Люба Клименко - Антипедагогічна поема

що вчора, під час медичного огляду, з’ясувалося, що в старших класах учиться п’ять вагітних учениць.

Директриса прочитала чергове розпорядження Міністерства освіти про оголошення наступного року роком сексуальної просвіти підлітків.

— Які є пропозиції? — спитала вона «поради» у педколективу.

Педколектив дружно мовчав, ніяк не реагуючи на дурнуватий указ Міністерства: адже підлітки значно краще можуть просвітити своїх учителів з питань сексу, ніж навпаки.

— Я питаю, які є пропозиції щодо моралі учениць нашої школи?

— А чому тільки учениць? Невже вони самозапліднюються? — спитала Ларьок.

Настрій у всіх учителів явно покращився.

— У мене є ділова пропозиція, — «підхопила естафету» Ларька Аврора. — Пропоную ввести 14-річне навчання в нашій школі.

— Тобто? — не зрозуміла жарту директриса.

— Уявіть собі: кількість вагітних учениць зросте в геометричній прогресії, ми навіть для блізиру організуємо ясла при школі для малюків наших учениць і (наголошую) учнів, а потім через два роки перейдемо знову на 12-річне навчання, і наші показники вагітності учениць різко зменшаться в тій самій геометричній прогресії! Можна буде навіть влаштувати урочисте закриття ясел і переможно прозвітувати в Міністерство про нечувані успіхи сексуального виховання!

— Авроро Чингізівно, нам не до сміху… — зі щирим докором у голосі сказала Інна Сергіївна.

— Не подобається? — вдала здивування Аврора. — Так у мене інша ідея! Треба давати учням старших класів у примусовому порядку бром, аби приглушити в них гормональну діяльність…

— Авроро Чингізівно! Ми ж на педраді, як-не-як! Поводьтеся скромніше!

— Або ще краще, — не зупинялась Аврора. — Давайте внесемо у Верховну Раду проект закону, за яким репродуктивний період пересунемо на п’ять років уперед, тоді дівчата ще п’ять років не дивитимуться на хлопців, а вивчатимуть історію Трипілля!

— Авроро Чингізівно, ваші жарти недоречні.

— Недоречні? — перепитала Аврора. — То чому весь педколектив ірже?

Директриса вдала, що не помічає загального пожвавлення, і менторським голосом заявила:

— Особисто я пропоную обрати серед нас групу вчителів, які проведуть курс лекцій для учнів старших класів.

— За гроші?

— На громадських засадах.

— На яку тему?

— Практичні питання безпечного сексу. Підкреслюю: практичні. Ми як колектив школи центрального району столиці повинні бути взірцем нових, прогресивних методів педагогіки, в тому числі в галузі сексуального виховання молоді!

По вчительській знову прошурхотів сміх. Уявляючи перестарілих колег, які передають підліткам свій небагатий інтимний досвід, представники середньої і молодшої вікових груп педколективу тихенько захихотіли.

— То що? Хто за це візьметься?

— Нехай біологи, — пожартувала Ларьок. — Їм якось ближчі ці питання! Всякі там тичинки, пєстіки, інхвузорії тухвельки!

Вона демонстративно сказала «інхвузорії тухвельки», копіюючи вчительку біології Анну Василівну, яка не вимовляла літери «ф». Вчительська просто душилася від сміху.

Тим часом сама Анна Василівна обурилася:

— Що за хвантазії, Ларисо Хведорівно! Я — заслужена вчителька України! Поважайте, Ларисо Хведорівно, мою сивину і мій досвід!

— А що я такого сказала? — невинно закліпала віями Лариса Федорівна, тобто Ларьок.

Аврора підштовхнула ліктем Лариску під бока і прошепотіла:

— Ларьок, ти що, дурна? От і нажила собі ще одного ворога!

— Мій ворог в порівнянні з твоїм, тобто з директрисою, — цвіточки. Чого тебе сьогодні так розпирає? Ти б прикусила язика, бо Інна Сергіївна злопам’ятна.

— Я стараюся і не можу, я сьогодні зла як собака!

— Що — через звєря-коханця?

— Через нього. Я його сьогодні випадково мало не вбила.

— Ну ти, Крейсерок, крейзі вумен![5]

Тим часом у педколективі середньої школи імені Скарбів Трипілля обговорювали, хто візьметься на громадських засадах за проект сексуального просвітництва серед підлітків.

— Можна слово? — знову підняла руку Аврора Чингізівна.

Ларьок тягнула її за спідницю назад на сидіння, але та вперто рвалася вперед.

Директриса була дуже невдоволена:

— Якщо ви знову зі своїми чорними жартами, Авроро Чингізівно, то не можна!

— А давайте проголосуємо! Хто за те, щоб я внесла рацпропозицію?

Педколектив дружно підняв руки.

— Ну, добре, кажіть, що там у вас, умная ви наша! — здалася Інна Сергіївна.

— Пропоную проект назвати «СексЛікНеп» або «ЛікСексНеп» і доручити цю справу вчителям фізкультури. Адже секс — це, по суті, різновид фізкультури.

Вчительська знову вибухнула сміхом.

— Слухай, Аврорка, не виступай, бо получиш! — запротестував фізрук Іван Іванович, показавши вчительці математики кулак. І на своє виправдання додав:

— Понімаєте, у мене малий запас слів. Хай краще літєратори, вони ж спєци по запудрюванню мозгів!

Сміх в учительскій перетворювався на хроніку.

— Іще чого! — обурилась Олена Іванівна, вчителька української мови та літератури. — І як ви собі це уявляєте? Я тут розпинаюся на кожному уроці, доводячи цим дівчаткам із затуманеними від бажання переспати з Юрою Корсаком поглядами, доводячи їм на прикладі Шевченкової