Максим Іванович Кідрук - Небратнi

пов’язують із його наближеністю до старшого сина президента Януковича — Олександра. За безпосереднім наказом Захарченка співробітники МВС 20 лютого 2014 року застосовували вогнепальну зброю проти активістів Євромайдану. За результатами дослідження Інституту масової інформації та Незалежної медіа-профспілки, Віталія Захарченка визнано найбільшим ворогом української преси в 2012–2013 роках. Під час подій Євромайдану Захарченко втік до Росії, де переховується разом із Віктором Януковичем, колишнім генпрокурором Пшонкою й іншими членами «Сім’ї».

Олександр Клименко — міністр доходів і зборів України за президентства Януковича. Із 21 лютого 2014 року перебуває в розшуку Служби безпеки України.

Сергій Тимченко — голова Державного агентства земельних ресурсів.

Едуард Ставицький — міністр екології та природних ресурсів, пізніше — міністр енергетики та вугільної промисловості за президентства Януковича. За час перебування при владі зміг стати власником таких підприємств: ТОВ «Фаворит Систем», ТОВ «Кувейт Енерджі Юкрейн» (сьогодні відоме як ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс Юей»), ТОВ «Голден Деррік» тощо. Із 24 березня 2014 року перебуває в розшуку. Під час обшуку однієї з квартир, яка до 15 березня 2014 належала Ставицькому, правоохоронці вилучили близько п’яти мільйонів доларів США готівкою, майже п’ятдесят кілограмів золота у злитках, а також коштовності, попередня вартість яких становить декілька мільйонів доларів. 20 листопада 2014 року народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Сергій Лещенко заявив, що один із найбільш розшукуваних спільників Віктора Януковича Едуард Ставицький став громадянином Ізраїлю, змінивши прізвище на Розенберг. «…Громадянин України, арешт якого санкціоновано по всій планеті, перетворився на респектабельного громадянина Ізраїлю. І, на відміну від Ставицького, власник паспорта на ім’я Едуард Розенберг може вільно подорожувати планетою», — зазначив Лещенко у своєму блозі на «Українській правді».

Сергій Курченко — «головний фінансист» «Сім’ї» Януковича; журналісти й окремі експерти називають його також «п’ятим елементом Сім’ї». Курченку немає й тридцяти, він народився 1985 року в малозабезпеченій родині в Харкові, навчався у звичайній середній школі. Однак фінансова група «ГазУкраїна-2009», яку він очолював упродовж двох років, досягла фантастичних результатів на нафтогазовому ринку. Маючи небачені пільги, «ГазУкраїна-2009» фактично монополізувала український ринок скрапленого газу. Більше того, наприкінці 2012 року Сергій Курченко, як справжній маститий олігарх, придбав футбольний клуб «Металіст» (Харків).

Звідкіля у 29-річного харків’янина із малозабезпеченої сім’ї гроші на купівлю одного із найкращих футбольних клубів української Прем’єр-ліги за останні роки? Пояснення таке ж, що й раніше: особисті зв’язки та дружба з Олександром Януковичем і Сергієм Арбузовим. Свій капітал Курченко збив, купуючи в держави за наднизькою, пільговою ціною скраплений газ і перепродуючи його для заправки автомобілів за ринковими цінами, зокрема й за кордоном (для цього Курченко придбав мережу газових заправок у Німеччині). Реалізація такої схеми призвела до недоотримання бюджетом України близько 1,6 млрд грн лише за дев’ять місяців 2012 року. Серед джерел доходів компаній Курченка — держзакупівлі. У 2011–2012 роках Курченко виграв державних тендерів на суму понад 4,5 млрд грн. Левова частка — це тендери «Нафтогазу» на постачання обладнання для дочірніх компаній: «Укргазвидобування», «Укртрансгаз», «Чорноморнафтогаз» та ін.

21 червня 2013 року група компаній «ВЄТЕК», що належить Сергієві Курченку, придбала 98 % акцій одного із найбільших медіа-холдингів України «UMH group», у складі якого — журнали «Кореспондент», «Forbes Україна», газети «Комсомольська правда в Україні» й «Аргументи і факти — Україна». Головний редактор «Forbes Україна» Володимир Федорін заявив, що продаж «Forbes Україна» структурам Курченка є завершенням проекту в нинішньому його вигляді. На думку редактора, основна мета покупця — заткнути журналістам рот перед президентськими виборами, відбілити власну репутацію та використати видання для вирішення питань, які не мають нічого спільного з медіа-бізнесом.

На сьогодні Курченко переховується в Росії, де, попри порушення українського законодавства, отримав громадянство РФ.

До складу «Сім’ї» також входять куми Януковича-старшого:

Микола Присяжнюк — міністр аграрної політики України в уряді Азарова, кум Віктора Януковича. Віктор Федорович — хрещений його сина Романа.

Присяжнюк представляв інтереси «Сім’ї» в аграрному секторі. Його діяльність пов’язують із приватною компанією «Хліб Інвестбуд», котра, за даними ЗМІ, належить іншому «регіоналу», вихідцю із Донбасу та давньому другові Януковича-старшого Юрію Іванющенку. Компанія «Хліб Інвестбуд» одержувала постійні преференції від міністра аграрної політики. Лише на експорті зерна компанія «Хліб Інвестбуд» у 2010–2012 роках заробила понад 1 млрд доларів: 280 млн у 2010–2011 та близько 700 млн у 2011–2012 маркетингових роках. Компанія «Хліб Інвестбуд» отримувала левову частку квот на експорт зерна, використовувала державні потужності, наприклад, елеватори, та навіть здавала їх іншим холдингам в оренду.

Міністр Присяжнюк із офіційною зарплатою в розмірі 16 тис. грн дозволяв собі їздити на роботу автомобілем «Maybach», вартість якого — 600 тисяч доларів.

Сергій Льовочкін — глава Адміністрації Президента, кум Януковича (Віктор Федорович хрестив його молодшого сина). Льовочкіна називають «тіньовим ляльководом», котрий відповідав за всі кадрові призначення в уряді та профільних міністерствах. Олігарх і нинішній голова Дніпропетровської облдержадміністрації Ігор Коломойський (про нього ми ще поговоримо) вважає Сергія Льовочкіна єдиним справжнім українським олігархом, котрий, попри незначний рівень задекларованих легальних доходів, контролює решту фінансових і промислових магнатів в оточенні Януковича (наприклад, Дмитра Фірташа, Юрія Бойка й ін.).

Віктор Пшонка — генеральний прокурор України. За даними ЗМІ, Віктор Федорович — хрещений його сина Артема, хоча Пшонка цю інформацію спростовував.

Призначений Януковичем голова головного наглядового відомства був представником славної суддівсько-прокурорської династії, представники якої, крім Генпрокуратури, «прикрашали» також парламент (син Артем Вікторович) і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (брат Микола Павлович). Під час роботи в Донецькій обласній прокуратурі саме Віктор Пшонка курував розслідування резонансного вбивства журналіста Ігоря Александрова[48], яке прокуратура безуспішно намагалася повісити на бомжа Юрія Вередюка. Коли шита білими нитками справа почала розвалюватись, Вередюк загинув за загадкових обставин. Александрова вбили незадовго до виходу телепередачі про сина Віктора Пшонки Артема, тодішнього заступника прокурора Краматорська, якого начебто сфотографували, коли він сидів, обійнявшись із місцевими бандитами.

У лютому 2014-го, відразу після втечі генпрокурора до Росії, журналісти пробралися до його особняка, розташованого у селі Гореничі Києво-Святошинського району Київської області. Зняте ними там дивує досі. Маєток Пшонки нагадує каліфський палац із «Тисячі та однієї ночі». В оздобленій золотом резиденції містилась величезна кількість дорогих ікон, картин, виробів із золота та діамантів, колекція холодної зброї, мощі різноманітних святих, а також украдений примірник старовинного Євангелія. Крім того, журналісти сфотографували безліч картин самого Пшонки. На одній із них колишнього генпрокурора зображено у вигляді… римського імператора Цезаря.

Серед вищезгаданих прізвищ немає прізвища Ахметова. Ринат Ахметов був близьким партнером Віктора Януковича із 1990-х років. Проте раніше його вважали старшим партнером. Із 2010,