Волтер Айзексон - Стів Джобс

фразами: «При цьому зазначається… Далі при цьому зазначається… Тож з урахуванням потрібних інтересів…». Утім, поділ частки був чітким: 45–45 — 10 %. Також обумовлювалося, що будь-які витрати, вищі за 100 доларів, мають узгоджуватися щонайменше двома партнерами. В угоді були прописані обов’язки сторін: «Возняк відповідатиме за електротехніку, Джобс — за електротехніку та маркетинг, а Вейн — за машинобудування та документацію». Джобс підписав документ маленькими літерами, Возняк — каліграфічним курсивом, а Вейн — нерозбірливими карлючками.

Та згодом Вейн злякався. Тоді як Джобс хотів позичити і витратити ще грошей, Вейн пригадав крах власної компанії. Йому не хотілося пережити це знову. Джобс і Возняк не мали грошей, але Вейн (котрий переймався фінансовим апокаліпсисом) тримав золоті монети під своїм матрацом. Оскільки вони оформили Apple як компанію зі простим партнерством, а не як товариство з обмеженною відповідальностю, то партнери особисто мали відповідати за всі борги, і Вейн хвилювався, що потенційні кредитори розшукуватимуть саме його. Відтак одинадцять днів по тому він повернувся у офіс Santa Clara County із «заявою про вихід» та уточненням до партнерської угоди. «В силу переоцінки стосунків між сторонами, — починався документ, — Вейн не повинен надалі називатися партнером». Зазначалося, що виплата його 10 % становить 800 доларів, а згодом він отримав ще додаткових півтори тисячі.

Якби він залишився і мав свою частку у 10 %, то наприкінці 2010 року вона б становила 2,6 мільярда доларів. Та тоді він жив у містечку Парамп, що у штаті Невада, грав на одноцентових гральних автоматах і жив на соціальну допомогу. Пізніше він казав, що ні за чим не шкодує.

— На той час я прийняв найкраще для себе рішення. Вони обоє були справжніми вітрогонами, а я, зі своєю схильністю до бронхітів, просто застудився б з їхніми протягами.

Джобс і Возняк разом робили презентації для «Домашнього комп’ютерного клубу» вже невдовзі після створення Apple. Возняк тримав у руках одну із нових мікросхем і розповідав про мікропроцесор, вісім кілобайтів пам’яті й версію Бейсика, яку він написав. Також робив наголос на тому, що вважав головним: «Клавіатура, на якій може друкувати людина, замість скритої передньої панелі з перемикачами і світлом». Потім вступав Джобс. Він розповідав, що всі компоненти Apple, на відміну від Altair, — вбудовані. Він запитував у публіки: «Скільки б ви заплатили за такий чудовий пристрій?». Він намагався довести слухачам, що Apple — це продукт вищої якості. Цим прийомом він користуватиметься протягом наступних років.

Та публіку це не надто вражало. Apple мав дешевший мікропроцесор, не Intel 8080. Тільки одна людина залишилася послухати їх довше. Це був Пол Терел, який у 1975 році на Ель-Каміно-Реал у Менло-Парк відкрив комп’ютерну крамницю, яку найменував «Крамницею байтів». Зараз, за рік по тому, в нього вже було три крамниці і мрії про національну мережу. Для Джобса стало сенсацією те, що він міг показати Терелу власне демо.

— Глянь на це. Тобі сподобається те, що побачиш.

Терела це вразило настільки, що він дав Джобсу і Возняку свої візитки.

— Не зникайте, — попросив він.

— Я не зникаю, — оголосив Джобс наступного ранку, коли босоніж зайшов у «Крамницю байтів».

Тоді він домовився про продаж. Терел погодився замовити п’ятдесят комп’ютерів. Але існувала умова: він не хотів п’ятдесятидоларових мікросхем, до яких клієнти мали докупляти чипи і самі збирати схему. Таке може сподобатися кільком аматорам, та далеко не всім користувачам. Хотілося б, щоби схеми були повністю укомплектовані. За таке Терел готовий був платити по 500 доларів з оплатою після доставки.

Джобс одразу ж зателефонував у HP до Возняка.

— Ти сидиш? — запитав.

Возняк відповів, що ні. Та Джобс все одно продовжив говорити.

— Я був шокований, просто шокований, — пригадував Возняк. — Ніколи не забуду того моменту.

Щоби виконати замовлення, їм потрібні були запчастини на суму 15 тисяч доларів. Ален Баум — третій зірвиголова зі школи Гоумстед — та його батько погодилися позичити хлопцям 5 тисяч. Джобс намагався взяти позику в банку у Лос-Альтос, але йому відмовили, що було зовсім не дивно. Він пішов у Haltek Supply і запропонував частку в Apple в обмін на запчастини, але власник, побачивши, що це всього лише «два неохайних юнака», відмовився. Alcorn і Atari продавали запчастини тільки за передплатою. Врешті-решт Джобс зміг переконати менеджера Cramer Electronics зателефонувати Полу Терелу, щоби той підтвердив, що і справді готовий зробити замовлення на суму у 25 тисяч доларів. Терел був на конференції, коли по гучномовцю оголосили, що на нього чекає терміновий дзвінок (Джобс був дуже наполегливим). Менеджер із Cramer сказав Полу, що до нього саме зайшли якісь два неохайні юнаки і розмахують замовленням з «Крамниці байтів». Замовлення справжнє? Терел підтвердив, що справжнє, і магазин погодився видати Джобсу запчастини у тридцятиденний кредит.

Тусівки у гаражі

Будинок Джобса у Лос-Альтосі став місцем зустрічей для групи, яка складала Apple І. Машини треба було доставити у крамницю до того, як закінчиться тридцятиденний термін, адже саме тоді слід буде платити за запчастини. Залучали всіх, кого могли. Над виробництвом працювали Джобс і Возняк, Деніел Коткі та його колишня дівчина Елізабет Голмс (яка вже не була частиною колишньої субкультури) і вагітна сестра Джобса Петі. Її звільнену кімнату, кухню і гараж проголосили робочим місцем. Голмс, яка брала уроки зі створення ювелірних виробів, отримала завдання паяти чипи.

— Я непогано справлялася із завданням, але на деяких схибила, — пригадує вона.

Це дуже не сподобалося Джобсу.

— Ми не можемо втратити жодного чипа, — сварився він.

І він доручив Елізабет займатися бухгалтерією й оформленням документів за столом у кухні, а сам займався зварюванням. Коли схема була готовою, її передавали Возняку.

— Тоді я прикріплював кожну складену мікросхему до телевізора і клавіатури, щоби побачити, чи вона працює, — казав він. — Якщо вона працювала, ми запаковували її. Якщо ж ні — мені доводилося визначати, що саме не працює, і лагодити.

Пол Джобс навіть призупинив лагодити старі авто, щоб віддати гараж у розпорядження команди Apple. Він установив довгий верстак, на нову пластикову стіну повішав креслення комп’ютерів і в рядок поставив підписані ящики для комп’ютерних деталей. Він також сконструював контейнер із тепловими лампами, в якому мікросхеми можна було протестувати вночі під дією високих температур. Часом Стів утрачав самовладання, і це часто траплялося у його спілкуванні з батьком.

— Що трапилося? — тоді питав Пол. — У тебе пір’ячко в дупі?

Іноді батько просив дати йому телевізор, щоби подивитися кінець футбольного матчу. Під час таких перерв Джобс і Коткі йшли на вулицю і, розташувавшись на галявині, грали на