Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і в'язень Азкабану

Зі зморшкуватих кутиків Геґрідових чорних, мов жуки, очей викотилися сльози. Він притулив до себе Гаррі й Рона і так їх стиснув, що аж затріщали кості.

- Мені здається, Геґріде, ти забагато випив, - рішуче сказала Герміона. Вона забрала зі столу кухоль і вийшла надвір, щоб усе вилити.

- Свята правда! - погодився Геґрід і відпустив з обіймів Гаррі й Рона, котрі, похитуючись, стали потирати ребра. Геґрід важко підвівся зі стільця і непевним кроком вийшов услід за Герміоною. Щось гучно шубовснуло у воду.

- Що він там робить? - стурбовано запитав Гаррі Герміону, що саме повернулася з порожнім кухлем.

- Запхав голову в діжку з водою, - пояснила вона.

Увійшов Геґрід, з його волосся й бороди капотіла вода.

- Уже легше, - він протер очі і потрусив головою, наче пес, забризкавши їх усіх. - Дуже файно, що ви до мене зайшли, я й справді...

Геґрід раптом затнувся і глянув на Гаррі, мовби щойно його побачив.

- А ЩО ЦЕ ТИ ТУТ РОБИШ, ГА? - він заревів так несподівано, що всі аж підскочили. - ГАРРІ, ТОБІ Ж НЕ МОЖНА ТУТ ГУЛЯТИ, КОЛИ СТЕМНІЄ! А ВИ?! ЯК ВИ ПОСМІЛИ ЙОГО ПУСТИТИ?! - Геґрід ступив до Гаррі, схопив його за руку і потяг до дверей.

- Пішли! - сказав він сердито. - Зараз я тебе відведу... І більше ніколи не приходи сюди... вечорами. Я цього не вартий!..

- РОЗДІЛ СЬОМИЙ -

Ховчику шафі

Мелфой з'явився в класі аж у четвер зранку, під час спільного з ґрифіндорцями уроку зілля й настійок. Він гордо зайшов у підвал з пов'язкою, що підтримувала його забинтовану праву руку, і поводився, як герой, що здобув перемогу в якійсь лютій битві.

- Ну як, Драко? - дурнувато всміхнулася Пенсі Паркінсон. - Дуже болить?

- О-о, так, - Мелфой зробив вигляд, що мужньо терпить біль. Але Гаррі помітив, як він підморгнув Кребові й Ґойлу, коли Пенсі відвернулася.

- Сідай уже, сідай, - ніби між іншим кинув професор Снейп.

Гаррі й Рон похмуро перезирнулися: якби запізнилися вони, Снейп одразу вигадав би їм якесь покарання. Але Мелфой міг не хвилюватися: Снейп був вихователем слизеринського гуртожитку і ставився до власних учнів значно прихильніше.

Сьогодні вони готували нову настійку - розчин для зменшування. Мелфой поставив свій казанець біля Гаррі й Рона, тож усі вони почали змішувати складники за одним столиком.

- Пане професоре, - сказав Мелфой, - я не можу розрізати ці корінці, бо в мене болить рука...

- Візлі, розріж Мелфоєві корінці, - навіть не глянувши на Рона, звелів Снейп.

Рон почервонів, як рак.

- Твоя рука давно здорова, - просичав він Мелфою.

- Карочє, Візлі, ти що, не чув - розріж мені корінці! - самовдоволено вишкірився Мелфой.

Рон схопив ножа, присунув до себе корінці і нашвидкуруч почикрижив їх на великі нерівні шматки.

- Пане професоре, - поскаржився Мелфой, - Візлі перепсував мої корінці.

Снейп підійшов, глянув, а тоді криво всміхнувся з-під свого довгого й масного чорного волосся.

- Візлі, поміняйся корінцями з Мелфоєм.

- Але ж, пане професоре!.. - Рон цілу чверть години потратив на розрізання своїх корінців.

- Негайно! - погрозливо проказав Снейп.

Рон підсунув до Мелфоя свої старанно нарізані корінці і знову взявся за ніж.

- Пане професоре, мені ще важко почистити цю зів'ялу фігу, - сказав Мелфой, ледве стримуючи єхидну посмішку.

- Поттере, почисть Мелфоєві фіґу! - з ненавистю зиркнув на Гаррі Снейп.

Гаррі хутко почистив фігу і мовчки жбурнув її Мелфоєві. Мелфой посміхнувся ще нахабніше.

- Як там ваш дружбан? - тихенько спитав Мелфой.

- Тебе це не стосується! - відрубав Рон, не підводячи голови.

- Карочє, я боюся, що Геґрідові не довго судилося бути вчителем, - з удаваним сумом сказав Мелфой. - Мій старий не дуже зрадів, що в мене травма...

- Якщо не заткнешся, Мелфою, то я тебе й справді травмую, - огризнувся Рон.

- ...він поскаржився опікунам школи... А ще Міністерству магії. У нього великі зв'язки... А з такою травмою... - він драматично зітхнув, - хтозна, чи моя рука взагалі колись заживе?

- То ось для чого ти розігруєш цю комедію! Хочеш, щоб вигнали Геґріда? - від гніву у Гаррі тремтіли руки, і він мимохіть обезголовив сушену гусінь.

- І для цього, Поттере, теж, - прошепотів Мелфой. - Але є й інші вигоди. Візлі, поріж мені гусінь.

Тим часом Невіл, як і завжди на уроках зілля й настійок, накликав на себе чергову біду. Жахливішого предмета для нього не існувало, а те, що він страшенно боявся Снейпа, тільки погіршувало справу. Його настійка замість яскраво-зеленої стала...

- Оранжева, Лонґботоме! - Снейп на очах у класу зачерпнув трохи настійки, а тоді повільно вилив її назад у казенець. - Оранжева. Скажи мені, хлопче, ти справді такий нетямущий?! Я ж виразно сказав: одна щуряча селезінка! І дві-три краплі п'явчиного соку? Що мені робити, Лонґботоме, щоб до тебе нарешті дійшло?

Невіл почервонів і затремтів. Здавалося, він ось-ось заплаче.

- Пане професоре, - попросила Герміона, - я могла б Невілові допомогти...

- Міс Ґрейнджер, я не просив вас висловитися, - холодно відрізав Снейп, і Герміона, як і Невіл, зашарілася. - Наприкінці уроку, Лонґботоме, дамо пару крапель цієї настійки твоїй жабці. Може, хоч після цього ти порозумнішаєш.

У Невіла від жаху аж забило дух.

- Герміоно, допоможи! - простогнав він.

Шеймус Фініґан попросив у Гаррі мідні терези.

- Ти чув, що пишуть у «Щоденному віщуні»? - спитав він. - Начебто хтось бачив Сіріуса Блека.

- Де? - миттю озвалися Гаррі й Рон.

На тому боці стола нашорошив вуха Мелфой.

- Зовсім недалечко звідси, - збуджено прошепотів Шеймус. - Його побачила якась маґелка. Звісно, вона нічого не допетрала: подумала, що то звичайний злочинець і подзвонила на гарячу лінію. Та коли туди прибули з Міністерства магії, за Блеком і слід прохолов.

- Зовсім недалечко звідси... - повторив Рон, багатозначно глянувши на Гаррі. І, помітивши, що Мелфой підслуховує, додав: - Що, Мелфою? Тобі ще чогось нарізати?

Але Мелфой, злісно блиснувши очима на Гаррі, нахилився й просичав:

- Гей, Поттер, хочеш сам зловити Блека?

- Авжеж, - недбало озвався Гаррі.

Тонкі Мелфоєві губи скривилися в посмішці.

- На твоєму місці, - тихо вимовив він, - я б давно уже щось робив.