Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

- А до чого тут ти? - Запитав я вже наперед здогадуючись якою виявиться відповідь.

- Я при тому, що у польотному завданні, розшифрованому з комп'ютерного носія. Метою знищення була моя оселя. Екіпаж, що складався з дев'яти чоловік, вчинив опір і був знищений, крейсер же зберігся. Таніони втричі збільшили кількість кораблів, що охороняють планету.

- Але ж мою яхту вони пропустять?

- Має код доступу, проблем не буде.

- От і добре я сам невдовзі до вас приєднаюся. - Брови у Степанова трохи поповзли вгору.

– Ти? Невже...?

- Ситуація серйозна, мене мало не прибрали. Я наведу деякі довідки і прибуду. Потрібно порадитись.

- Добре, Таніони мої друзі, тут ви будете в безпеці.

***

Я знову був у своїй стихії, і взявся до роботи.

- З чого почати, - говорив я сам із собою, не розуміючи з чого почати.

- Потрібно починати з космопорту, - Голос Майкла вивів мене зі стану задуму.

- Ти маєш рацію, викликай.

- Слухає космопорт Єтая, вас щось цікавить, - почувся мелодійний голос дівчини.

- Жанночка ви своїм ангельським голосом відразу заворожуєте своїх клієнтів. -Зображення Жанни, що з'явилося, розпливлося в хитрій посмішці.

- Милий Мішель я давно звикла, що ви мені дзвоните тільки тоді, коли що-небудь потрібно.

"І зовсім не безкоштовно", додав я про себе. Жанна, яка входила до адміністративної ради, і володіючи корисною інформацією, на моїх дзвінках заробила купу грошей. І нагородив її бог симпатичною мордочкою і акуратною грудастою фігурою. Я чомусь ніколи не підбивав під неї клини, хоч вона мені й подобалася. Напевно, боячись її жорсткості, та побоювання отримати відмову.

- Жанночка пристав, будь ласка, пальчик геть до тієї панелі, - я вказав на панель, що знаходилась біля її руки. На панелі були датчики, що включають режим захисту від прослуховування. Жанна провела кілька маніпуляцій над пультом. Вікно, що з'явилося на екрані, сповіщало, що режим захисту увімкнено. Тепер можна було не боятися прослуховування розмови, додатково за справу за справу взявся ще Майкл.

- Тепер кажи чого треба, - у голосі Жанни з'явилася властива їй ділова жорсткість.

- Списки людей, що прилетіли на планету, за останні місяці, з планами відвідування кожного. І ще! У тебе є інтуїція, хто з тих, хто прибув, здався тобі дивним, або незрозумілим. - У Жанни був нюх, на таких людей.

- Я зрозуміла тебе. Мені потрібна декілька годин. Що знову вляпався і без мене не можеш викрутитись. - Єхидна усмішка з'явилася на обличчі дівчини.

- Досі мої неприємності закінчувалися поповненням твого рахунку, - відповів я. - І взагалі, - я уважно глянув у її зелені очі. - На мою думку, я лопух.

Незрозуміла тінь швидко пробігла по обличчю дівчини, вона відключилася.

Нехай тепер мучиться, вигадуючи що я мав на увазі.

Тим часом маніпулятори Майкла з неймовірною швидкістю працювали над шиєю андроїда. До біологічної складової вже було підключено систему життєзабезпечення. Побачивши мій погляд, прикутий до монітора, Майкл прокоментував те, що відбувається.

- Стан біологічної частини, небезпеки не викликає. Кібернетика буде відновлена за кілька годин.

Доводилось чекати.

На Етаї постійно проживало близько трьохсот мільйонів людей. Чверть займалася сільським господарством, чверть на копальнях, чверть працювала на космічних заводах та чверть у сфері обслуговування. Мені належав контрольний пакет акцій заводу з виробництва досвітніх двигунів та частина земельних плантацій та копалень на одному з двох материків. Найбільші острови я теж зумів прибрати до своїх рук. Також я заснував кілька розшукових агентств, які заміняють поліцейські сили, оскільки поліції як такої в Етаї не було. Невелика злочинність існувала лише за рахунок приїжджих на курорти та ігрові заклади неадекватів. І там, і там місцева охорона справлялася зі своїми обов'язками. Тож за великим рахунком роботи у розшукових агенцій було небагато. Одну із них я і вирішив залучити до вирішення проблеми.

- Вас слухає агентство з пошуку Тосуна, - приємним голосом відповіла незнайома жінка. Мабуть, Влад почав розширюватися, раз набирає нових людей.

- Влада мені, - тоном, що не терпить заперечення, наказав я. Жінка трохи зам'ялася, за своїм досвідом вона знала, що зухвало звертаються або дуже багаті клієнти, або господарі. Зараз вона думала, до якої категорії мене занести. Мабуть, я був визначений як господар бо за кілька секунд на екрані з'явилося усміхнене обличчя Влада Хохтива.

- Привіт Мішель. Чим наша скромна агенція удостоїлася твоєї уваги.

- Є робота, - без передмови почав я. – Пішли на острів у казино людей, нехай акуратно з'ясують, чи всі повії андроїди нині, перебувають на місці. Якщо хтось відсутній, чому її немає? Встанови навколо мого будинку спостереження. Мені доповідати щогодини. Працюйте.

Влад запитань не ставив. Незабаром повз мій будинок проїхало кілька знайомих машин, отже навколо будинку периметр взятий під контроль.

- Мішель підійди до головного пульта, - почувся голос Майкла.