Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Та це ваша година тепер і влада темряви...

54 А схопивши його, повели в будинок першосвященика. Петро ж неподалік ішов слідом.

55 Як розклали ж вогонь серед двору, то сидів і Петро поміж ними.

56 А служниця одна його вгледіла, як вогонь освітив його, і придивившись до нього, сказала: І цей був з ним!

57 І відрікся від нього він, стверджуючи: Не знаю я, жінко, його!

58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відповів: Ні, чоловіче!...

59 І як часу минуло з годину, хтось інший сказав: Здається і цей був з ним, бо він галілеянин.

60 А Петро відповів: Чоловіче, не знаю, про що ти кажеш... І як іще промовляв він, півень заспівав.

61 І Пан обернувся й подивився на Петра. А Петро згадав, що сказав Пан йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від мене.

62 І вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з нього та били.

64 І закривши йому обличчя, запитували: Скажи, хто то вдарив тебе?

65 І багато іншого зневажливого казали на нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старшини народу, старші священики й книжники, і повели його в синедріон свій,

67 і казали: Коли ти Христос, скажи нам. А він їм відповів: Коли я вам скажу, не повірите ви.

68 А коли й запитаю вас я, не дасте мені відповіді.

69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! Тоді всі запитали: То ти Божий Син? А він їм відповів: Самі кажете ви, що то я...

71 А вони сказали: Нащо потрібні ще свідки нам? Ми чули самі з його вуст!

Вiд Луки 23

1 І піднялися всі їхні збори, і повели до Пилата його.

2 І почали звинувачувати його: Ми підтверджуємо, що цей підбурює народ наш, і забороняє податок давати кесареві, і каже, що він, Христос, цар.

3 І Пилат запитав його: Чи ти цар юдейський? А він відповів йому: Сам ти кажеш...

4 І Пилат сказав старшим священикам та до народу: Я не знаходжу жодної провини в цій людині.

5 А вони наполягали, промовляючи: Він підбурює народ, навчаючи по усій Юдеї, від Галілеї почавши і аж до цьго місця.

6 А Пилат, почувши про Галілею, запитав: Хіба він галілеянин?

7 І дізнавшись, що він під владою Ірода, відіслав його Іродові, бо той у Єрусалимі також перебував тими днями.

8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав його бачити, багато за нього чув, і сподівався побачити чудо яке від нього.

9 І багато запитував його, та нічого не відповідав він йому.

10 І стояли тут старші священики й книжники, та завзято його звинувачували.

11 Тоді Ірод з військом своїм зневажив його й поглузував, одягнув його в яснобілий одяг та відіслав до Пилата.

12 І з того дня стали Ірод з Пилатом за приятелів, бо до того ворогували вони.

13 А Пилат скликав старших священиків, і старшин, і народ,

14 і промовив до них: Привели ви мені цю людину, як ту, що бунтує народ. А я перед вами допитав його, і не знаходжу в людині цій ані однієї провини такої, в яких ви його звинувачуєте.

15 Також Ірод, бо він відіслав його нам. І нічого, що на смерть заслуговувало б, він не вчинив.

16 Отже я покараю його й відпущу.

17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

18 А народ став кричати й казати: Візьми цього, відпусти ж нам Варавву!

19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство ув'язнений був.

20 І знову сказав їм Пилат, бажаючи відпустити Ісуса.

21 Та кричали вони: Розіпни, розіпни його!

22 Він же втретє промовив до них: Що ж лихого вчинив він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на ньому не знайшов. Отже я покараю його й відпущу.

23 А вони ще дужчим криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти його. І взяв гору крик їхній та старших священиків.

24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

25 відпустив їм Варавву, ув'язненого за повстання та вбивство, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 І як його повели, то схопили якогось Симона з Кірінеї, що з поля повертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 А за ним ішов натовп великий людей і жінки з натовпу плакали та голосили за ним.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

29 Бо ось дні настають, коли скажуть: Щасливі неплідні, та утроби, які не народжували, і груди, що не годували...

30 Тоді стануть казати горам: Упадіть на нас, — а пагорбам: Покрийте нас!

31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

32 І вели з ним також двох злочинців інших на страту.

33 А коли прибули на те місце, що кличуть Череповище, розп'яли тут його та злочинців, одного праворуч від нього, а іншого ліворуч.

34 Ісус же промовив: Батьку, відпусти їм, бо не знають, що роблять вони!... А як його одяг ділили, то кидали жереба.

35 А люди стояли й дивилися... Глузували з нього й старшини, промовляючи: Він інших рятував, хай сам себе визволить, коли він Христос, Божий обранець!

36 І вояки глузували з нього. Підходили й подавали йому оцет,

37 і казали: Коли цар ти юдейський, врятуй себе сам!

38 Був же й напис над ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це цар юдейський.

39 А один з розп'ятих злочинців став зневажати його й сказав: Якщо ти Христос? То врятуй себе й нас!

40 І другий докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 Але ми справедливо засуджені, і належну платню за вчинки свої беремо, цей же нічого лихого не вчинив.

42 І сказав до Ісуса: Згадай мене, Пане, коли прийдеш у царство своє!

43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі, ти будеш зі мною сьогодні в раю!

44 Наближалася шоста година, і темрява оповила землю аж до дев'ятої години...

45 І сонця не видно було, і в храмі завіса роздерлася навпіл...

46 І скрикнув гучно Ісус: Батьку, у руки твої віддаю свого духа! І це сказавши, він духа віддав...

47 Коли ж сотник побачив, що сталося, він Бога прославив, промовляючи: Дійсно праведний був чоловік цей!

48 І весь натовп, який зійшовся на видовище це, як побачив, що сталося, бив у груди себе та повертався...

49 Усі ж знайомі його й ті жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, здалека стояли й дивилися на це...

50 І ось чоловік на ім'я Йосип, що був радником синедріону, людина шанована і праведна,

51 не пристав він до ради та дій їхніх, з Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого царства,

52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 І Йосип, знявши його, обгорнув плащаницею, і поклав його в могилу, що в скелі була висічена, і що в ній ніколи ніхто не лежав.

54 Це був день Приготування, і наставала субота.

55 А жінки, що прийшли були з ним з Галілеї, ішли слідом, і вони бачили могилу, і як покладене тіло його.

56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

Вiд Луки 24

1 А дня першого в тижні прийшли вони вранці до могили, несучи наготовані пахощі,

2 та й застали, що камінь від могили відвалений був.

3 А ввійшовши, вони не знайшли тіла Пана Ісуса.

4 І стояли вони безпорадні від цього, аж ось двоє чоловіків в одязі блискучому з'явилися біля них.

5 Налякані, вони посхиляли обличчя додолу, а ті сказали до них: Чого ви шукаєте живого між мертвими?

6 Нема його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як він вам казав, коли ще перебував у Галілеї.

7 Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

8 І згадали вони ті слова його!

9 А повернувшись від могили, про все те розповіли одинадцятьом та всім іншим.

10 То були: Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Яковова, та інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірили їм.

12 Петро ж устав та до могили побіг, і нахилившись, бачить лежать самі тільки покривала... І повернувся він до себе, і дивувався, що сталося...

13 І йшли двоє з них того ж дня в село Еммаус, що за шістдесят стадій від Єрусалиму.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

15 І ото, як вони розмовляли і розпитували один одного, приєднався до них сам Ісус, і пішов разом з ними.

16 Очі ж їхні були стримані, щоб його не пізнали.

17 І запитав він їх: Про що між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

18 І відгукнувся один на ім'я Клеопа до нього: Ти мабуть тут у Єрусалимі захожий, що не знаєш, що сталося тут цими днями?

19 І запитав він їх: А що таке? І вони розповіли йому: Про назарянина Ісуса, що пророк був, могутній у справах та слові перед Богом і всім народом.

20 Як старші священики й наша старшина віддали його на суд смертний, щоб розп'ясти...

21 А ми сподівалися були, що це той, що має Ізраїля визволити. І сьогодні вже третій день, як усе оте сталося...

22 А жінки, що вранці були біля могили, нас здивували.

23 Вони тіла його не знайшли, повернулися й розповідали, що бачили явлення ангелів, які кажуть, що живий він...

24 І пішли з наших до могили, і знайшли так, як казали й жінки, та його не побачили...

25 Тоді він сказав їм: О, нерозумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали пророки!

26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було і ввійти в свою славу?

27 І він розпочинаючи від Мойсея й пророків усіх, розтлумачив їм Писання, що про нього було.

28 І наблизилися вони до села, куди йшли. А він вдавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали його й умовляли, щоб залишився з ними, бо вже вечоріло. І він увійшов, щоб з ними побути.

30 І ото, коли сів він з ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і ламаючи, їм подавав...

31 Тоді очі відкрилися їм і пізнали його. Але він став для них невидимий...

32 І казали вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв він до нас по дорозі, і коли розтлумачував нам Писання?...

33 І встали вони, і повернулися до Єрусалиму, і знайшли там у зібранні одинадцятьох і тих, що з ними були,

34 які розповідали, що Пан дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

35 А вони розповіли, що сталося було на дорозі, і як пізнали його в ламанні хліба.

36 І як вони казали це, сам Ісус став між ними і промовив до них: Мир вам!

37 А вони налякалися, і думали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: Чого ви стривожилися? І чого сумніви серця ваші заполонили?

39 Погляньте на руки мої та на ноги мої, це ж я сам! Доторкніться до мене і впевнитеся, бо не має дух тіла й кісток, а я, бачите, маю.

40 І промовивши це, показав він їм руки та ноги.

41 І як ще не йняли вони віри з радощів та дивувалися, він сказав їм: Чи не маєте тут чогось поїсти?

42 Вони ж подали йому шматок риби печеної та стільника медового.

43 І взявши, він їв перед ними.

44 І промовив до них: Це слова, що казав я до вас, коли був ще з вами: Потрібно, щоб виконалося все, що про мене в Законі Мойсеєвому, в Пророках і в Псалмах написане.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

46 І сказав він до них: Як написано, так мав постраждати Христос і воскреснути з мертвих дня третього,

47 і щоб у ім'я його проповідувалося покаяння та пробачення гріхів між народів усіх, розпочинаючи від Єрусалиму.

48 А ви свідки того.

49 І ось я посилаю на вас обітницю мого Батька, а ви залишайтеся в місті, аж поки одягнетеся силою з висоти.

50 І він вивів за місто їх аж до Віфанії.