Вікторія Грош (Rouce) - Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)

- Що це за стаття? Я не знаю кримінальний кодекс

- Простими словами він довів дівчину до самогубства. Майже довів. Вона на щастя залишилась живою

- І скільки він відсидів?

- П’ять років — п’ять років? Це ж майже стільки скільки ми його не бачили. Цікаво.

- А коли він вийшов з тюрми?

- Якщо я не помиляюсь півтори роки тому. Але можу й помилятись

- Зрозуміло — я почав посміхатись — оце так, Лілі сподобається ця інформація

- Може поясниш, навіщо тобі ця інформація

- Це колишній моєї дружини. Все ніяк від нас відстати не може. Майже пів року не дає нам спокою. А як звали ту дівчину, яку він практично довів до самогубства?

- Ліза Литовченко

- Дякую, друже. Як ти вчасно з’явився

Ми ще трохи поговорили. Він багато чого про себе розповів, я теж. А після я пішов далі працювати. А він кудись поїхав. З цією цікавою інформацією я пішов до Лілі. Треба їй швидше розповісти, те, про, що дізнався. У неї можливо покращиться настрій. І вона ще раз впевниться, що Богдан дійсно погана людина. Що він покидьок, який доводить дівчат до самогубства.

Я зайшов у палату. Лілі з сином розмовляють, сміються. Я не здивований, знаю як вони разом проводять час. Грають в ігри, читають книжки. Це звісно, коли дівчатка сплять. Як же добре, що мама їх забрала. Вона наче відчувала, що дівчаткам тут зараз не місце. Лілі з сином побачили мене.

- Ну, як ви тут?

- У нас все добре. Чому тебе не було так довго?

- Зустрів однокласника, поговорили з ним — я подивився на синочка — Данилко, вийди, будь ласка, піди в ординаторську. Нам з мамою треба поговорити

- Добре — син вийшов з палати.

- Про що говорити будемо? Сподіваюсь не про Богдана

- На жаль про нього. Але тобі швидше за все сподобається ця інформація

- Яка?

- Виявляється мій однокласник помічник прокурора. Він сказав, що Богдан сидів у тюрмі — я побачив здивоване обличчя Лілі.

- Сидів?

- Так. Він довів до самогубства одну дівчину. Вона на щастя залишилась жива. А, от Богдан відсидів п’ять років за ґратами

- Серйозно?

- Так. Однокласник сказав, що у нього був поганий адвокат. Тому довести провину було дуже легко — Лілі вже не була здивована, як хвилину тому. Вона вже посміхалась.

- Так, ось чому ми не чули про нього всі ці роки. А чому йому так мало дали? Всього п’ять років

- Не знаю

- Цікаво, а як звати ту дівчину

- Її звати Ліза Литовченко

- Це моя одногрупниця... Богдан зрадив мені з нею. Хах, як цікаво виходить. То вони зустрічались. Шкода, що вона не скоротила собі віку — Лілі почала сміятися — дякую за таку хорошу новину. Ти підняв мій настрій. Тільки ось одне — Лілі перестала посміхатись та серйозно подивилась на мене — я тепер не хочу, аби Данилко зустрічався зі своїм татом

- Це точно. Але є “але”. Як це зробити? Він же наполягатиме на зустрічі з сином. Та й Данилко буде засмучений

- Щось придумаємо. Якщо доведеться, то подамо до суду

- Я бачу, ти рішуча

- Авжеж. Я хочу захистити свого сина. Тому я на все готова аби це зробити. Ти ж мені допоможеш?

- Звісно, Квітко. Я тобі без будь-яких питань допоможу

Лілія.

Біля мене сидить Тимур та розповідає про Богдана. Я спочатку здивувалась такій інформації. Але потім подумала, а чого я дивуюсь. Можливо він дійсно це міг зробити. А Лізі так і треба. Вона сама зрозуміла хто такий Богдан. Я думала, що Богдан їй зрадить, але, щоб довести її до самогубства у мене й думки не було. То виявляється поки наш синок ріс з нами, зі мною з Тимуром. Його справжній тато сидів за ґратами. Цікаво, то він збрехав з приводу того, що у нього було багато дівчат. Швидше за все просто не хотів розповідати про своє кримінальне минуле. І все ж чому я тоді не помітила, яка він погана людина. Навіщо я тільки познайомила Данилка з татом? Ось це було дійсно ризиковане рішення, як сказав Тимур. Але, що зроблено, те зроблено. Нічого вже не повернути. А, щоб Данилко не спілкувався зі своїм татом ось це ще можна зробити. Сподіваюсь Данилко все зрозуміє без зайвих слів. Чого не скажеш про його тата зека. Тепер це слово у мене асоціюється з Богданом.