Сергій Фішер - Фаустина, Сергій Фішер

— Спочатку, — сказала вона, дістаючи пакетик, — давай приймемо це. А потім буде... весело.

Антон жадібно погодився. Вона висипала трохи порошку на стіл, розділила на дві доріжки. Антон схопив купюру, яку вона подала, і нахилився, швидко втягуючи білий порошок. Єва імітувала ті ж дії, але насправді не вдихала нічого.

— Тепер треба зачекати кілька хвилин, щоб почало діяти, — сказала вона. — А поки що...

Вона дістала з сумочки невелику цифрову камеру.

— Давай зробимо кілька гарячих фото на пам'ять?

Затуманений алкоголем і обіцянкою насолоди, Антон з ентузіазмом погодився. Єва почала його фотографувати — спочатку прості знімки, потім просила його позувати все відвертіше. П'яний і розбещений власною фантазією, він навіть не підозрював, наскільки жалюгідно виглядає.

Минуло п'ятнадцять хвилин, і препарат почав діяти. Очі Антона розширилися, він став говорити швидше, жестикулювати активніше.

— Мені так жарко, — пробурмотів він, стягуючи футболку і оголюючи огрядне тіло. — І все таке... яскраве.

Єва знімала все на камеру, заохочуючи його до більш відвертих поз і дій. Його самоконтроль повністю зник під впливом алкоголю та препарату. Він вихвалявся, позував, робив непристойні жести, повністю забувши про свої комплекси щодо тіла.

— Ти такий сексуальний, Антоне, — підбадьорювала його Єва, ледве стримуючи огиду. — Покажи себе повністю. Не соромся.

Він більше не соромився. Під впливом хімії і її слів він повністю оголився, виставляючи напоказ все своє недоглянуте, огрядне тіло.

Але ось препарат почав переходити у другу фазу дії. Раптом вираз обличчя Антона змінився. Ейфорія поступилася місцем тривозі.

— Щось не так, — пробурмотів він, озираючись навколо. — Тут хтось є? Ти чуєш ці голоси?

— Які голоси? — невинно запитала Єва, продовжуючи знімати.

— Вони сміються... сміються з мене, — Антон почав нервово ходити по кімнаті, забувши про свою наготу. — Я їх чую. Вони кажуть... кажуть, який я огидний. Жалюгідний.

Єва вимкнула камеру і поклала її в сумочку. Тепер наступав вирішальний момент її плану.

— Антоне, — сказала вона серйозно. — Я маю тобі дещо показати.

Вона дістала з сумочки маленьке дзеркало і простягнула йому.

— Подивися на себе. Уважно подивися.

Антон взяв дзеркало тремтячими руками і подивився на своє відображення. Під дією препарату його сприйняття було спотворене — він бачив себе в найгіршому світлі, кожен недолік здавався перебільшеним, кожна вада — очевидною.

— Що... що зі мною? — прошепотів він, не відриваючи погляду від дзеркала. — Я виглядаю...

— Ти виглядаєш саме так, як є насправді, — холодно сказала Єва, і її голос раптом змінився. Більше ніякої підробної доброзичливості чи флірту. — Огидний зовні. Огидний всередині.

Антон повільно підняв очі від дзеркала. На його обличчі був чистий жах.

— Твій голос... він змінився, — прошепотів він. — Хто ти?

Єва мовчки дістала з сумочки невелику коробочку. Всередині була мініатюрна акустична система. Вона натиснула кнопку відтворення, і кімната наповнилася звуками — це був голос Антона, який розповідав брудні історії про "Єву" кілька годин тому.

— Впізнаєш? — холодно запитала вона. — Це твій голос. Твої слова. Твоя брехня.

Очі Антона розширилися ще більше.

— Ти... ти записувала мене?

— Не тільки записувала, — Єва дістала смартфон. — Ось, поглянь.

Вона показала йому екран — це була сторінка в Instagram, яку вона створила спеціально для цієї ночі. На ній вже були опубліковані кілька фотографій оголеного Антона в соромних позах. Пост уже зібрав десятки лайків та коментарів — переважно глузливих і зневажливих.

— Тепер всі бачать тебе справжнього, — сказала Єва, знімаючи перуку і витираючи частину макіяжу. — Бачать, який ти насправді — жалюгідний, огидний брехун.

Тепер, без маскування, Антон нарешті впізнав її.

— Єва? — прошепотів він, відступаючи до стіни. — Це ти? Але як...

— Здивований? — посміхнулася вона. — Не очікував, що та сама дівчина, про яку ти розповідав такі мерзенні історії, зможе повернутися і відплатити тобі?

Антон схопився за голову.

— Це галюцинації. Це все через той порошок. Ти не можеш бути справжньою.

— О, я цілком справжня, — Єва підійшла ближче. — І те, що відбувається зараз, теж справжнє. Твої фото розлітаються інтернетом. Твої розповіді про мене записані і скоро будуть опубліковані разом з доказами того, що все це — твоя брехня. Всі дізнаються, хто ти такий насправді.

Антон впав на коліна, все ще голий, жалюгідний, нажаханий.

— Будь ласка, — прошепотів він. — Зупини це. Видали фотографії. Я зроблю все, що ти скажеш.

Єва дивилася на нього згори вниз, і в її серці не було ані краплі жалю. Тільки холодне, гостре задоволення від його страждань.