Yuleesi - Стражі Дзеркала , Yuleesi

-Та не дивіться ви так на мене, – загарчала Ернандес, нахиляючись уперед. – А що я мала казати? «Це не моє, не чіпай мене, відійди в інший кінець тераси»? Але ж підвіски справді мої. Забула на тренуванні зняти, от він їх і конфіскував. Козел, міг би повернути не так…помітно! – Рубі майже ненавиділа себе в цей момент. Брехати друзям не входило в її плани, але у присутності Дуана вона просто не могла розповісти все.

-Стражі, увага! – на терасі з’явився Ректор у супроводі Наставників. – Даю вам на допомогу ще цей загін юнаків, кажуть, вони непогано виглядають у бою, – пожартував він.

Рубі мовчки усміхнулася, скидаючи зі своєї руки Катрін, яка намагалася проткнути їй шкіру нігтями – до них, усміхаючись кутиком рота, наближався Наставник Алісдейр.

-Катрін, відпусти мене, бо я тебе зараз… – Закінчити свою погрозу Рубі не вдалося, Лімер відпустила її руку, аби ніщо не заважало пускати бісики Наставнику. Який, здається, не був проти. Рубі закотила очі і постаралася вслухатись у те, що говорив Ректор.

- Отже, вас очікують декілька автомобілів. Їдете прямо до Делігіро, привал дозволено лише двічі на день. Окрім, зрозуміло, коротких зупинок по десять хвилин.  – Ректор говорив похапцем, краєм ока переглядаючи якісь папери. – Вже на місці вас будуть чекати Стражі з інших міст, вони наразі охороняють нашу ціль. Я не буду втішати вас, говорити, що все гаразд чи обіцяти, що ми переможемо. Я цього не знаю. Просто… Щасливо! Вам уже час.

Як один, Стражі підвелися, зашурхотівши одягом, і вийшли в коридор. Важкі черевики злагоджено крокували уперед, світло відблискувало на полірованій зброї.

За ними ступали Наставники, тож Рубі нітрохи не дивувало, чому сестра крутиться, як у лихоманці. Вона подумки прикидала, чи не забула нічого. Виходило, що ні.

Як дивно! Ще тиждень тому вона ішла цим коридором як студент, а тепер – повноправний Страж. Тоді вона вчила теорію, а тепер мусить застосувати це все на практиці, і зовсім не гарантовано, що все відбуватиметься так, як казали на лекціях Професори. В той час вона використовувала бойові прийоми тільки на заняттях, а зараз їй здавалося, що на вулицю вже й не вийдеш інакше.

Рубі здригнулася, згадуючи того одержимого. Навіть тренуючись у залі, знаючи, що колись доведеться йти у бійку, вона і припустити не могла, що здатна поранити людину. А що робила Міа? Ернандес глянула на світловолосу Відступницю. Вона шепотіла щось над пораненими. Цікаво, так у неї проходять усі вилазки?

-Отже, сорочка? – біля неї, як і слід було чекати, виник Страж Етелхард.

-Отже, забула вчора? – в тон йому відгукнулася Рубі.

-Зауваж, у моїх словах не було ні слова брехні, – Севен дивився на неї серйозно, без будь-яких ознак іронії.

Рубі подарувала йому усмішку.

-А в моїх – жодного слова правди, але як ти це доведеш?

Він пирхнув, у черговий раз відчуваючи роздратування, і поспішив уперед, до Пілота, який все так само напружено розглядав спину Емілії.

-То що вчора сталося? – Катрін нахилилася до неї, умудряючись, тим не менш, зиркати на Дея.

-Ти справді хочеш це обговорити саме тут? – відгукнулася Рубі, притримуючи на поясі парні ножі.

-А ти ще довго збираєшся тримати це в таємниці? – миттю закипіла сестра.

-Ні, самій дуже хочеться розповісти, – хихикнула Рубі. – Але ти, мабуть, зауважила, тут багато Наставників… Я маю на увазі, крім Алісдейра.

-Ха-ха, – саркастично скривилася Катрін. – Дуже смішно.

Рубі засміялася і вийшла разом з усіма на невеликий газон позаду будівлі Університету. Там їх уже чекало декілька автівок. Кел та Ярвуд зупинилися, проводжаючи своїх побратимів поглядами.

Страж Ернандес рушила до Ем, тягнучи за собою Катрін. Та відбивалася, бурмочучи щось про свободу вибору, але Рубі заштовхала її досередини, пояснюючи сестрі, що розлука з

наставником піде їй на користь. Ем захихотіла, вмощуючись біля них, але її сміх перейшов у регіт, коли Наставник Алісдейр розвернувся прямуючи до їхнього авто.

-Що між вами відбувається? – майже безгучно поцікавилася Рубі в Катрін.

-Нічого, – якось зашвидко відказала та.

-Хм, і чому мені так важко в це повірити? – приєдналася Емілія, яка точно помітила Наставника у дзеркалі заднього огляду.

-Мені також, – скрушно зітхнула Катрін. – Але доведеться. Ми просто тренуємось, інколи розмовляємо про ті ж таки тренування. Ось і все.

-Може, у нього службова інструкція? – припустила Ем.

-Тоді він би не пускав моїй сестрі бісики, – усміхнулась Рубі. – Я б казала, що він просто боїться відповідальності.

-За що? Вона ж повнолітня!

-А…

-Я все ще сиджу тут! – нагадала про себе Катрін, червоніючи, як маківка – Наставник саме вмощувався за кермом.

-Привіт, – на сидіння біля неї приземлився Пілот, і погляд Алісдейра став жорстким.

Дівчата вражено замовкли.

-Ну, привіт і тобі, – озвалася Ем. – Твої друзі нічого не скажуть?