарка. Вони відчували певну слабкість, але загалом без проблем пересувалися будинком. Труднощі почалися, коли вони намагалися зачарувати. Ельга з тремтячими руками ледь викликала кілок, як той одразу ж випаровувався в її руках. Втрата джерела вдарила по всіх. Ті, хто не був елементалем, здавалося, ніби втратили сили й зовсім. Ебіґейл здивувалася, що не відчувала цього. Може, її сили інші. "Або я просто недолуга навіть для джерела." – додумала вона.

Однак її здивування зникло, коли вона намагалася перенестися вже третю годину. Вода охолола і була вже крижаною. Здається, вона втрачала силу, щойно відшукавши її. Це так несправедливо. "Роби те, що вмієш." – промайнуло в її голові.

–Гаразд, так, мені потрібно робити те, що я вмію. А що я вмію? Я ні чорта не вмію! –бурмотіла вона.– Так, добре. Востаннє.

Вона знову занурилася головою і раптово ванна затремтіла, зробивши кілька перекидів, Ебіґейл попливла вперед, опинившись біля Воріт. Вона хвилювалася, що всі тут зникли або перетворилися на рибу. Але ні. Усе було по–старому.

–Я не розумію. Джерело зруйноване, маги втрачають сили, як вистояло Підводне Королівство?

–Ми не маги, Ебіґейл. – відповіла Мірайя. – Ми помічники, провідники. На нас джерело діє інакше.

–Я хочу врятувати його. Перемістити у воду, це можливо?

–Сумнівно. Але вода непоганий провідник...– німфа задумалася.– Можна спробувати.

–Як?

–Для початку перенестися до нього, стрибнути прямо в нього, а потім створити там портал усередині порталу й заповнити водою. Джерело перетікатиме саме в себе по колу.