Наталія Рощина - Роксолана

глядачі стали свідками подій, які відбуваються з людьми, цікавими для них. Сюжет серіалу базувався на реальних історичних подіях з реальними персонажами. На відміну від Рози, Маріанни, Ізаури, Роксолана існувала й значно перевершувала розумові можливості всіх жіночих персонажів будь-яких серіалів.

З екранів не можна було не побачити, як султан, сп'янілий від любові, ставав досить слухняним знаряддям у руках Роксолани. Це і є основною логікою прочитання цього образу. За ходом розвитку сюжету українська Роксолана навіть ставала схожою на персидську Шехерезаду, бо всі свої «важливі завдання» вирішувала виключно ночами, нашіптуючи після любовних утіх свої спогади, побажання, оголошуючи вимоги (4). Невже не вочевидь, що Роксолана не могла б так довго протриматись як улюблена дружина, коли б це залежало тільки від її чарівності?!. Адже Сулейман прожив з нею не один десяток років. Значить, було щось інше?..

Українська дослідниця Оксана Забужко пропонує розглядати це питання з точки зору феномена колоніальної психології. Вона називає це «клінічним комплексом другорядності – коли привабливість «своєї» жінки для чужаків автоматично підвищує в очах чоловіка як її власний сексуальний статус, так і, ео ipso, статус репрезентованої нею «материнської» спільноти» (5), водночас називає Анастасію Лісовську «жінкою, безумовно, видатною, з усіма ознаками типово “ренесансної” особистості» (5). Талановитій письменниці притаманний особливий погляд на будь-які проблеми, тож її точка зору має право на існування, як і будь-яка інша.

У цілому погляди на картину з точки зору пересічного громадянина розділилися на два протилежних табори: одному серіал сподобався, представники другого називають його «провальним». Чи варто дивуватися саме такому коментарю, якщо згадати, про яку особистість, про які часи йдеться?! Роксолана залишається вірною собі – вона досі крізь віки викликає і захоплення і зневагу, несумісний коктейль емоцій, який відповідає неоднозначності ролі цієї визначної жінки у світовій історії.

Мабуть, майстрів кіно все ж не задовольнила реакція глядача щодо першого телевізійного відтворення образу Роксолани. Може, річ у тім, що історія в серіалі була незавершеною. Тому абсолютно природно, що з'явилася пропозиція зняти продовження фільму. Виходячи з цілої низки причин, на здійснення цієї мети знадобилося майже десять років. Зйомки «Роксолани-2» відбувалися у 2002—2003 роках на студії «Укртелефільм». У двадцяти серіях фільму показано продовження історії славетної жінки аж до її смерті. Сценарист фільму – Денис Тесленко, режисер – Борис Небієрідзе, оператор – Павло Небера, художник – Олексій Родіонов, композитор – Евген Станкович, продюсер – Олександр Еміршах. Фінансувалося виробництво російською телевізійною компанією «Наше кіно». Серед нових акторів – Георгій Хостікоєв, Дмитро Лаленков, Ігор Дмитрієв, Борис Хмельницький, Дар'я Хмельницька та інші. На березень 2006 року було заплановано прем'єрний показ картини. Через обставини, що склалися, фільм залишається на полиці. Весь творчий колектив сподівається, що, попри всі труднощі економічного та будь-якого характеру, серіал не є втраченим для глядача.

Безумовно, для того щоб з'ясувати для себе історичну істину, недостатньо самого лише перегляду серії за серією. Тож рекомендуємо використати для цього всілякі літературні й науково-популярні джерела. Ніякої конкретики, жодної рекомендації заради того, щоб не викликати підозру в симпатії до тієї чи тієї думки.

«Та, що приносить радість», велика Хасекі, відома жінка – наша спільна історія, яку ми повинні пам'ятати і шанувати, і допоки існуватиме світ, образ Роксолани не потьмяніє. Залишаємо читачам велике право вибору: захоплюватися, сумніватися, зневажати й робити свої висновки щодо Роксолани, її особистості, її впливу на хід історії. Скільки людей, стільки й думок. Але, звичайно, мало хто буде заперечувати безумовний вплив таких видатних жінок на хід всесвітньої історії. Він відбувається за своїми неписаними законами.

Література

1. Корманчук І. Г. Дещо про Роксолану і не тільки // Живе слово. – 1999.

2. Загребельний П. Роксолана. – К., 2000.

3. Українська література XX століття / Під ред. Ю. С. Яремчика. – Львів, 2001.

4. http://www.intersoft.alIkiev.com.ua/roksolana/main.html Роксолана как символическое историческое женское. Ненаписанное против непрочитанного. Стяжкіна В. Донецький національний університет, Україна.

5. Забужко О. Хроніки від Фортібраса: Вибрана есеїстика 90-х років. – К.: Факт, 2001. – С 168.

6. http://www.gaidai.kiev.ua/l_p.shtm.

7. Роксолана П. Загребельного. Реферат, Коломийський коледж права і бізнесу.

8. http://www.intersoft.allkiev.com.ua/roksolana/main.html

9. http://www.citylife.com.ua, Роксолана: міф чи гордість? Інформаційний журнал № 5 від 12.06.2005.

10. Назарук О. Роксоляна.

11. Жінки України: Біогр. енцикл. словник / Укладачі: Л. Г. Андрієнко та ін. – К.: Фенікс, 2001. – С. 3.

12. Усманова А. Женщины и искусство: политики репрезентации // Введение в тендерные исследования: Учеб. пособие / Под ред. И. Жеребкиной. – Ч. 1. – Харьков; СПб.: Алетейя, 2001. – С. 465—492.