Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Хто походить із землі, то той земний і промовляє по-земному. Хто приходить з неба, той над усіма,

32 і що бачив і чув, те він свідчить, та свідоцтва його не приймає ніхто.

33 Хто ж прийняв свідоцтво його, той підтвердив тим, що Бог правдивий.

34 Бо кого Бог послав, той Божі слова промовляє, бо духа дає Бог без міри.

35 Батько любить Сина і дав усе в його руку.

36 Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, а матиме на собі гнів Божий.

Вiд Iвана 4

1 Як Пан же дізнався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 хоч Ісус не христив сам, а учні його,

3 Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.

4 І потрібно було Самарію йому переходити.

5 Отож, прибуває він до самарійського міста Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.

6 Там же була криниця Якова. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було близько шостої години.

7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитися мені!

8 Бо учні його відійшли були в місто, щоб купити поживи.

9 Тоді запитала його самарянка: Як же ти, будучи юдеєм, просиш напитися від мене, самарянки? Бо юдеї не контактують з самарянами.

10 Ісус відповів їй: Коли б знала ти, що то Божий дар і хто той, хто каже до тебе: Дай напитися мені, ти б у нього просила і він тобі дав би живої води.

11 Каже жінка до нього: І черпака в тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш ти воду живу?

12 Чи ти більший за нашого батька Якова, що нам дав цю криницю, і він сам з неї пив, і сини його, і худоба його?

13 Ісус відповів їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.

14 А хто питиме воду, що я йому дам, спраги не матиме повік, бо вода, що я йому дам, стане в ньому джерелом тієї води, що тече в життя вічне.

15 Каже жінка до нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб не мала я спраги і сюди не приходила брати.

16 Ісус же їй каже: Іди, поклич чоловіка свого та й повертайся сюди.

17 А жінка сказала: Чоловіка не маю... Тоді сказав їй Ісус: Правду ти сказала: Чоловіка не маю.

18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не чоловік він тобі. Це ти правду сказала.

19 Каже жінка до нього: Бачу, Пане, що пророк ти.

20 Батьки наші вклонялися Богові на цій ось горі, а ви стверджуєте, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятися.

21 Ісус сказав до неї: Повір, жінко, мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятися Батькові не будете ви.

22 Ви вклоняєтеся тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємося тому, що знаємо, бо порятунок від юдеїв.

23 Але наступає година, і тепер вона є, коли шанувальники правдиві вклонятися будуть Батькові в дусі та в правді, бо Батько собі прагне таких шанувальників.

24 Бог є Дух і ті, що його шанують, повинні в дусі та в правді шанувати.

25 І сказала жінка йому: Я знаю, що прийде Месія, що кличуть Христосом, як він прийде, то все розповість нам.

26 А Ісус сказав: Це я, що розмовляю з тобою...

27 І тоді надійшли його учні і дивувалися, що з жінкою він розмовляв. Проте жоден з них не запитав: Чого хочеш, чи про що з нею розмовляв?

28 Покинула жінка тоді свою ємність для води і побігла до міста та й людям каже:

29 Ходіть но, побачте того чоловіка, що сказав мені все про вчинки мої. Чи він не Христос?

30 І вони повиходили з міста, і до нього прийшли.

31 Тим часом же учні просили його: Вчителю, поїж!

32 А він їм відповів: Я маю поживу, якої не знаєте ви.

33 Запитували тоді один одного учні: Хіба хто приніс йому їсти?

34 Ісус каже до них: Пожива моя виконувати волю того, хто послав мене, і справу його довершити.

35 Чи не кажете ви: Ще через чотири місяці настануть жнива? А я вам кажу: Подивіться очима своїми на ниви, вони для жнив уже пополовіли!

36 А хто жне, той платню бере, та збирає врожай у життя вічне, щоб хто сіє й хто жне, разом раділи.

37 Бо це прислів'я правдиве: Хто інший сіє, а хто інший жне.

38 Я вас жати послав, де ви не сіяли. Сіяли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

39 З того ж міста багато з самарян в нього повірили через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все про вчинки мої!

40 А коли самаряни до нього прийшли, то благали його, щоб у них залишився. І він перебув там два дні.

41 Значно ж більше вони повірили через слово його.

42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віримо, самі бо ми чули й дізналися, що справді він рятівник світу!

43 Як минуло ж два дні, він звідти пішов у Галілею.

44 Сам бо казав Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.

45 А коли він прийшов у Галілею, його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив він у Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був він воду на вино. І був там один царський вельможа, що син його хворів у Капернаумі.

47 Він, почувши, що Ісус з Юдеї прибув до Галілеї, до нього прийшов і благав його, щоб пішов і сина йому зцілив, бо мав той померти.

48 Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не повірите!

49 Царський вельможа просить його: Піди, Пане, поки не померла дитина моя!

50 І сказав до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби його вийшли на зустріч йому й повідомили: Син твій живе.

52 А він їх запитав про годину, о котрій стало краще йому. Вони ж відповіли: Вчора о сьомій годині гарячка покинула його.

53 Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І повірив сам і всі, хто був у будинку його.

54 Це було друге знамено, яке Ісус вчинив, як повернувся до Галілеї з Юдеї.

Вiд Iвана 5

1 Після того юдейське свято було і до Єрусалиму Ісус відійшов.

2 А в Єрусалимі, біля Овечої брами, є купальня, Віфесда єврейською зветься, що мала п'ять ганків.

3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду зрушено.

4 Бо час від часу ангел Господній спускався до купальні, і зрушував воду, і хто перший заходив після того, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.

5 А був там один чоловік, що тридцять вісім років хворів.

6 Як Ісус його вгледів, що лежить, і знаючи, що багато він часу хворіє, запитав його: Хочеш бути здоровим?

7 Відповів йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як зрушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то переді мною вже інший входить.

8 А Ісус сказав: Вставай, візьми ложе своє та й ходи!

9 І враз одужав цей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була,

10 тому то сказали юдеї зціленому: Зараз субота, і не годиться тобі брати ложе своє.

11 А він відповів їм: Хто мене зцілив, той мені сказав: Візьми ложе своє та й ходи.

12 А вони запитали його: Хто той чоловік, що тобі сказав: Візьми ложе своє та й ходи?

13 Та не знав зцілений, хто він, бо Ісус загубився серед народу, що був там.

14 Після того Ісус зустрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталося тобі чого гіршого!

15 Чоловік же пішов і юдеям повідомив, що той, хто зцілив його, то Ісус.

16 І тому розпочали юдеї переслідувати Ісуса, що таке він робив у суботу.

17 А Ісус сказав їм: Батько мій працює аж досі, працюю і я.

18 І тому то юдеї ще більш намагалися вбити його, що не тільки суботу порушував він, але й Бога Батьком своїм називав, тим роблячись Богові рівним.

19 А Ісус сказав їм: Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може сам від себе, тільки те, що він бачить, що робить Батько, те так само й Син робить.

20 Бо Батько любить Сина і показує йому все, що сам робить. І покаже йому ще більші справи від цих, щоб ви дивувалися.

21 Бо як мертвих Батько воскрешає й оживляє, так і Син, кого бажає, оживляє.

22 Бо Батько і не судить нікого, а весь суд віддав Синові,

23 щоб усі шанували й Сина, як шанують Батька. Хто не шанує Сина, не шанує Батька, що послав його.

24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова мого і вірить в того, хто послав мене, життя вічне той має і на суд не приходить, а переходить він від смерті в життя.

25 Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.

26 Бо як має Батько життя в собі, так і Синові дав життя мати в собі.

27 І він дав йому силу судити, бо він Людський Син.

28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить година, коли всі, хто в могилах, його голос почують,

29 і повиходять ті, що робили добро, на воскресіння життя, а котрі лихе робили, на воскресіння суду.

30 Я нічого не можу робити сам від себе. Як я чую, суджу, і мій суд справедливий, не шукаю бо волі своєї, а волі Батька, що послав мене.

31 Коли свідчу про себе я сам, то свідчення моє неправдиве.

32 Є Інший, хто свідчить про мене, і я знаю, що правдиве свідчення, яким свідчить про мене.

33 Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.

34 Та я не від людини свідчення приймаю, але кажу це, щоб були ви врятовані.

35 Він світильником був, що палав і сяяв, та коротким було ваше бажання втішатися світлом його.

36 Але я маю свідчення більше за Іванове, бо те, що Батько доручив мені, щоб я виконав, ті справи, що я їх роблю, самі свідчать про мене, що Батько мене послав!

37 Та й Батько, що послав мене, сам засвідчив про мене, але ви ані голосу його не чули ніколи, ані вигляду його не бачили.

38 Навіть слова його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в того, кого він послав.

39 Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про мене!

40 Та до мене прийти ви не прагнете, щоб мати життя.

41 Від людей не приймаю я слави,

42 але я побачив, що любові до Бога в собі ви не маєте.

43 Я прийшов у ім'я свого Батька, та мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ім'я своє, того приймете ви.

44 Як ви можете вірити, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога єдиного, не ви прагнете?

45 Не думайте, що я перед Батьком буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього ви сподіваєтеся!

46 Коли б ви Мойсеєві вірили, то й мені б повірили, бо про мене писав він.

47 Якщо написаному ним ви не вірите, то як повірите словам моїм?

Вiд Iвана 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіадського моря.

2 А за ним ішла безліч народу, бо бачили чуда його, що вчиняв над хворими.

3 Ісус же на гору зійшов і сидів там з учнями своїми.

4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі свої та побачивши, яка безліч народу до нього йде, запитав Пилипа: Де ми купимо хліба, щоб вони поживилися?

6 Він же казав це, його випробовуючи, бо знав сам, що він має робити.

7 Пилип йому відповів: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожному з них бодай трохи дісталося.

8 Андрій, один з учнів його, брат Симона Петра, сказав йому:

9 Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!

10 А Ісус сказав: Скажіть людям сідати! А була на тому місці велика трава.