Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?

35 Ні для землі, ні для добрива не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає!

Вiд Луки 15

1 Приходили до нього всі митники й грішники, щоб послухати його.

2 Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: Приймає він грішників та з ними їсть.

3 А він їм розповів оцю приповість:

4 Котрий з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустелі тих дев'яноста дев'яти, та й не піде шукати загубленої, аж поки не знайде її?

5 А знайшовши, кладе на плечі свої та радіє.

6 І прийшовши в господу, скликає він друзів і сусідів, та й каже до них: Радійте зі мною, бо знайшов я свою загублену вівцю.

7 Кажу вам, що так само на небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'яносто дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння!...

8 Або яка жінка, що має десять драхм, загубивши драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, шукаючи уважно, аж поки не знайде?

9 А знайшовши, кличе приятельок та сусідок та каже: Радійте зі мною, бо знайшла я загублену драхму!

10 Так само, кажу вам, радість буває в Божих ангелів за одного грішника, який кається.

11 І він розповів: У чоловіка одного було два сини.

12 І молодший сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подався до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

14 А як він усе розтратив, настав голод великий у тому краї, і він став бідувати.

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той послав його на поля свої пасти свиней.

16 І мріяв він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17 Тоді він опам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18 Піду я до батька свого, та й скажу йому: Згрішив я, батьку, проти неба та проти тебе...

19 Недостойний я вже зватися сином твоїм, прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

20 І пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його і переповнився жалем, побіг і кинувся на шию йому, і цілував його!

21 І сказав до нього той син: Згрішив я, батьку, проти неба та проти тебе, і вже негідний бути сином твоїм...

22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одяг найкращий, і його одягніть, і персня дайте на руку йому, а сандалі на ноги.

23 Заріжте теля вгодоване, будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І веселилися вони.

25 А син старший його був на полі. І коли він наближався до будинку, почув музики та танці.

26 І покликав одного зі слуг, та й запитав: Що це таке?

27 А той каже йому: То повернувся твій брат і твій батько звелів зарізати теля вгодоване, бо ж здоровим його він прийняв.

28 І розгнівався той, і не бажав увійти. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів батькові: Стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

30 Коли ж цей син твій повернувся, що проїв твій маєток з повіями, ти для нього звелів зарізати теля вгодоване...

31 І сказав він йому: Ти завжди зі мною, дитино, і все моє — твоє!

32 Веселитися та тішитися треба було, бо брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

Вiд Луки 16

1 Розповів же він і учням своїм: Один чоловік був багатий, і мав урядника, на якого, донесли, ніби він переводить маєток його.

2 І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Ти не будеш порядкувати в маєтку моєму, поки не прозвітуєш про роботу свою.

3 І почав урядник міркувати собі: Що я буду робити, коли пан забере від мене порядкувати в маєтку його? Копати не можу, просити соромлюся.

4 Знаю, що робити, щоб мене прийняли інші до обійстя свого, коли буду я звільнений.

5 І кликав він окремо кожного з боржників свого пана, та й запитує першого: Скільки винен ти панові моєму?

6 А той відповів: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай і пиши: п'ятдесят.

7 А потім запитує другого: А ти скільки винен? І той відповів: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят.

8 І пан похвалив урядника цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своєму поколінні кмітливіші в стосунках з людьми, ніж сини світла.

9 І я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли вичерпається воно, прийняли вас до вічних осель.

10 Хто вірний в найменшому, і в великому вірний, а хто несправедливий у найменшому, і у великому несправедливий.

11 Отож, коли в несправедливому багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?

12 І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть?

13 Жоден раб не може служити двом панам, бо або одного зненавидить, а іншого буде любити, або буде триматися одного, а іншого знехтує. Не можете Богові й Мамоні служити!

14 Чули все це й фарисеї, що гроші полюбляли, та й стали сміятися з нього.

15 Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом огида.

16 Закон і пророки були до Івана. Відтоді царство Боже благовіститься, і кожен силкується втиснутися в нього.

17 Швидше зникнуть небо й земля, аніж одна риска з Закону.

18 Кожен, хто жінку свою відпускає, і бере собі іншу, той вчиняє перелюб. І хто побереться з тією, яку хтось відпустив, той буде перелюбником.

19 Один чоловік був багатий, одягався в порфіру й віссон і щоденно в розкоші бенкетував.

20 Був і вбогий один, на ім'я Лазар, що лежав при воротах його, струпами вкритий,

21 і радів крихтам, що зі столу багатого падали. Собаки ж приходили й рани лизали йому...

22 Та ось сталося, що вбогий помер, і на Авраамові груди віднесли його ангели. Помер же й багатий, і його поховали.

23 І терплячи муки в пеклі, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на грудях його.

24 І він закричав: Змилуйся, батьку Аврааме, наді мною, і пошли мені Лазаря, хай вмочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цьому!...

25 Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе, тепер він тут тішиться, а ти мучишся.

26 А крім того всього, між нами та вами велика безодня постала, так що ті, що прагнуть перейти звідси до вас чи звідти до нас, не зможуть того зробити.

27 А він відповів: Благаю тебе, батьку, щоб його ти послав у оселю батька мого,

28 бо п'ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не потрапили до місця страждання!

29 Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, хай слухають їх!

30 А він відповів: Ні ж бо, батьку Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.

31 Відповів він йому: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й з мертвих воскресне, не йнятимуть віри!

Вiд Луки 17

1 І сказав він до учнів своїх: Неминуче прийде непевність, але лихо тому, через кого приходить вона!

2 Краще такому було б з млина жорно на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб звабив він одного з малих цих!

3 Слідкуйте за собою! Коли завинить твій брат, докори йому, а коли він покається, то пробач йому.

4 Хоча б і сім разів на день він завинив проти тебе, і сім разів звернувся до тебе, промовляючи: Каюся, пробач його!

5 І сказали апостоли Панові: Додай нам віри!

6 А Пан відповів: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і пересадися до моря, то й послухала б вас!

7 Хто з вас, маючи раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він повернеться з поля: Іди мерщій та сідай до столу?

8 Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, підпережися і мені прислуговуй, поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити?

9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?

10 Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!

11 І коли він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.

12 І коли входив до одного села, зустріли його десятеро прокажених, що стали поодаль.

13 І гукали вони голосно: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами!

14 І побачивши їх, він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І коли вони йшли, то очистилися...

15 Один же з них, як побачив, що видужав, то повернувся, і почав голосно славити Бога.

16 І припав він обличчям до ніг його, дякуючи йому. А то самарянин був...

17 Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилося, а дев'ять же де?

18 Чому не повернулися вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?

19 І сказав він йому: Підведися і йди: твоя віра врятувала тебе!

20 А як фарисеї запитали його, коли царство Боже прийде, то він їм відповів: Царство Боже не прийде помітно,

21 і не скажуть: Ось тут, чи: Там. Бо Боже царство всередині вас!

22 І сказав він до учнів: Прийдуть дні, коли жадатимете побачити один з днів Сина Людського, та не побачите...

23 І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!

24 Бо як блискавка, блиснувши, світить з одного краю під небом до іншого краю, так буде свого дня й Син людський.

25 А перше належить багато страждати йому, і відцурається рід цей від нього...

26 І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:

27 їли, пили, одружувалися, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу, прийшов же потоп, і всіх знищив.

28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували.

29 Того ж дня, як Лот вийшов із Содому, вогонь із сіркою з неба зійшов і всіх знищив.

30 Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!

31 Хто буде того дня на даху, а речі його будуть в будинку, хай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само хай назад не повертається,

32 пам'ятайте про Лотову жінку! Хто дбатиме зберегти свою душу, той втратить її, а коли хто втратить, той оживить її.

34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжку: один візьметься, а інший полишиться.

35 Дві молотитимуться разом, одна візьметься, а інша полишиться.

36 Двоє будуть на полі, один візьметься, а інший полишиться!

37 І казали вони йому у відповідь: Де, Пане? А він відповів їм: Де труп, там зберуться й орли...

Вiд Луки 18

1 І Він розповів їм і приповість про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

2 промовляючи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього приходила з проханням: Захисти мене від мого супротивника!

4 Але він довгий час не хотів.