Ясна Приведа - Молоко, Ясна Приведа

За вікном інакший світ. 
Без тебе, хоча ж нічого і не діється. 
Просто хочеться бути там. 
Завжди так є - чого не можна, того хочеться. 
Ти - тут, в серцевині свого затишку, але?
Але - сумно. 
Чому все вдаване, не затишне? 
Може - твоя середина порожня, може там, як у м’якій іграшці - непотріб?

Ти не хочеш того чути.  
Гипнув засув. 
Закрила і забула ( хіба граєш ). 
Далі граєш в любов. 
А ти себе любиш?
То не питання. Нагадування.
Постріл. 
В серце, як снайпер. 
Це - не смерть. Це - справжність.
Це - возз’єднання Себе.
Живи!

Тобі бракне кисню. 
Синього неба. 
Тобі бракне брати, 
коли хочеться, 
без розкладу. 
Без Дозволу! 
Не кричи, ніхто не слухає. 
Ти - німа, досить про біль.

Тебе бентежить завтра. 
Ти малюєш тонкими лініями страху сірі світанки, похмурі дні, спраглі вечори. Тобі дають надію, але ти рвеш її на шмаття. 
Звеш маячнею, але - дарма. 
Тобі кажуть ( пошепки ) - вір... 
А ти? 
Ти знову гупаєш дверима, ти - не своя, ти - їхня, бо граєш по їх нотах.
А я... а я - любов твоя, 
забута і закинута 
журбою...
Любов, уже кричить.