Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

Мара Джейд, залишившись наодинці, відчула, як її серце змішане з сумнівами та гнівом. Вона не могла забути слова Люка, його впевненість і віру в неї. Вона знала, що її шлях непростий, але тепер, більше ніж будь-коли, вона почала сумніватися, чи справді вибрала правильний шлях.

Вона стояла в темній кімнаті, її думки кружляли навколо зустрічі з Люком. Можливо, він дійсно мав рацію. Можливо, є інший шлях, який вона могла б обрати. Але це рішення, яке вона повинна була прийняти сама, і вона знала, що це не буде легко. 

Зрештою, кожен має знайти свій власний шлях до світла. І, можливо, для Мари Джейд цей шлях тільки починається.    

Вони разом повернулися до бази, де Еніка сиділа на лавці, дивлячись на зорі. Її обличчя було сповнене суму, і Обі-Ван відчув, як його серце стискається від болю.

Він підійшов до неї та сів поруч.

— Еніка, — почав він м'яко, беручи її за руку. — Я знаю, що останнім часом я був зайнятий тренуваннями та місіями. Але ти завжди була і залишаєшся найважливішою частиною мого життя.

Еніка подивилася на нього, її очі блищали від сліз.

— Обі-Ван, я просто хочу, щоб ми були разом, як раніше, — сказала вона. — Я хочу відчути, що ми ще є родиною, що ти поруч не тільки фізично, а й емоційно.

Обі-Ван ніжно обійняв її, відчуваючи, як її біль проникає в його серце.

— Я прошу вибачення, Еніка, — сказав він. — Я обіцяю, що буду більше часу проводити з тобою, з нашою родиною. Ми будемо разом насолоджуватися життям, як ти завжди мріяла.

Еніка посміхнулася крізь сльози, відчуваючи, як її серце наповнюється теплом. Вона обійняла Обі-Вана, відчуваючи його силу і любов.

— Дякую, — прошепотіла вона. — Це значить для мене дуже багато.

Люк і інші джедаї, які спостерігали за цією сценою, відчули, як їхні серця наповнюються радістю і натхненням. Вони знали, що в єднанні та підтримці один одного лежить справжня сила.

На базі знову панувала активність. Джедаї продовжували тренування, повстанці готувалися до нових місій, а Обі-Ван і Еніка відчували, що їхня родина стає ще міцнішою.

Люк, дивлячись на своїх батьків, відчув, що він на правильному шляху. Він знав, що попереду ще багато викликів, але з такою підтримкою і вірою у свої сили він був готовий зустріти будь-які труднощі.

— Ми разом, і це найголовніше, — сказав Люк, обіймаючи своїх батьків. — Ми зможемо подолати все, що нас чекає попереду.І на цих словах їхня родина відчула нову хвилю сили та рішучості. Вони знали, що разом вони зможуть подолати будь-які перешкоди та досягти справжнього щастя.