Стружик Лев - Закохані у Люблін, Стружик Лев

Коцеїн повернувся до глядачів, і зала вибухнула оплесками. Бревек та Альона теж аплодували, відчуваючи вдячність за те, що стали свідками цього моменту. Відчувалося, що в цю картину він вклав частину себе — свою історію, почуття, своє коріння, яке перепліталося з польською та італійською культурами.

— Бревеку, тобі коли-небудь хотілося створити щось подібне? — запитала Альона, коли вони рушили до виходу після завершення перформансу.

Бревек замислено кивнув, поглядаючи на полотно, залишене на сцені.

— Коцеїн показав нам процес створення, — сказав він. — І, дивлячись на це, я розумію, наскільки важливо давати волю своїм емоціям, думкам. Так, я б хотів колись так відкритися. Мені здається, що ми з ним чимось схожі: обидва намагаємося донести свій внутрішній світ через творчість.

Альона усміхнулася, підтримуючи його порив.

— Ти маєш таке ж прагнення до мистецтва, Бревеку, — сказала вона йому. — Твоя робота в Кракові показала це — ти вклав частину себе в ту скульптуру, де люди це відчули.

Бревек злегка підбадьорено посміхнувся. Цей день був для нього не лише новим етапом у розумінні мистецтва, але й важливою подією в їхньому житті.