Левасер Де Боплан - Пригоди. Подорожі. Фантастика - 89

XI

Особняк Неша був неподалік від автомобільної стоянки. Боб йшов упевнено, не роздивляючись по боках.

— Що значить заздалегідь вивчити місцевість, — закинув я, але він лишив зауваження без відповіді.

Я натиснув кнопку дзвінка, прилаштованого поряд із садовою хвірткою. Боб сперся на стовпчик і без особливої цікавості розглядав сіренький і досить занедбаний котедж. Мабуть, власник економив нафемонті або оселився в ньому ненадовго.

— Визирає, — флегматично повідомив Боб і виплюнув жувачку.

На крайньому лівому вікні ворухнулася штора.

За хвилину в дверях з’явився Неш. Хоч як дивно, він був у дорогому темному костюмі і бордовій краватці. Може, кудись збирався перед нашим приходом? Чи він завжди такий навіть удома?

Неш був явно здивований.

— Чим завдячую вашому візитові?

А він посвітлішав останнім часом. Уже не такий смаглявий.

— У нас невідкладні справи. Вибачте, що без запрошення. Не було часу його очікувати.

— Прошу.

Неш крутнувся на підборах і пішов попереду. За моєю спиною шурхотів плащ Крихітки.

— Ви досить затишно влаштувалися…

— Дякую! Може, щось вип’ємо, джентльмени?

— Як, Бобе? Слушна пропозиція?

Боб невизначено стенув плечима. Цей порух можна було витлумачити як завгодно.

— Наливайте, Арчібальде. Вип’ємо за те, щоб і на небі Пітер Хоок прибився до путящої команди.

— Так. Смерть містера Хоока — велика втрата для клубу… Навіть важко повірити!

Неш акуратно розлив коньяк. Боб неспокійно засовався.

— Шеф. Я б на вашому місці не пив…

— Це ж чому?

— Щоб не спіткала доля бідолахи Пітера…

— Що ви хочете цим сказати? Ви…

Певно, Неш добирав подумки якусь лайку. Але гарне виховання і недостатнє знання сленгу не давали йому висловитися як слід.

— Так, Неш! Ми маємо відомості, що до смерті Хоока причетні ви!

— Я? Що за дурниці! Чи не цей сенбернар навіяв вам таку думку?

Краєм ока я помітив, що у Боба від люті побіліли вилиці. Уявляю, що б він зробив з Нешем, якби не було тут мене!

— За час нашого співробітництва накопичилося чимало питань. По-перше, що вас тримає в команді? Болільником “Айстри” ви не були і на футболі не знаєтесь. І не намагайтеся мені забити баки казочками про безкорисливість. На Санта Клауса ви не схожі.

— Нічого дивного. Мене давно цікавить психологія людей, які присвятили себе спорту. Поки що я мав змогу не турбуватися про заробіток… Але я сподівався, що згодом ви належно оціните мою роботу.

“Його на слизьке не заженеш. Мимоволі почуваєшся дрібним шантажистом, який прийшов вимагати винагороду у бабусі за любовні листи часів її першої молодості”.

— Власне, мене цікавлять не стільки мотиви, які вас привели в “Айстру”, скільки ваші медичні вправи з футболістами.

— Містере Мортон, ви вирішили поповнити свою поінформованість у медичних питаннях? Якщо так, то це — тривала розмова…

— Що ви крутите, Неш! Ви прекрасно розумієте, про що йдеться! — підхопився масажист.

Від різкого поруху в повітрі піднявся сіренький пил і заметушився в блідих променях світла.

— Уявіть собі — не розумію! Але сподіваюся почути пояснення від такого інтелектуала, як ви, містере Боб!

Масажист ступив крок уперед і зупинився. Пригадав, що ми приїхали сюди не для бійки.

— Ні, Неш! Пояснюватимете ви. Наприклад, чому це вам — психологові — заманулося підгодовувати гравців глюкозою? В ній виявлено сторонню речовину. Не намагайтеся це спростувати — на склянках збереглися відбитки ваших пальців.

— Мало що ви могли налити у склянку після того, як вона побувала в моїх руках. Це пуста розмова, джентльмени. Боюся, що я вам нічим не зможу допомогти.

— Зможете! Особливо коли взяти до уваги, що так само, як Хоок, загинула ще одна людина — ваш асистент Мігель Ернандес. Діагноз однаковий — крововилив у мозок.

Боб подивився на мене зі здивуванням. Ця інформація була йому невідома. Я сам одержав її недавно. Вранці, після смерті Пітера. За пристойну платню латиноамериканські колеги Крістофера зібрали детальні відомості про лікувальну практику Арчібальда Неша. Там згадувався і трагічний випадок з асистентом. Рідні Ернандеса наполягали на причетності Неша до смерті юнака. Мігель розповідав родичам, що вони з містером Арчібальдом вивчають лікувальні засоби індіанців племені тофани.

— Браво! Бачу, ви не гаяли часу. Глибоко копнули. Ваша аналогія інтригуюча. Але не більше. То був просто трагічний випадок, до якого я не причетний.

— Так само, як із Хооком? — подав голос Боб.

— Цього разу ви маєте цікловиту рацію, — підкреслено ввічливо відказав Неш.

XII

“Чорти б їх ухопили, — подумав він. — Ці жевжики учепилися в мене, як бультер’єри. Хоча вони й навряд чи зможуть щось довести, а все ж — неприємно, та ще дізнались про Ернандеса…

Мені подобався цей хлопчина. Беручкий, відданий медичній науці. Але лікаря з нього, мабуть, не вийшло б. Надто темперамент переважав розум і розважливість. Його уява була забита трагічними постатями піонерів медицини, які не раз важили життям задля порятунку людства. Якби йому сказали, що це потрібно для науки, він би з насолодою, як черепаховий суп, сьорбав бульйон з хвороботворними бактеріями. Мігель вирізнявся досить рідкісним для чоловіків потягом до жертовності. Він намагався все випробувати на собі. Вочевидь, йому не давали спокою лаври доктора Коха. І хоча самовідданий і освічений помічник у такій глушині — печувана розкіш для дослідника, я цю рису помітив у нього майже зразу. Вона таїла постійну небезпеку не тільки для життя хлопця, а й для моєї репутації. Чого вартий лікар, у якого, буває, мруть не тільки пацієнти, але й помічники?

Деякі вчені медицину тубільців невиправдано вважають примітивною. Це не так. Просто вона лежить в іншій площині науки. Спробуйте визначити, яка грань у паралелепіпеда важливіша? Первісна медицина грунтується на якісно іншій основі — рослинній. Так звані цивілізовані народи віддалилися від неї, створили нову фармакологію — штучну, яка не має витоків у природі. Штучна вважається вищою. Проте ігнорується очевидне: стародавня медицина забезпечила виживання людства. Тобто виправдала себе за певних історичних умов.

З самого початку мене дивувало, як точно тофани дозували ліки і отрути. Сила мисливського кураре вимірювалася кількістю стрибків мавпи після того, як в неї влучить стріла. Старий чаклун Вашокурі готував отруту одного стрибка, двох, трьох, чотирьох… Чи можемо ми, у всеозброєності сучасної аптечної апаратури, виготовляти ліки з подібною точністю впливу?!

Вашокурі готував не тільки отруту й стимулянти, що допомагали головним чином при виснажливому переслідуванні звірів. Гордість його лісової аптеки “конойон” — настій з амазонських трав, спочатку не привернув моєї уваги. Вашокурі таємно готував його в лісовій хижці, а неподалік