Сергій Залевський - Версола. Книга 1. Колоніст

світло сюди майже не доходило. Два важелі на рівні грудей — нічим, окрім пристрою для подання води це не могло бути. Оскільки бажання помитися несподівано затопило розум, то став гарячково зривати з себе брудний, пітний і смердючий одяг, поки не залишився голим, а ганчірки відкинув ногою всередину машини,… і почав повільно віджимати один з важелів.

— Боже, спасибі тобі, що послав мені цей всюдихід…. який я щасливий — бурмотав наш герой під слабеньким струменем трохи підігрітої води — який кайф, о-о-о…

Тиск води був так собі — текло, очевидно, самопливом звідкись згори, але і так було непогано після стількох днів спекоти — у цей момент Віктор зовсім не думав про те, скільки він зіллє дорогоцінної рідини, усі його думки займала божественна музика води, що ллється на голову. Людина пливла по хвилях блаженства і комфорту, які йому доставляло відчуття біжучої по тілу рідини.

— Ех, зараз би мило, хоч яке, або шампунь — якщо вже нахабніти, то до кінця — я б, напевно, оргазм отримав від піни — базікав сам з собою веселий турист, запекло намагаючись змити з себе усохлу кров, бруд і усе інше, що причепилося до його тіла за ці два тижні поневірянь по савані.

Насправді думка виявилася цікавою, хлопець прикрив потік води і вийшов з душу в передбанник, де стояв унітаз з умивальником — де ще шукати миючі засоби, як не тут — не серед продуктів же, або зброї! Тут давало про себе знати погане освітлення — при першому збіглому огляді пропустив маленькі дверцята, відкривши які виявив, очевидно, те, що шукав: невелика вбудована шафка на три полиці, де лежали різноколірні кульки, кубики і циліндри, упаковані в плівку. Узяв навмання по парі штук кожного виду і вийшов всередину салону, щоб розгледіти на світло, що ж узяв, власне. Написи на незнайомій мові починали злити, оскільки не вносили ніякої ясності — відчув себе, як європеєць у Китаї — скрізь вивіски, але ні хріна незрозуміло! Покрутивши це добро трохи в руках, повернувся назад в душ і став розкривати все по черзі — вирішено було випробовувати прямо на собі…. а куди діватися?

Розпочав з найменшого: кульки червоного і білого кольорів — тут варіантів в голові майже не було, тому спробував просто стиснути кульку в руці. Червона міні-сфера лопнула в кулаку, трохи окропивши йому усю руку до ліктя, а основна частина густої рідини розтеклася між пальців — спробував розтерти на собі двома руками — вийшло. Одночасно з мильними відчуттями на руках по санблоку поширився приємний запах, що нагадував йому суницю.

— Мило, а може шампунь… — думав хлопець, розмазуючи по мокрому тілу густий гель — той пінився під руками, а обличчя у блукача розпливалася в задоволеній посмішці.

Однієї кульки виявилося для нього мало, і швидше за все, це одноразова доза — подумав Віктор і видавив на голову тепер білу кульку — в повітрі додався аромат лісу. Тонкі упаковки від обох кинув на вході, щоб звільнити руки для процесу намилювання і розтирання засобу по тілу. Потім вирішив випробувати кубики — усередині виявилися шматки звичайного мила з різними запахами…. бракувало тільки мочалки, але нічого такого не виявив, коли рився в тій шафці. Цілком можливо, що тут милися якось інакше, адже всюдихід зараз був без енергії — хіба мало як місцева цивілізація вирішує питання гігієни…. хоча усе інше було цілком звичним, якщо подумати. Процес приведення себе в натуральний вид розтягнувся ще на десять хвилин: волосся на голові відмилося тільки з третього заходу, а тіло милив рази чотири, поки не задовольнився результатом. Але усе хороше рано чи пізно закінчується, ось і він з жалем віджав назад важіль і вийшов в салон всюдихода — тут знову відчув апетит, який нещодавно перебив парочкою шоколадних батончиків з водою.

Після банних процедур вирішив з'ясувати все до кінця — а що там в невеликих циліндрах? Теж щось із засобів гігієни, адже лежало разом з милом і шампунем в одній шафці. Досить легко вдалося зняти упаковку з одного з таких предметів — усередині виявилося щось, що нагадувало прозорий шприц з товстим поршнем з одного боку, і загнутою тонкою трубкою з іншою, а трубка у свою чергу також була опечатана шматочком пакувальної плівки. Усередині цього тюбика-шприца була напівпрозора зелена маса — думки про її призначення розбіглися в різні боки.

— І що це таке? — оглядав шприц наш герой — жіноча приблуда для жіночих проблем, зубна паста, або гель для укладки волосся, наприклад — хто підкаже?

Оскільки бажаючих допомогти зрозуміти призначення предмета поруч не виявилось, то знову пішов по важкому шляху — випробувати все на собі. Те, що це повинно бути абсолютно безпечно для організму, було зрозуміло і так — декілька схожих запечатаних циліндрів ще залишалося лежати там, де і лежали шампунь і шматки місцевого мила. Але ось пробувати на смак той же гель для укладки волосся щось не особливо хотілося, мдя.

— Гм, цікаво, вибух свіжості — так оцінив ефект від порції зеленої субстанції, яку видавив на язик, дивлячись на шкалу, яка була нанесена на тюбику шприца — речовина шипіла і пузирилася, поступово заповнюючи рот експериментаторові.

Хлопець прислухався до відчуттів у роті — трохи незвично, але нічого неприємного — після збільшення в об'ємі все пішло у зворотний бік: тут чоловік подумав, що потрібно це усе сплюнути, що і виконав тут же, услід за правильною думкою.

— Непогано-непогано, якийсь вид очищаючого засобу для порожнини рота — у роті свіжо, це похідний варіант дуету «Зубна щітка+зубна паста» в місцевому виконанні — так би мовити, два в одному!

Час якось непомітно наблизився до вечора, оскільки сонце тепер світило з кінця машини і взагалі ставало все темніше і темніше. Наш турист вирішив усі інші пошуки відкласти на завтра, оскільки водні процедури його трохи розморили, і прийшов час думати про нічліг на