Олександр Бугай - Замах на Селену

— Я вважала, що то байки.

Михайло не звертає уваги на таку відповідь. І роз’яснює:

— Я знайшов ключ до споконвіку закодованої системи Всесвіту. І зробив спробу. Як бачиш, вона вдалася.

— Що вдалося? Говори, що вдалося? Ти лежав, як мрець. Я досі не можу прийти до тями!

— Заспокойся. Є чітко визначені години, і дні року, які можна використати для мандрівки по Всесвіту. Сьогодні 27 червня — передостанній день відкритого літнього космічного мосту. Він розпочався 20 червня. Тому я й поспішив. Наступні мости будуть з 15 по 30 листопада та з 5 по 17 січня. А також на Водохреща та Івана Купала. В ці дні вода в річках заряджається позитивною енергією, а люди робляться добрими, затихають хвороби, злочинці втрачають упевненість, милосердя заповнює людські серця. Це тому, що Земля відкривається для спілкування з Космосом і одержує звідти благословення. Ти запізнилася і я вирішив, що не прийдеш, то й подався туди сам. Шкода тільки, що мусив повернутися. Завтра експеримент повторю. Хочеш зі мною в Космос?

— Боязко, а хочу.

— То приходь на четверту пополудні. Тільки не спізнюйся.

Андрій дійшов висновку: вся вина тепер ляже на нього. Коли б учора зробив розтин, нині видав би заключення про причину смерті — І сушіть собі голови. Тепер же виходить, що і він замішаний у цій історії. Зловмисники викрали трупи, щоб замести сліди злочину. Треба про це негайно повідомити слідчого.

Дільничий міліціонер терміново виїхав до парку на квартиру підмітальника алей. Почувши гуркіт у двері, Михайло поспішив їх відчинити. Остовпілий охоронець порядку мовчки дивиться на живісінького підмітальника, труп якого ще вчора сам помагав виносити на «швидку». Поряд з ним стоїть, посміхаючись, його воскресла напарниця.

— Яким чином ви тут опинилися? — вихопилося недоречне в охоронця порядку.

— А що трапилося? — дружно, майже в один голос запитали втікачі з моргу.

— Ви обоє ще вчора ось тут лежали мертвими.

— Шановний! Вчора ми не могли бути мертвими тільки тому, що сьогодні живі, — спокійно відповів Михайло.

— То, напевно, була помилка, викликана вашою збудженою уявою, — додала Уляна.

— Пропоную надалі обережніше робити поспішні висновки, — закінчує неприємну розмову Михайло. — Ви своїми діями завдали нам прикростей. Вважайте, що на цей раз ми вам пробачили. — І показав на двері.

Коли Андрія повідомили, що його вчорашні пацієнти знаходяться у повному здоров’ї, вирішив негайно зробити візит до підмітальника алей.

Перше запитання було таке:

— Ви бачили мене вчора у морзі?

— Так, — відповів Михайло.

— А коли б я вас не послухав і порізав?

— Цього не могло статися.

— Чому ж тоді сталося, те, що вас привезли до моргу?

— Ми попали у непередбачену ситуацію. Не врахували різниці в часі.

— В якому часі?

— Різницю земного і космічного, де ми перебували.

— Отже, ви перебували в Космосі, а ваші тіла в той час мандрували в автофургоні до моргу? Не вважаєте ви, що ситуація була для вас вельми дивного?

— Так. Ми спостерігали цю ситуацію.

— Яким чином це вам вдалося?

— Ми перебували в стані девіації. Тобто, наші душі були підключені до Вищої інформації Всесвіту. Точніше, ми перебували в іншому просторовому вимірі, в якому час і відстань втрачають земні значення.

— Вибачте, — сказав хірург, — я дещо починаю розуміти. І все ж дозвольте детальніше довідатися, що все не означає?

— Улясю! Відкриємо наш дослідницький секрет добродієві лікареві? — запитав Михайло у дівчини.

— Гадаю, що він цього заслужив, принаймні тим, що нас не порізав, — відповідає, посміхаючись, Уляна.

— То на чому ми зупинилися? — запитує Михайло.

— Звідки з’явилися на Землі люди, — відповіла Уляна.

— Пиши далі, — сказав Михайло. — Зовсім недавно науковці, враховуючи зміну поколінь, довели, що земне людство мало зародитися не раніше, як триста п’ятдесят тисяч років тому. Ідучи таким чином у глибину віків, науковці також довели, що перша людина була народжена матір’ю, яка не була ні з роду динозаврів, ні з якихось інших древніх живих істот. Досі повністю відсутній будь-який місток, який би був перехідним від тварини до людини.

Отже, перша мати була уже людиною, яка і дала потомство собі подібних створінь, спроможних пізнавати і переінакшувати світ. Вона була непорочною матір’ю, коли родила перше дитя. Чи не доречно тут пригадати про непорочність зачаття і Сина Божого? А ще раніше було доведено, що на нашій планеті людина появилася не раніше, як сто тисяч років тому. Виникає запитання, де ж перебували наші предки попередні двісті п’ятдесят тисяч літ? Ми з Улясею стверджуємо: вони перебували поза Землею! Ось деякі докази.

Люди прийшли на Землю мало пристосованими до її суворих умов існування. Вони мали безволосе тіло. А так, як на землі літня спека змінюється взимку різкою холоднечею, вимушені були, щоб не загинути, придумати одяг та будувати теплі оселі із вогняними постачальниками тепла. Вони принесли із собою згадки про рай, який залишили десь там у небі. Вони також донесли до нас пророчий вислів,