Жюль Верн - 20 000 льє під водою

справа просто мчати вперед напролом, і зовсім інша — бачити, куди прямуєш, і скеровувати рух судна у всіх чотирьох напрямках! Яким чином ви занурюєтеся у товщу води, де тиск досягає ста атмосфер? І як ви потім піднімаєтеся на поверхню океану? І нарешті, як вам вдається рухатися вперед і назад в обраних вами глибинах? Може, й нескромно з мого боку ставити стільки питань, але це так цікаво!..

— Усе гаразд! — відповів капітан Немо після короткого вагання. — Адже ми назавжди пов'язані підводним життям. Пройдімо у бібліотеку. Там мій робочий кабінет, і там ви дізнаєтеся все, що вам належить знати про «Наутилус».

Розділ тринадцятий

Цікаві цифри

І ось ми сидимо у бібліотеці на дивані і попахкуємо сигарами із золотого листя водоростей. Капітан розклав креслення — це був план «Наутилуса» у повздовжньому і поперечному перетині.

Капітан Немо дав мені час ознайомитися з кресленням, а коли помітив, що я вже маю багато запитань, став пояснювати:

— Перед вами, пане Аронаксе, креслення судна, на якому ви перебуваєте. За формою «Наутилус» — видовжений циліндр з конічними кінцями, його зовнішній корпус (а є ще внутрішній, та про це згодом) дещо нагадує сигару; таку форму я обрав тому, що у Лондоні вона вважається найкращою для подібних конструкцій. Довжина циліндра становить сімдесят метрів, а найбільша ширина — вісім метрів. Пропорція судна нетрадиційна для більшості швидкохідних парових суден, а саме: відношення ширини до довжини як одного до десяти; при такому співвідношенні лобовий опір незначний, а отже, вода, що витісняється, не знижує швидкість судна.

Названих двох величин достатньо, щоб вирахувати площу і об'єм «Наутилуса». Тож, його площа становить одну тисячу одинадцять і сорок п'ять сотих квадратного метра, а об'єм — одну тисячу п'ятсот і дві десятих кубічного метра. При такій площі і такому об'ємі човен, занурений під воду, витісняє тисячу п'ятсот і дві десятих кубічного метра, тобто тонни, води.

Я розробляв проект судна, призначеного для підводного плавання і керувався таким розрахунком, щоб у разі спуску у воду дев'ять десятих його корпусу були занурені, а одна десята виступала з води. За таких умов судно мало би витісняти одну тисячу триста п'ятдесят шість і сорок вісім сотих кубічного метра води, а це дев'ять десятих свого об'єму, і важити стільки ж тонн. Тобто конструкція судна не допускала навантаження, яке б перевищувало цю вагу.

«Наутилус» має два корпуси: зовнішній і внутрішній. Вони з'єднані між собою залізними балками з двотавровим перерізом, це надає судну надзвичайної міцності. Завдяки такій конструкції моє судно може протистояти будь-якому тискові. Проте виняткова міцність корпуса «Наутилуса» пояснюється не використанням спеціальних заклепок на його обшивці, монолітність його конструкції підтримується завдяки ідеальному зварюванню і забезпечується однорідністю матеріалів. Усе це в комплексі дає змогу судну сміливо вступати у двобій з найбурхливішим морем.

Подвійну обшивку корабля виготовлено з листової сталі, питома вага якої дорівнює семи цілим і восьми десятим. Товщина зовнішньої обшивки — не менше п'яти сантиметрів, вага — триста дев'яносто чотири і дев'яносто шість сотих тонни. Внутрішня обшивка та півметровий кіль завширшки в двадцять п'ять сантиметрів разом важать шістдесят дві тонни. Машини, баласт і решта обладнання, умеблювання, внутрішні перегородки і пілерси[29] — дев'ятсот шістдесят одну цілу і шістдесят дві сотих тонни. Таким чином, судно разом з усім устаткуванням важить одну тисячу триста п'ятдесят шість і сорок вісім сотих тонни.

— Вражає! Вага чимала, — промовив я. — Але це мусить зумовлювати деякі особливості будови судна.

— Звичайно, — погодився капітан Немо, — і зараз я поясню, які саме. Отже, перебуваючи своєю основною частиною під поверхнею океану, «Наутилус» за цих умов виступає над поверхнею води на одну десяту. Щоб повністю занурити «Наутилус» під воду, необхідно мати резервуари ємністю, що дорівнювала б десятій частині його об'єму, інакше кажучи, ці резервуари мали б уміщувати сто п'ятдесят і сімдесят дві сотих тонни води. Тоді вага судна становила б одну тисячу п'ятсот сім тонн, що б уможливило цілковите занурення судна під воду.

Капітан Немо на хвильку замовк, спостерігаючи за моєю реакцією. Але я ще не все збагнув, тому аналізував почуте мовчки.

— Саме так, шановний професоре, все і є насправді! У трюмі «Наутилуса» містяться резервуари, труби з яких виходять у море. Відкриваються вентилі — і резервуари наповнюються водою, човен занурюється у море на рівень з поверхнею води!

— Це зрозуміло, капітане! Але щоб опуститися нижче, цього не достатньо! Занурюючись далі, ваш човен мав би зазнавати підвищеного тиску води зверху, чи не так? А цей тиск мав би виштовхувати його знизу вверх з силою приблизно в одну атмосферу на кожні тридцять футів води, тобто близько кілограма на квадратний сантиметр.

— Абсолютно точні підрахунки, професоре.

— Отже, для того щоб «Наутилус» опустився у глибини океану, вам доводиться до верху наповнювати резервуари водою?

— Професоре, не слід змішувати статику з динамікою, — пояснював капітан Немо, — це може призвести до серйозних похибок. Для того щоб опустити «Наутилус», не потрібно великих зусиль, бо човен має здатність «тонути» у воді. Коли настав час визначати, якою має бути вага «Наутилуса», щоб він міг занурюватися у глибини, я розпочав з розрахунку того, як має змінюватися об'єм морської води на різних глибинах під тиском верхніх водних шарів.

— Логічно, — сказав я.

— Але навіть якщо вода й має здатність стискуватися, все ж ця здатність досить обмежена. Так, згідно з результатами останніх відомих мені досліджень, ступінь стискання вод становить нуль цілих і чотириста тридцять шість десятимільйонних при підвищенні тиску на одну атмосферу, або, скажімо, на кожні тридцять футів глибини. У разі занурення на тисячу метрів доводиться враховувати скорочення об'єму від тиску водного стовпа заввишки у тисячу метрів, тобто від тиску в сто атмосфер. Отже, скорочення об'єму в таких умовах становитиме нуль цілих чотириста тридцять шість стотисячних. Внаслідок цього тоннажність судна збільшиться до однієї тисячі п'ятисот тринадцяти і сімдесяти семи сотих тонни (нормальна ж тоннажність — одна тисяча п'ятсот сім і дві десятих тонни). Значить, для збільшення тоннажності судна необхідний баласт вагою якихось шість цілих і п'ятдесят сім сотих тонни.

— Так мало?

— Так мало, пане Аронаксе! І ці розрахунки легко перевірити. «Наутилус» має запасні резервуари, сукупна ємність яких становить сто тонн. Якщо я хочу піднятися на рівень поверхні моря, то достатньо лише викачати воду із запасних резервуарів. А якщо хочу, щоб «Наутилус» вийшов на поверхню океану на одну десяту свого об'єму, то потрібно повністю спорожнити усі