Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

– Ідіотка. – бурчала вона.

Перелазячи через бортик ванни, вона терла око, з силою штовхнувши двері, вона пішла в кімнату. Чортихаючись, дівчина відчинила двері і раптово на місці кімнати опинилася шафа. Ебіґейл насупилася. Повернувшись в інший бік, вона зупинилася і задумалася. Жовті шпалери з пташками, прямо, як у її кімнаті. Стіл, машинка, манекен.

–Цього не може бути! – прошипіла вона. – Хтось набрав ванну в батьківському домі, і я перенеслася в неї! Але як?

Зрадівши, що в її кімнаті ще залишилася частина старого одягу, Ебіґейл переодяглася в сірий комбінезон на флісі, високо підняла волосся і нафарбувала вії. Взуття тут не було, а тому, вона спустилася донизу, прокравшись до черевиків мами, бо в них був один розмір.

–Ебіґейл? – здивовано покликала мама.– Ти як тут?

Вона повернулася.

–Привіт, ма.

–Коли ти приїхала? – нерозумлено озирала вона доньку.

–Вдень.– збрехала дівчина.

–Як ти дісталася до дому? – запитала Джилана, з явним сумнівом у голосі.

–Мене... підкинули.

Джилана примружилася, вдивляючись у її очі.

–Ти щось не договорюєш. – підсумувала мама.

–З чого ти взяла? – запитала Ебіґейл.

–Ти кудись зібралася?

–Ем... на пробіжку?

–Ти ж ненавидиш спорт.– мама склала руки на грудях, о, починається.

–Ну... раптово полюбила. – роздратовано сказала дівчина.– А коли ми до Ельгорта й Ельги?

–Через дві години. Вони народилися об одинадцятій вечора.

Ебіґейл кивнула, доведеться почекати на задньому дворі, їй було надто не по собі бачити маму.

–Нам треба поговорити. – зупинила дівчину Джилана, коли та торкнулася дверної ручки. "Ех... а щастя було так близько..." – подумала Ебіґейл.

–Ні. Не потрібно.– відповіла вона.

–Про те, що... сталося у ванній.

–Ні–ні. – нервово засміялася Ебіґейл. – Про це нам точно говорити не потрібно.

Мама зітхнула, вона мала спантеличений вигляд.

Тим часом, в людській частині Ґотліну

Пірс Грейсі жив недалеко від центру Ґотліна все своє життя, від самого народження. Йому було сорок п'ять, він ходив із Найджелом Торвальдом в одну школу і вчився з ним у класі з біології. Позавчора, він побачив Найджела в супермаркеті, і не повірив очам: той виглядав, як двадцятирічний хлопець.

Того дня, 2015–го року, він один помітив чорний туман, що насувався. Його батьки розбилися в автокатастрофі, коли щільний чорний туман загородив їм огляд. Хлопчик вижив, відбувшись тільки подряпинами, втративши при цьому набагато більше: обох батьків у день свого повноліття. Пірс збожеволів ідеєю знайти того, хто зробив це. Він розумів, що чорний туман це не примха природи. Проводячи численні вечори в ґотлінських бібліотеках, він знайшов згадки про прокляття, що супроводжуються чорним димом. Прокляття могли бути абсолютно різними: вбивчими, войовничими, руйнівними. А могли бути, як це. Після того, як туман розсіявся, люди й думати забули про нього. Ніхто не згадав ні секунди того, що відбувалося в чорноті. Усі забули під чисту, але Пірс пам'ятав. Він пам'ятав, що його місто було сухим і застарілим, його оточували старі величні будівлі з чорної цегли, низенькі кривуваті будиночки з голими деревами на задніх дворах. Та після прокляття все виглядало інакше. Новий Ґотлін був нудотно–солодким, починаючи від позеленілого центру, де росли густі дерева в оточенні квітів, до високих багатоквартирних будинків, що стоять по периметру північніше від центру. Відкриття новомодних кафе, барів і готелів. ГОТЕЛІ. У Ґотліні. Потім, звідки не візьмись, у крихітному місті з'явилася підземка, куди накажете їхати маленьким містом, пересуваючись підземними шляхами? Але ж ні! Доїжджаючи від пункту А до пункту Б, ви добиратиметеся півгодини, коли за той самий час дісталися б прогулянкою пішки. Ці зміни дратували Пірса.

Коли він побачив Найджела, це змусило його переосмислити багато чого, і він почав досліджувати родоводи мера та її прийомного сина. Не знайшовши жодної зрозумілої інформації, він почав шукати в історичних хроніках. Він бачив Ельгу в місті тиждень тому, її обличчя здавалося йому знайомим. Але він не розумів звідки. Того ж вечора, натрапивши на її портрет у родоводі Ґотліна, більше не мав жодних сумнівів: клан Ґотліна – безсмертні монстри, які вбили його батьків. Він знайшов усю інформацію про клан. Їхні сили, їхні здібності. Їхні слабкості. Спершу потрібно усунути головне: джерело їхньої сили. Їхній палац. Для цього Пірс знайшов необхідну техніку. Люди не слухали Пірса, вважаючи божевільним. Серед людей йому не скликати армію. Але він багато читав, Ельга насолила багатьом бунтівним королівствам, жорстоко запобігаючи їхнім війнам. Вона розбивала цілі армії. Отже, потрібно відшукати когось із них. Позбавлених пам'яті старійшин Златих і Касію, колишню принцесу Сонцедому, знайти було не важко. Однак пояснити їм, що з ними сталося, було неможливо. Сил у Касії не було і тому, користі з неї ніякої. Згадавши про Мавзолей Душ, Пірс потер долоні. Якщо відшукати там сестричку–бунтарку, можна непогано повеселитися. Ось уже в кого зуб на Верховну Королеву Ґотліна.