Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

деякі психологічні компоненти конспірацистського світогляду з цього посібника, а саме на три типи ідей: невідчепні (нав’язливі), надцінні та маячні ідеї 101. Вони належать до розладів мислення за продуктивністю. Невідчепні ідеї виникають попри волю людини, але їй важко від них відмовитися, і вона «ставиться до них критично і намагається з ними боротися», а ці ідеї проявляються в різних станах, серед яких «невідчепне мудрування, невідчепне рахування, невідчепні спогади, невідчепний страх, невідчепні сумніви, невідчепні потяги» 102. Заповзятість визначити кількість мандрівників у часі, що потопили «Титанік», або поголів’я звіроящурів у світовому уряді цілком може бути невідчепною ідеєю. Надцінні ідеї виникають на основі реальної ситуації, але потім набувають панівного становища у свідомості людини і до них людина перестає ставитися критично, переоцінює їхнє значення. «Зміст надцінної ідеї становить упевненість хворого, наприклад, у несправедливому ставленні до нього, утисканні його інтересів… у своїх особливих заслугах, високих здібностях» 103 тощо. Коли читаєш дописи адептів різних теорій змови, їхні реакції на поточні суспільно-політичні події й те, як вони до них ставляться, можна помітити не лише «невідчепні мудрування» з приводу, скажімо, шкідливого впливу підступних «соросят» на політику пострадянських країн, але й намагання переконати читачів у тому, що ми не розуміємо не лише заслуг доброго конспірологічного самаритянина, який намагається відкрити нам очі, але й справжнього «великого» значення його ідей.

«Я, Ісус Христос (у миру: Торгунаков Сергій Володимирович, у космосі: Бог ТОТ) беру на себе зобов’язання очолювати Російську православну церкву» 104 — таке заявив уже згадуваний вище один з активних представників руху некрокомуністів, які вважають, що Радянський Союз досі існує, але його окупувало злочинне угруповання «Російська Федерація». Окрім цього, пан Торгунаков оголосив себе очільником усіх церков світу, видав наказ з анафемою Папі Римському Франциску, визнав Путіна антихристом, своїм супротивникам пригрозив виверженням Єллоустоунського супервулкану та Страшним судом, а оновлений СРСР обіцяв перетворити на Царство Боже 105. «Подумайте, скільки мільярдів доларів збитку зазнає ваш банк, якщо ваші клієнти дізнаються, що ваш банк подав позов до суду проти Ісуса Христа, оголосивши мене боржником і мало не шахраєм» і на додаток: «Уявіть собі рекламний ролик за моєю участю: “Ісус Христос — VIP-клієнт Нового Альфа-Банку СРСР!”» 106. З такими листами до керівництва «Альфа-Банку» звертався його боржник на понад мільйон рублів. У пересічної людини виникатиме справедливе запитання, чи особа пише це серйозно, бо вірить у свою божественність, чи, може, просто тролить «духовність», щоб уникнути відповідальності перед банком. Чого, мовляв, не зробиш заради боргу в мільйон рублів. Однак якщо людина справді вірить у свою багатосторонню богообраність — і Христос, і Тот, і, за повідомленнями деяких журналістів, ще й Кетцалькоатль, то виникає питання щодо психічного здоров’я такої персони і багатьох інших самопроголошених «божеств», які активно просувають конспірологічні ідеї, намагаються викривати ними ж вигадані чи вже відомі широкому загалу змови. Поміркуймо, що нам дасть відповідь на це запитання у сурових категоріях: «так» / «ні», «хворий» / «здоровий»? Погодьтеся, що не за всіма самопроголошеними «Христами» йдуть люди, не кожному вдається організувати групи послідовників, і не завжди конспірологічні ідеї (на кшталт «окупованого СРСР») утілюються в конкретні дії з малюванням радянських паспортів, відмовою від сплати податків тощо. Питання виникає до людей, які готові йти за Христом-Тотом-Кетцалькоатлем, яких приваблюють проголошені ним ідеї, і це питання цікавіше в контексті причин поширення тих чи інших конспірологічних ідей, ніж психічний діагноз «головного конспіролога».

У деяких дописах про Христа-Тота-Кетцалькоатля Торгунакова іронічно зауважують, що йому вже за сорок, а він досі живе з мамою. Це зауваження видалося мені несуттєвим у тому розумінні, що кожен читач сам може уявити сорокарічного холостяка, що досі живе з мамою, але тут я задумався про те, чи дає це нам якусь інформацію про його ідеї. Всесвітньо відомий біолог, дослідник шимпанзе та бонобо, що вивчає витоки людської культури, моралі й політики, Франс де Вааль у книжці про пошук людського в приматах «Бонобо і десять заповідей» (De Bonobo en de tien geboden) пише про те, що Дарвін ніколи не погоджувався з тим, що неприємний процес однозначно веде до неприємних результатів, і йшлося, як ви розумієте, про природний добір. Він назвав таку психологічну хибу Бетховеновою помилкою, бо «думати так — це наче оцінювати музику Людвіга ван Бетховена за тим, де і як вона була написана. Не секрет, що віденська квартира маестро була просто огидним, смердючим свинарником, захаращеним сміттям і нічними горщиками з випорожненнями. Однак нікому, вочевидь, не спаде на думку оцінювати музику Бетховена за станом його оселі» 107. Ватажок та ідейний учитель групи некрокомуністів може справді жити з ким завгодно і в будь-яких умовах, і, можливо, стиль його життя та поведінки може натякати нам на витоки його поглядів і переконань, однак із позицій конспірацистського світогляду все ж варто більше уваги приділити тому, які змови він популяризує і до чого закликає. Не дозволяймо собі в царині шляхетної науки змовознавства вдаватися до аргументів ad personam, бо це «Фу! Як некультурно».

Якщо в Росії є різні дані про кількість прихильників руху «громадян СРСР» (щонайменше 150 тисяч 108, але, наприклад, статистики щодо тих, хто одержав «нові» паспорти СРСР, нема), то про поширеність такого руху в Україні нічого невідомо. Ми маємо статистику різних опитувань щодо того, скільки людей вважають себе громадянами СРСР, і тут цікаво зауважити, що у звітах деяких досліджень роблять логічне для нас, але «нелогічне» для прибічників руху «вічно живого СРСР» уточнення: «громадянин колишнього СРСР», а не того, в існування якого вірять прибічники згаданого руху в Росії. «Громадянами колишнього СРСР відчувають себе 27 % українців» читаємо заголовок публікації «Дзеркала тижня» від 12 квітня 2017 р. 109, з якої дізнаємося: «На додачу до громадянства України люди обирають ідентифікації “громадянин світу”, “громадянин СРСР”, “автономна одиниця”». У статті представлені результати опитування Центру Разумкова, проведеного 3–9 березня 2017 р. серед 2016 респондентів у всіх регіонах України, за винятком окупованих територій з теоретичною похибкою вибірки, що не перевищує 2,3 %, з якого