Ольга Вільна - Ярослав, Ольга Вільна

Перед нею стояв Ігор. Високий широкоплечий спецпризначенець в повній екіпіровці. І поліціант, що перший зупинив княжича і так не хотів його залишати. Зі звернутою шиєю, він важко осідав під ноги Ігора.

– Олег? – дівчина підвела погляд від тіла на княжича. З ще більшим переляком.

Наступної миті Ярослав кинувся у бік. Від пострілу в спину відскочити повністю не вийшло, куля все ж зачепила плече. Гострий біль на мить затьмарив розум і збив концентрацію. І замість того, аби заховатись за капот, хлопець лише врізався в передні дверцята.

– Кінчай з дівчиною, – гукнули позаду. Ярослав ще встиг помітити, як Ігор почав розвертатись в бік Романи, коли довелось знов ухилятись від куль. Чоловік з мікроавтобусу вискочив назовні з пістолетом. І цілився він у свого княжича.

«Якого біса?»

Місця між капотом і стіною будівлі виявилось замало. Мікроавтобус майже перекрив проїзд, заблокувавши арку, що вела до сусіднього провулка.

«І зі зброї у мене тільки сітхський сейбер, – зціпив зуби і наважився. Бутафорський меч не міг ані вбити, ані заподіяти серйозної шкоди. Однак дати кілька секунд фори... – А вогнепальна зброя дієва на відстані».

Часу на роздуми не було. Як тільки чоловік вийшов з-за капоту, Ярослав, зігнувшись, кинувся на нього. Водночас, коротким замахом вдаряючи по правому зап’ястку зрадника. Неочікуваний випад вдало вибив зброю з руки чоловіка, однак вивернутись вже не вдалось.

Єдина підсічка, і хлопця майже завалили на капот.

«Чорт», – силою він поступався. Та його змалку вчили поведінці в подібних ситуаціях та умовах. І хоча руки і горло йому стиснули, ноги лишились вільними. Ними і вдалось відштовхнути нападника. І влучно скотитись самому, прямо до вибитого раніше пістолету.

Підхопити здоровою рукою, підвести і вистрелити.

Цього разу зажатим між мікроавтобусом і стіною виявився нападник. І ухилитись від пострілу, як це раніше вдалось самому Ярославу, він не зміг.

«Мінус один».

Ще лишався Ігор.

Ярослав не мав жодного бажання зійтися ще й з ним. Проти професійних бійців шансів він не мав, і тішити себе єдиною випадковою перемогою було не варто. Крім того, простріляне плече нестерпно боліло.

Але ж єдиний вихід з цієї стоянки був за спиною зрадника.